- •Харків 2010
- •Розділ 1 Введення в клініку внутрішніх хвороб
- •1.1. Роль і місце пропедевтики внутрішньої медицини серед клінічних дисциплін терапевтичного профілю
- •Історія становлення пропедевтики внутрішньої медицини
- •Мудров Матвій Якович
- •Захар'їн Григорій Антонович
- •Б откін Сергій Петрович
- •О строумов Олексій Олександрович
- •О бразцов Василь Парменович
- •К урлов Михайло Георгійович
- •Яновський Феофіл Гавриїлович
- •Кончаловський Максим Петрович
- •Ланг Георгій Федорович
- •Стражеско Микола Дмитрович
- •Шкляр Борис Соломонович
- •М'ясников Олександр Леонідович
- •Г убергРиЦ Марк Мойсійович
- •Малая Любов Трохимівна
- •Методи обстеження хворого
- •Загальноклінічні методи обстеження при внутрішніх хворобах
- •Характеристика перкуторних звуків
- •Класифікація перкусії
- •1.3. Суб’єктивне дослідження хворого
- •1.3.1 Розпит хворого
- •1.3.2. Схема історії хвороби
- •IV. Розпит по органам і системам
- •V. Анамнез захворювання
- •Органи кровообігу
- •Органи травлення
- •VIII. План обстеження хворого
- •IX. Результати додаткових досліджень
- •X. Обґрунтування клінічного діагнозу.
- •XI. План лікування.
- •Контрольні питання
- •1.4. Об’єктивне дослідження хворого. Загальний огляд
- •Топографічна анатомія поверхні тіла людини
- •1.4.1. Оцінка загального стану хворого
- •1.4.3. Положення хворого
- •1.4.4. Постава
- •1.4.5. Хода
- •1.3.6. Обличчя хворого
- •Діагностичне значення обличчя хворого
- •1.4.7. Статура
- •1.4.8. Конституціональний тип
- •1.4.9. Шкірні покриви
- •Шкірні елементи
- •Тургор і еластичність шкіри
- •Вологість шкіри
- •Деривати шкіри
- •Набряки
- •1.3.10. Підшкірно-жирова клітковина.
- •1.3.11. Лімфатична система
- •1.3.12. М'язова система
- •1.3.13. Опорно-рухова система.
- •1.5. Огляд окремих частин тіла.
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 2 методи дослідження бронхо-легеневої системи Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи
- •Анатомія органів дихання
- •Фізіологія дихання
- •2.1 .Розпит хворого
- •Клінічна семіотика кашлю
- •Диференціальна діагностика болю у грудній клітці і його семіологічне значення
- •2.2. Фізикальні методи дослідження
- •2.2.1. Загальний огляд
- •Вимушене положення хворого
- •2.2.2. Огляд грудної клітки
- •Статичний огляд
- •Динамічний огляд
- •2.2.3. Пальпація грудної клітки
- •Контрольні питання
- •2.2.4. Перкусія легенів
- •Особливості перкуторних звуків при патології органів дихання
- •Топографічна перкусія легенів
- •Методика проведення топографічної перкусії:
- •Контрольні питання
- •2.2.5. Аускультація легенів
- •Зміна основних дихальних шумів
- •Зміна везикулярного дихання
- •Побічні дихальні шуми
- •Контрольні питання
- •2.3. Лабораторні методи дослідження
- •Патологічні елементи та включення в мокротинні
- •Морфологічні елементи мокротиння
- •Патологічні комплекси і включення
- •Дослідження промивних вод і плевральної рідини.
- •2.4. Інструментальні методи дослідження
- •Легеневі об’єми
- •Показники вентиляції легенів
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Додаткові інструментальні методи діагностики
- •Неінвазивні методи дослідження
- •Інвазивні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 3 методи дослідження серцево-судинної системи анатомія, фізіологія Серцево-судинної системи
- •3.1. Розпит хворого
- •3.2. Фізикальні методи дослідження
- •3.2.1. Загальний огляд
- •3.2.2. Огляд передсерцевої ділянки
- •3.2.3. Пальпація передсерцевої ділянки
- •КонтролЬні питання
- •3.2.4. Перкусія серця
- •Контрольні питання
- •3.2.5. Аускультація серця
- •Посилення гучностi першого тону
- •Послаблення гучностi першого тону текс
- •Рiзна гучнiсть першого тону
- •Акцент другого тону над аортою
- •Послаблення гучностi другого тону над аортою
- •Акцент другого тону над легеневою артерією
- •Послаблення гучностi другого тону над легеневою артерією
- •Зменшення гучностi першого тону
- •Зміна кількості тонів серця
- •I другого (б) тонiв серця.
- •Серцеві ритми, обумовлені появою додаткових тонів
- •Серцеві шуми
- •Диференційно-діагностична характеристика внутрішнь серцевих органічних шумів
- •Місце найкращого вислуховування внутрішньосерцевих шумів
- •Проведення внутрішньосерцевих шумів
- •Особливості внутрішньосерцевих шумів
- •Діагностика вад серця при наявності декількох внутрішньосерцевих шумів
- •Функціональні шуми при аускультації серця
- •Контрольні питання
- •3.2.6. Дослідження периферичних судин
- •Загальний огляд
- •Огляд судин
- •Пальпація судин
- •Аускультація судин
- •3.2.7. Вимірювання Дослідження артеріального тиску
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Функціональні особливості провідної системи:
- •Особливості біоелектричних явищ у міокарді
- •Принцип реєстрації екг
- •Відведення по Небу
- •Техніка реєстрації екг
- •Електрофізіологічні механізми формування електрокардіограми
- •План аналізу електрокардіограми
- •Методика аналізу електрокардіограми
- •Алгоритм електрокардіографічної діагностики
- •Синусовий: зубець р – постійної форми, амплітуди, тривалості, полярності, розташовується перед кожним комплексом qrs. Несинусовий:
- •Аналіз зубців і інтервалів у нормі та патології
- •Електрокардіограма при гіпертрофії різних відділів міокарда Гіпертрофія правого передсердя
- •Гіпертрофія лівого передсердя
- •Гіпертрофія обох передсердь
- •Диференціальна діагностика гіпертрофій лівого і правого передсердь
- •Гіпертрофія правого шлуночка
- •Гіпертрофія лівого шлуночка
- •Гіпертрофія обох шлуночків
- •Електрокардіограма при ішемічній хворобі серця Електрокардіограма при різних стадіях ушкодження міокарду і стадія – ішемія
- •Загальні ознаки інфаркту міокарда
- •Локалізація інфаркту міокарда
- •Електрокардіограма при аневризмі серця
- •Електрокардіограма при стенокардії
- •Аритмії серця Класифікація аритмій серця
- •Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії)
- •Підвищення автоматизму ектопічних водіїв ритму
- •Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду
- •Порушення провідності
- •Синдроми передчасного збудження шлуночків
- •Ехокардіографічне дослідження
- •Метод ехокардіографічного обстеження
- •Основні розрахункові показники ехокардіограми (м-режим)
- •Діагностичні можливості ехокардіографії
- •Критерії ЕхоКг-діагностики різних захворювань Набуті вади серця
- •1. Мітральна недостатність
- •2. Мітральний стеноз
- •3. Аортальна недостатність
- •4. Аортальний стеноз
- •5. Недостатність Тристулкова
- •6. Тристулковий стеноз
- •7. Недостатність клапану легеневої артерії
- •8. Стеноз устя легеневої артерії.
- •Ішемічна хвороба серця (іхс)
- •Інфаркт міокарду
- •Дилятаційна кардіоміопатія
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Пролапс мітрального клапана
- •Рухома міксома (тромб) лівого передсердя
- •Ексудативний перикардит
- •Констриктивний перикардит
- •Легенева гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія
- •Допплер-ехокардіографія
- •Катетеризація серця
- •Ангіокардіографія
- •Коронарографія
- •Радіонуклідні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •22. Визначення швидкісних параметрів клапанного апарата серця і міокарду дозволяє вивчити метод:
- •23. Для визначення і і іі тонів при реєстрації фонокардіограми необхідно:
- •24. При визначенні на ехокардіограмі зменшення просвіту правого і лівого шлуночка, зниження швидкості раннього діастолічного спадіння передньої мітральної стулки ми діагностуємо:
- •РОзділ 4 методи дослідження системи травлення Анатомо-фізіологічні особливості шлунково-кишкового тракту
- •4.1. Розпит хворого
- •Класифікація абдомінальних болів
- •Блювота
- •Симптоматика кровотечі з різних відділів травного тракту.
- •Причини закрепів
- •4.2. Фізікальні методи дослідження
- •4.2.1. Загальний огляд
- •Обличчя хворого
- •Огляд порожнини рота
- •4.2.2. Огляд живота
- •4.2.3. Пальпація живота
- •Поверхнева пальпація живота
- •Глибока пальпація живота
- •4.2.4. Перкусія живота
- •4.2.5.Аускультація живота
- •4.3. Лабораторні методи дослідження
- •Дослідження шлункового вмісту
- •Дослідження молочної кислоти
- •Внутрішньошлункова рН-метрія
- •Клінічний аналіз калу
- •Макроскопічне дослідження
- •Хімічне дослідження
- •Мікроскопічне дослідження
- •Дослідження калу на найпростіші і гельмінти
- •Біохімічне дослідження
- •4.4. Інструментальні методи дослідження Ендоскопічний метод дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Ультразвукове дослідження підшлункової залози
- •Рентгенологічне дослідження
- •Контрольні питання
- •Анатомо-фізіологічні особливості гепатобіліарної системи
- •Фізіологія гепатобіліарної системи
- •4.5. Розпит хворого
- •Особливості анамнезу:
- •4.6. Фізікальні методи дослідження
- •4.6.1. Загальний огляд
- •4.6.2. Перкусія печінки
- •4.6.3. Пальпація печінки
- •Характеристика печінки:
- •4.6.4. Перкусія селезінки
- •4.6.5. Пальпація селезінки (за методом Образцова-Стражеска)
- •4.6.6. Пальпація жовчного міхура
- •4.7. Лабораторні методи дослідження
- •Біохімічне дослідження крові
- •Протромбіновий індекс
- •Тимолова проба
- •Визначення загального холестерину
- •Визначення β-ліпопротеїдів
- •Визначення білірубіну в сироватці крові
- •Жовчні пігменти в сечі
- •Визначення ферментів
- •Дуоденальне зондування
- •Фізичні властивості жовчі
- •Мікроскопічне дослідження жовчі
- •Біохімічне дослідження жовчі
- •4.8. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 5 Методи дослідження нирок і сечовивідної системи
- •Функції нирок. Виділяють такі функції нирок:
- •5.1. Розпит хворого
- •5.2. Фізикальні методи дослідження
- •5.2.1. Зовнішній огляд
- •5.2.2. Пальпація нирок
- •5.2.3. Пальпація сечового міхура
- •5.2.4. Перкусія сечового міхура
- •5.3. Лабораторні методи дослідження Клінічний аналіз сечі
- •Клінічне значення ниркової протеїнурії
- •Мікроскопічне дослідження сечового осаду
- •Елементи організованого осаду сечі
- •Плаский епітелій.
- •Додаткові елементи організованого осаду сечі
- •Елементи неорганізованого осаду сечі
- •Елементи осаду сечі, які рідко зустрічаються
- •Спеціальні методи дослідження осаду сечі
- •Клінічний аналіз крові
- •5.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 6 Методи дослідження Системи крові
- •Органи кровотворення
- •Морфологія і фізіологія клітин периферичної крові
- •Формені елементи крові
- •6.1. Розпит хворого
- •Обличчя хворого:
- •Об'єктивне дослідження внутрішніх органів і систем
- •6.3. Лабораторні методи дослідження
- •Еритроцити і гемоглобін
- •Дослідження кісткового мозку
- •Дослідження лімфатичних вузлів
- •Дослідження селезінки
- •Іммуноферментні методи дослідження гемопоетичних клітин
- •Цитогенетичні методи
- •Методи дослідження патогенезу анемій
- •6.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Відповіді на тест-контроль
- •Бібліографія
Визначення ферментів
Для оцінки функціонального стану печінки застосовуються цінні й інформативні тести з метою визначення рівня ферментів.
Альдолаза в нормі складає 0,09-0,57 ммоль/год.л.
Підвищення: гострий гепатит (інфекційний і токсичний), хронічний гепатит, пухлини і метастази в печінку, важкі гемолітичні анемії.
Аланінамінотрансфераза (АЛТ) в нормі складає 0,10-0,68 ммоль/г/л.
Підвищення: некроз печінкових клітин будь-якої етіології, гострі і хронічні гепатити, холангіти, жирова дистрофія печінки, цироз печінки, механічна жовтяниця, пухлини печінки, гемолітичні стани.
Аспартатамінотрансфераза (АСТ) в нормі складає 0,10-0,45 ммоль/г/л.
Підвищення: некроз печінкових клітин будь-якої етіології, обтураційна жовтяниця, гострий і хронічний гепатит, жирова дистрофія печінки.
Лужна фосфотаза (0,5-1,3 ммоль/г/л за Боданським або 1-3 ммоль/г/л за Бессєм-Лаурі).
Підвищення: холангіти, пухлина жовчного міхура, хронічний гепатит, обтураційні стани (жовтяниці), абсцес печінки, пухлини і метастази в печінку, цироз печінки (біліарний).
Таким чином, підвищення активності альдолазы, АСТ, АЛТ, лужної фосфотази свідчить про лізис гепатоцитів і вихід цих ферментів у кров.
Лактатдегідрогеназа (ЛДГ) в нормі складає до 3,2 мкмоль/с/л.
Підвищення: гепатити і пухлини печінки.
Сорбітолдегідрогеназа (СДГ) в нормі складає 0-5,6 нмоль/с/л.
Підвищення: важке ураження паренхіми печінки (гострий інфекційний гепатит, токсичний гепатит, цироз печінки, пухлини печінки).
Холінестераза в нормі складає 160-340 ммоль/г/л.
Зниження: гепатити і цирози, пухлини печінки, застійна печінка, амебіаз печінки.
Церулоплазмін в нормі складає 1,52-3,31 мкмоль/л.
Підвищення: цироз печінки, гепатити, обтураційна жовтяниця.
Зниження: хвороба Вільсона-Коновалова, тяжкі захворювання печінки.
Сполучення порушень ряду функцій, в значній мірі патогномоничні для різних уражень печінки:
а) підвищення активності АСТ, АЛТ, ЛДГ, СДГ і гіпербілірубінемія з перевагою прямої фракції свідчать про переважно некротичне ураження печінки (гепатоцитоліз, некроз печінки) – синдром цитолізу;
б) висока активність лужної фосфатази в сполученні з гіпербілірубінемією, гіперхолестеринемією і β-ліпопротеїнемією властива холестатичним гепатитам, тривалій і важкій механічній жовтяниці – синдром холестазу;
в) зниження вмісту альбумінів, холестерину, протромбіну в сполученні з гіпербілірубінемією характерно для синдрому печінково-клітинної недостатності;
г) підвищення рівня γ-глобулінів, гіперпротеїнемія, підвищення тимолової проби і збільшення імуноглобулінів G і М характерно для імунореактивного ураження печінки – синдром імунного запалення.
Біохімічні дослідження дозволяють виявити при захворюваннях гепатобіліарної системи біохімічні синдроми.
Синдром цитолізу. Індикаторними ферментами цього синдрому є насамперед трансамінази. Підвищення в сироватці крові вмісту АЛТ і АСТ дозволяє не тільки верифікувати наявність некрозу гепатоцитів із виходом внутрішньоклітинних ферментів до плазми, але, крім того, судити про активність процесу. Якщо АЛТ і АСТ підвищені менше, ніж у 3 рази, то активність визначають як мінімальну, від 3 до 5 разів – як помірну, і більш, ніж у 5 разів – як важку.
Синдром холестазу. При холестазі підвищується вміст в сироватці крові білірубіну, холестерину, жовчних кислот, а також мембранозв’язаних ферментів: лужної фосфатази, лейцинамінопептидази, γ-глютамілтранспептидази.
Мезенхімально-запальний синдром. Ознаки цього синдрому характерні, насамперед для аутоімунного гепатиту. Визначаються гіперпротеінемія, гіпергамаглобулінемія, підвищення осадових проб, ревматоїдного фактору, антитіл до мітохондрій, антиядерних антитіл, антитіл до мікросомів печінки та нирок (анти-LКМ), антитіл до розчинних печінкових антигенів (SLA), антитіл до печінково-панкреатичних антигенів (LP).
Синдром недостатності синтетичної функції печінки. В першу чергу порушується утворення білків. Виражена гіпоальбумінемія спостерігається на тлі зниження загального білка крові. Зменшується вміст прокоагументів (протромбін, фібриноген) і підвищується – антикоагулянтів. Порушується також інкреторно-екскреторна функція печінки, що виявляється за допомогою бромсульфалеїнової проби.
Синдром печінкової гіперазотемії. Виявляється при важких ураженнях печінки (гепатаргії). В таких випадках в сироватці крові, знаходять підвищену кількість аміаку, загального амінного азоту, фенолу, індикану, ароматичних амінокислот.
Імуноферментний і радіоімунний метод дозволяє встановити етіологію хронічного гепатиту або цирозу печінки. Існують тест-системи, які дозволяють діагностувати вірусні гепатити за допомогою визначення в крові та інших біологічних рідинах і тканинах не тільки поверхневого антигену вірусного гепатиту В (HBSAS), але і ядерного (HBCAG), В-антигену (HBEA), який відповідає за реплікацію вірусу ДНК (DNA) і ДНК-полімеразу вірусу, а також антитіла до основних вірусних антигенів. Використовуються також тест-системи для діагностики дельта-інфекції та гепатиту, обумовлених вірусами В і С.