Легеневі об’єми

Перелік показників зовнішнього дихання надані в таблиці 2.42

Дихальний об’єм (ДО) – об’єм повітря, що вдихається або видихується при спокійному диханні.

Визначення: на відрізку спірограми обчислюється сума величин дихальних рухів (вдиху або видиху) у міліметрах, визначається середня величина і перераховується на мілілітри (мл) відповідно до масштабу шкали спірографа.

Нормальна величина ДО складає 300-900 мл, або 10-20 % ЖЄЛ.

Діагностичного значення як самостійний показник ДО не має, а важливий при оцінці в сполученні з частотою дихальних рухів.

ДО зменшується, а частота дихальних рухів збільшується у хворих з рестриктивними процесами (дифузний пневмосклероз, пневмофіброз, синдром Хаммана-Річі), а також при тяжкій серцевій недостатності, обумовленій застоєм у малому колі кровообігу.

ДО збільшується, а частота дихальних рухів зменшується у хворих на обструктивні процеси (хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легенів), а також за наявності дихання Куссмауля, Чейна-Стокса.

Таблиця 2.42

Перелік показників зовнішнього дихання

1. Показники легеневих об’ємів: 1.1.Дихальний об’єм ДО 1.2.Резервний об’єм вдиху РОвд 1.3. Резервний об’єм видиху РОвид 1.4. Життєва ємність легенів ЖЄЛ 1.5.Залишковий об’єм ЗО 1.6. Функціональна залишкова ємність легенів 1.7. Об’єм дихального мертвого простору ОМП 1.8.Загальна ємність легенів ЗЄЛ

2. Показники вентиляція легенів: 2.1. Частота дихальних рухів ЧДР 2.2. Хвилинний об’єм дихання ХОД 2.3. Максимальна вентиляція легенів МВЛ 2.4. Резерв дихання РД 2.5. Альвеолярне повітря АП 2.6. Альвеолярна вентиляція 2.7. Дифузна здатність легенів 2.8. Коефіцієнт резерву КР 2.9. Життєвий показник 2.10.Дихальний еквівалент ДЕ 2.11.Вентиляційний еквівалент ВЕ

3. Показники бронхіальної прохідності: 3.1.Форсована ЖЄЛ (ФЖЄЛ) 3.2. Об’єм форсованого видиху за 1сек ОФВ1 3.3. Коефіцієнт Тіффно 3.4. Проба Вотчала 3.5. Проба Комро 3.6. Пневмотахографія

Резервний об’єм вдиху (РОвд) – максимальний об’єм повітря, який можна вдихнути після спокійного (звичайного) вдиху.

Визначення: досліджуваному пропонують зробити максимальний вдих, а через 30-40 с повторити 3-4 рази. На відрізку спірограми виміряється висота зубця максимального вдиху від рівня спокійного вдиху. Враховують найбільшу амплітуду зубця вдиху і перераховують на милілітри у відповідності зі шкалою спірографа. Нормальна величина РОвд складає 1000-2000 мл або 45-55 % ЖЄЛ.

Діагностичного значення як самостійний показник РОвд не має, тому що межі в здорових людей коливаються в широкому діапазоні до 1000 мл.

Резервний об’єм видиху (РОвид) – максимальний об’єм повітря, який можна видихнути після спокійного (звичайного) видиху.

Визначення: досліджуваному пропонують зробити максимальний видих після звичайного видиху. Дослідження повторюють 3-4 рази з інтервалом 30-40 с. На відрізку спірограми враховують максимальний зубець видиху від рівня спокійного видиху до вершини зубця максимального видиху. Нормальна величина складає 1000-1500 мл або 25 % ЖЄЛ.

Діагностичне значення: зменшення РОвид спостерігається при емфіземі легенів, бронхіальній астмі, пневмосклерозі.

Життєва ємність легенів (ЖЄЛ) – максимальний об’єм повітря, який можна видихнути після максимального вдиху. Фактично це сумаційний показник ДО, РОвд, РОвид.

Визначення: досліджуваному пропонують максимально вдихнути і потім різко видихнути. На спірограмі визначають відстань між вершинами інспіраторного та експіраторного зубців у міліметрах і перераховують у мілілітри у відповідності шкали спірографа. Нормальна величина ЖЄЛ складає 3000-5000 мл.

Діагностичне значення. Зниження ЖЄЛ обумовлено:

– легеневими причинами, в основі яких лежить зниження еластичності і розтягнення легеневої тканини: емфізема, пневмосклероз;

– позалегеневими причинами: деформація грудної клітки, атрофія і парез дихальних м'язів; біль в грудній клітці, який обмежує глибину дихання: сухий плеврит, перелом ребер, масивні плевральні зрощення, пухлини плеври і середостіння, асцит, інтоксикація, прогресуюча серцева недостатність за наявності застійних явищ у малому колі кровообігу.

Залишковий об’єм (ЗО) – це об’єм повітря, який залишається в легенях після максимального видиху.

Функціональна залишкова ємність легенів (ФЗЄ) – це об’єм повітря, що залишається в легенях після спокійного видиху.

Ці показники розглядаються разом у зв'язку з тим, що вони відображають залишкові об’єми. Визначення цих показників неможливо методом прямої спірографії. Вони виміряються додотково за допомогою газоаналізатора гелію. Принцип полягає в тому, що під час дихання відбувається постійне перемішування газової суміші легенів пацієнта і системи спірографа, що приводить до зниження концентрації гелію в спірографі, потім настає вирівнювання концентрацій гелію спірографа і легенів пацієнта. Знаючи вихідну і кінцеву концентрацію гелію, визначають ФОЄ по спеціальній формулі. Надалі ЗО обчислюють по формулі ЗО=ФЗЄ – РОвид. Нормальні величини ЗО складають 100-150 мл, ФЗЕ – 1500-3000 мл.

Абсолютні величини ЗО обчислюють з належної загальної ємності легенів (НЗЄЛ). Так, ЗО обчислюють з використанням коефіцієнтів:

в осіб 15-25 років – 19,3 % ЗЄЛ,

25-35 років – 20,8 % ЗЄЛ,

35-45 років – 23,5 % ЗЄЛ,

45-55 років – 25,3 % ЗЄЛ,

55-65 років – 30,8 % ЗЄЛ.

Діагностичне значення: збільшення ЗО вважається патогенетично зв'язаним з емфіземою легенів, коли відбувається збільшення відносини ЗО до ЗЄЛ за рахунок збільшення абсолютної величини останнього. Рівномірне збільшення ЗО і ФЗЄ спостерігається при вираженому дифузному легеневому фіброзі.

Загальна ємність легенів (ЗЄЛ) – об’єм повітря, що знаходиться в легенях після максимального вдиху. Представлено сумою ЗО і ЖЄЛ.

Нормальні показники складають 3,5-6 л, і знижуються з віком. Для визначення належної ЗЄЛ виходять з величин ЖЄЛ: для осіб 15-34 років НЗЄЛ = НЖЄЛ: 0,8; 35-49 років НЗЄЛ = НЖЄЛ: 0,75; старше 50 років НЗЄЛ = НЖЄЛ: 0,65.

Діагностичне значення: різке зниження ЗЄЛ характерне для прогресуючого фіброзу легенів, пневмосклерозу і серцевої недостатності. Слід зазначити, що на ранніх етапах формування емфіземи ЗЄЛ збільшується за рахунок підвищення ЗО, а в міру прогресування відбувається зменшення ЗЄЛ за рахунок зниження ЖЄЛ.

Об’єм дихального мертвого простору ОДП – це об’єм легенів, у якому не відбувається газообмін. У здорових людей ОДП дорівнює анатомічному мертвому просторові і складає близько 150 мл, причому у жінок менше, ніж у чоловіків.

Діагностичне значення: ОДП збільшується за рахунок появи важко вентильованих ділянок легенів і за рахунок порушення співвідношення вентиляція/кровоток при емфіземі легенів, бронхоектазіях, бронхіальній астмі (внаслідок вираженого звуження дистальних бронхів).