Визначення β-ліпопротеїдів

У нормі вміст β-ліпопротеїдів складає 3,0-4,5 г/л.

Підвищення β-ліпопротеїдів характерно для гострих гепатитів.

Зниження β-ліпопротеїдів спостерігається при важкому і довготривалому голодуванні.

Визначення білірубіну в сироватці крові

Реакція Ван ден Берга. Із сироватки крові осаджують її білки, центрифугують і відсмоктують прозору рідину. До отриманої прозорої рідини (сироватки) додають 1/4 частина об’єму діазо-реактиву (1 г сульфанілової кислоти і 15 мл НС1 в 1 л дистильованої води + 0,5 % натрію нітриту 0,75 мл). При наявності білірубіна розчин забарвлюється у вишнево-червоний колір.

Якщо забарвлення одержують без осадження білків (в нативній сироватці крові), то реакція називається прямою швидкою; якщо слабке забарвлення через 10-15 хвилин переходить у яскраво-червоний колір, то реакція пряма двофазна; якщо нативна сироватка після додатка реактиву спочатку залишається безбарвною, а почервоніння настає через 10-15 хвилин, реакція називається прямою уповільненою; якщо рожеве забарвлення настає тільки після осадження білків сироватки, то реакція називається непрямою.

В нормі вміст білірубіну складає:

–загального – 8,5-20,5 мкмоль/л,

– прямого (зв'язаного) – 2,2-5,1 мкмоль/л,

– непрямого (вільного) – 6,3-15,4 мкмоль/л.

Підвищення загального білірубіну спостерігається при пошкодженні клітин печінки запального, токсичного і неопластичного походження; закупорці поза- і внутрішньопечінкових протоків (механічна жовтяниця); гемолітичних станах; фізіологічній жовтяниці немовлят.

Підвищення прямого (зв'язаного) білірубіну спостерігається при пошкодженні клітин печінки (гепатити і цирози); обтурації поза- і внутрішньопечінкових жовчних протоків; холестазі; абсцесі печінки; жовтяниці вагітних.

Підвищення непрямого (незв'язаного) білірубіну спостерігається при інфекційному гепатиті; гемолітичних станах (гемолітичні анемії); хронічних гепатитах і цирозах.

Жовчні пігменти в сечі

Жовчні пігменти в сечі відображають функціональний стан печінки; в сечі визначається білірубін і уробіліногенові тіла.

Нормальна сеча містить мінімальну кількість тільки прямого білірубіну (непрямий не може пройти через здоровий нирковий фільтр).

Уробіліногенові тіла є похідними білірубіну і являють собою в основному уробіліноген і стеркобіліноген. Нормальна сеча містить сліди стеркобіліну, що не виявляються звичайними якісними пробами.

Підвищення жовчних пігментів у сечі – рання і чуттєва ознака функціональної недостатності печінки.

Білірубінурія з'являється при збільшенні вмісту прямого білірубіну в крові вище 0,01-0,02 г/л ("нирковий поріг білірубіну"): паренхіматозні жовтяниці (гострі вірусні, токсичні, токсико-алергічні гепатити, цирози – зменшується функціональна здатність гепатоцитів, в результаті чого виникає уповільнення жовчовідтоку з подальшим утворенням жовчних тромбів і розвитком холестазу, що веде до перекрученого напрямку жовчовиділення, тобто жовч виділяється в синусоїди та в кров); підпечінковій жовтяниці (порушення прохідності позапечінкових жовчовивідних протоків внаслідок запалення, неповної закупорки каменем, пухлиною, рубцевою деформацією, що є первинною причиною холестазу з подальшим переривчастим виділенням жовчі в кров).

Якісна проба на білірубін – йодна проба Розіна, основана на окислюванні білірубіна йодом в білівердин зеленого кольору (на 4-5 мл сечі нашаровують розчин Люголя або 1 % розчин йоду, при наявності білірубіна на межі двох рідин з'являється зелене кільце білівердина).

Уробіліногенурія спостерігається при:

• паренхіматозному ураженні печінки (уробіліногенові тіла, що повернулися з кишечника в портальну вену не перетерплюють відповідних змін у печінці через її ураження і виводяться з сечею);

• гемолітичних процесах (в кишечнику відбувається посилене утворення уробіліногенових і стеркобіліногенових тіл, з них велика частина уробіліногенових тіл повертається в портальну вену і у печінці розщеплюється до кінцевих продуктів; стеркобіліногенові тіла надходять в загальний кровотік по гемороїдальних венах і виводяться із сечею);

• кишкових захворюваннях (ентероколіти, закрепи, кишкова непрохідність супроводжуються посиленої реабсорбцією стеркобіліногена в кров і виводяться із сечею).

Якісна проба на уробіліногенові та уробілінові тіла – проба із сульфатом міді (проба Богомолова). До 10 мл сечі додають 2-3 мл розчину сульфату міді, через 5 хвилин додають 2-3 мл хлороформу і збовтують: при наявності уробілінових тіл хлороформ забарвлюється в рожево-червоний колір. Позитивна проба характерна для печінково-клітинної недостатності.

Бромсульфофталеїнова або вофавердінова проба дозволяє вивчити екскреторну функцію печінки. Внутрівенно вводять 10 мл 5 % розчину бромсульфофталеїну і беруть кров з вени через 30 і 45 хвилин, через 45 хвилин в нормі печінка виводить не менш 94-95 % фарби, в крові повинно залишитися менш 5-6 %.