Визначення ферментів

Для оцінки функціонального стану печінки застосовуються цінні й інформативні тести з метою визначення рівня ферментів.

Альдолаза в нормі складає 0,09-0,57 ммоль/год.л.

Підвищення: гострий гепатит (інфекційний і токсичний), хронічний гепатит, пухлини і метастази в печінку, важкі гемолітичні анемії.

Аланінамінотрансфераза (АЛТ) в нормі складає 0,10-0,68 ммоль/г/л.

Підвищення: некроз печінкових клітин будь-якої етіології, гострі і хронічні гепатити, холангіти, жирова дистрофія печінки, цироз печінки, механічна жовтяниця, пухлини печінки, гемолітичні стани.

Аспартатамінотрансфераза (АСТ) в нормі складає 0,10-0,45 ммоль/г/л.

Підвищення: некроз печінкових клітин будь-якої етіології, обтураційна жовтяниця, гострий і хронічний гепатит, жирова дистрофія печінки.

Лужна фосфотаза (0,5-1,3 ммоль/г/л за Боданським або 1-3 ммоль/г/л за Бессєм-Лаурі).

Підвищення: холангіти, пухлина жовчного міхура, хронічний гепатит, обтураційні стани (жовтяниці), абсцес печінки, пухлини і метастази в печінку, цироз печінки (біліарний).

Таким чином, підвищення активності альдолазы, АСТ, АЛТ, лужної фосфотази свідчить про лізис гепатоцитів і вихід цих ферментів у кров.

Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) в нормі складає до 3,2 мкмоль/с/л.

Підвищення: гепатити і пухлини печінки.

Сорбітолдегідрогеназа (СДГ) в нормі складає 0-5,6 нмоль/с/л.

Підвищення: важке ураження паренхіми печінки (гострий інфекційний гепатит, токсичний гепатит, цироз печінки, пухлини печінки).

Холінестераза в нормі складає 160-340 ммоль/г/л.

Зниження: гепатити і цирози, пухлини печінки, застійна печінка, амебіаз печінки.

Церулоплазмін в нормі складає 1,52-3,31 мкмоль/л.

Підвищення: цироз печінки, гепатити, обтураційна жовтяниця.

Зниження: хвороба Вільсона-Коновалова, тяжкі захворювання печінки.

Сполучення порушень ряду функцій, в значній мірі патогномоничні для різних уражень печінки:

а) підвищення активності АСТ, АЛТ, ЛДГ, СДГ і гіпербілірубінемія з перевагою прямої фракції свідчать про переважно некротичне ураження печінки (гепатоцитоліз, некроз печінки) – синдром цитолізу;

б) висока активність лужної фосфатази в сполученні з гіпербілірубінемією, гіперхолестеринемією і β-ліпопротеїнемією властива холестатичним гепатитам, тривалій і важкій механічній жовтяниці – синдром холестазу;

в) зниження вмісту альбумінів, холестерину, протромбіну в сполученні з гіпербілірубінемією характерно для синдрому печінково-клітинної недостатності;

г) підвищення рівня γ-глобулінів, гіперпротеїнемія, підвищення тимолової проби і збільшення імуноглобулінів G і М характерно для імунореактивного ураження печінки – синдром імунного запалення.

Біохімічні дослідження дозволяють виявити при захворюваннях гепатобіліарної системи біохімічні синдроми.

Синдром цитолізу. Індикаторними ферментами цього синдрому є насамперед трансамінази. Підвищення в сироватці крові вмісту АЛТ і АСТ дозволяє не тільки верифікувати наявність некрозу гепатоцитів із виходом внутрішньоклітинних ферментів до плазми, але, крім того, судити про активність процесу. Якщо АЛТ і АСТ підвищені менше, ніж у 3 рази, то активність визначають як мінімальну, від 3 до 5 разів – як помірну, і більш, ніж у 5 разів – як важку.

Синдром холестазу. При холестазі підвищується вміст в сироватці крові білірубіну, холестерину, жовчних кислот, а також мембранозв’язаних ферментів: лужної фосфатази, лейцинамінопептидази, γ-глютамілтранспептидази.

Мезенхімально-запальний синдром. Ознаки цього синдрому характерні, насамперед для аутоімунного гепатиту. Визначаються гіперпротеінемія, гіпергамаглобулінемія, підвищення осадових проб, ревматоїдного фактору, антитіл до мітохондрій, антиядерних антитіл, антитіл до мікросомів печінки та нирок (анти-LКМ), антитіл до розчинних печінкових антигенів (SLA), антитіл до печінково-панкреатичних антигенів (LP).

Синдром недостатності синтетичної функції печінки. В першу чергу порушується утворення білків. Виражена гіпоальбумінемія спостерігається на тлі зниження загального білка крові. Зменшується вміст прокоагументів (протромбін, фібриноген) і підвищується – антикоагулянтів. Порушується також інкреторно-екскреторна функція печінки, що виявляється за допомогою бромсульфалеїнової проби.

Синдром печінкової гіперазотемії. Виявляється при важких ураженнях печінки (гепатаргії). В таких випадках в сироватці крові, знаходять підвищену кількість аміаку, загального амінного азоту, фенолу, індикану, ароматичних амінокислот.

Імуноферментний і радіоімунний метод дозволяє встановити етіологію хронічного гепатиту або цирозу печінки. Існують тест-системи, які дозволяють діагностувати вірусні гепатити за допомогою визначення в крові та інших біологічних рідинах і тканинах не тільки поверхневого антигену вірусного гепатиту В (HB_SA_S), але і ядерного (HB_CA_G), В-антигену (HB_EA), який відповідає за реплікацію вірусу ДНК (DNA) і ДНК-полімеразу вірусу, а також антитіла до основних вірусних антигенів. Використовуються також тест-системи для діагностики дельта-інфекції та гепатиту, обумовлених вірусами В і С.