Фізичні властивості жовчі

Колір. В нормі колір жовчі порції А і С яскраво-жовтий, а порції В – жовто-коричневий. Колір жовчі залежить від пігментів – прямого білірубіну і білівердину:

а) темно-коричневий колір усіх порцій – гемолітичні анемії (внаслідок підвищеного вмісту білірубіну);

б) темне забарвлення порції В – запальні і застійні явища в жовчному міхурі;

в) світла жовч характерна для інфекційного гепатиту і цирозу печінки (обумовлена зменшенням концентрації білірубіну);

г) слабке забарвлення жовчі порції В – хронічні запальні процеси в жовчному міхурі з порушенням його концентраційної функції (обумовлене руйнуванням жовчних пігментів і утворенням лейкосполучень при хронічних холециститах);

д) відсутність жовтого забарвлення вмісту дванадцятипалої кишки – закупорка печінкових проток і загальної жовчної протоки каменем або пухлиною, цирози печінки, важкі гепатити;

е) прозора зеленувата жовч порції В – застійні явища запального характеру;

ж) зеленувата мутна жовч з'являється при закиданні шлункового вмісту в дванадцятипалу кишку (під впливом НС1 утворюється білівердин зеленого кольору, а жовчні кислоти випадають в осад і утворюють помутніння).

Прозорість. В нормі всі порції жовчі прозорі. Помутніння виникає внаслідок домішки шлункового соку, а також при зміні рН середовища більш 7,0. Поява грудок слизу спостерігається при запальних процесах у жовчовивідних шляхах і жовчному міхурі.

Консистенція. Порція В в’язка, порції А і С злегка в’язкі.

Реакція. В нормі реакція всіх порцій 6,6-7,6. При інфекціях жовчного міхура реакція порції В стає кислою (рН 4,9-4,8) за рахунок органічних кислот бактеріального походження.

Щільність. Відносна щільність жовчі: порції А – 1,007-1,015; порції В – 1,016-1,034; порції С – 1,007-1,010. Збільшення відносної щільності порції В – застійні явища, зменшення відносної щільності порції В – зниження концентраційної здатності жовчного міхура при запаленнях, жовчнокам'яній хворобі, дискінезіях.

Кількість. В нормі кількість порції А – 15-20 мл; порції В – 35-50 мл. Кількість порції С залежить від тривалості збору.

Мікроскопічне дослідження жовчі

При мікроскопії в жовчі можна виявити елементи запалення, порушення колоїдної стійкості жовчі і ознаки паразитарної інвазії.

Слиз: катаральні запалення жовчовивідних шляхів і дуоденіти.

Лейкоцити:

а) у вмісті дванадцятипалої кишки – дуоденіти;

б) в порції В лейкоцити в грудках слизу разом з високим призматичним війчастим епітелієм жовчного міхура – холецистити;

в) в порції С в грудках слизу епітелій жовчовивідних шляхів – холангіти.

Еозинофіли у вмісті дванадцятипалої кишки – алергічні холецистити, холангіти, глистяні інвазії.

Епітеліоцити:

а) високий призматичний війчастий епітелій – холецистити;

б) дрібний призматичний і у вигляді "комків" епітелій печінкових ходів або високий призматичний епітелій загальної жовчної протоки – холангіти;

в) великий циліндричний епітелій з кутикулою і ворсинками вказує на патологію дванадцятипалої кишки;

г) атипові клітини – злоякісні захворювання дванадцятипалої кишки, шлунку, жовчовивідних шляхів і жовчного міхура.

Кристалічні утворення:

а) велика кількість кристалів холестерину вказує на зміну колоїдного стану жовчі;

б) кристали холестерину разом з іншими кристалами – жовчнокам’яна хвороба;

в) мікроліти (солі кальцію + слиз + холестерин) при жовчнокам’яній хворобі разом із кристалами холестерину, жирних кислот і кальцію білірубінату.

Жирні кислоти (у вигляді голчастих кристалів) – при запальних процесах у жовчному міхурі (в результаті зміни колоїдної стабільності жовчі і зниженні розчинності жовчних кислот при падінні реакції жовчі).

Паразити і бактерії:

а) вегетативні форми лямблій (рухливі і нерухомі) – при холециститах (підтримують запальний процес в жовчовивідних шляхах і жовчному міхурі);

б) яйця глистів можна знайти при гельмінтозах печінки, жовчного міхура і дванадцятипалої кишки (опісторхоз, фасциольоз, клонорхоз, дикроцеліоз, стронгілоїдоз, трихостронгілоїдоз);

в) бактерії виявляються за допомогою бактеріологічного дослідження.