Електрофізіологічні механізми формування електрокардіограми

1. У нормі збудження виникає в СА-вузлі і поширюється по передсердях згори донизу від СА-вузла до верхнього відділу АВ-з’єднання, охоплюючи збудженням спочатку праве передсердя, потім праве і ліве передсердя і наприкінці тільки ліве передсердя. Виникла різниця потенціалів характеризується двома самостійними векторами ЕрС (Е1 і Е2) з результуючим вектором R, спрямованим зверху ліворуч і донизу (в напрямку до умовного електрода А) (рис. В таблице3.55 , а).

На ЕКГ формується позитивний зубець Р, що відображає деполяризацію передсердь.

2. Процес реполяризації передсердь звичайно не знаходить відображення на ЕКГ, тому що він нашаровується на процес деполяризації шлуночків.

3. З передсердь електричний імпульс направляється в АВ-з’єднання, де відбувається його "затримка" (повільне поширення збудження). У цей момент виникає різниця потенціалів дуже малої величини, тому що збуджується тільки АВ-з’єднання (рис. 3.37, б).

На ЕКГ реєструється ізоелектричний сегмент PQ, що відображає "АВ-затримку" імпульсу.

Рис. 3.37. Формування зубців нормальної ЕКГ.

а – формування позитивного зубця Р; б – реєстрація ізоелектричного сегменту PQ; в – формування негативного зубця Q; г, д – формування позитивного зубця R; е – формування негативного зубця S; ж – реєстрація ізоелектричного сегменту ST; з – формування позитивного зубця Т; і – реєстрація ізолінії.

4. Збудження шлуночків починається з міжшлуночкової перетинки, з лівої її половини. Виникла в результаті деполяризації різниця потенціалів характеризується вектором збудження, спрямованим зліва направо (від умовного електрода А) (мал. 3.37, в).

На ЕКГ формується негативний зубець Q, що відображає збудження міжшлуночкової перетинки.

5. Далі збудження охоплює субендокардіальні шари обох шлуночків, поширюючись від ендокарда до епікарда. У кожному шлуночку виникають свої вектори ЕДС збудження, спрямовані протилежно. Оскільки товщина міокарда лівого шлуночка більше товщини правого шлуночка, то і вектор збудження лівого шлуночка більше аналогічного вектора правого шлуночка. Рпідсумковийезультуючий вектор збудження обох шлуночків спрямований ліворуч і донизу (тобто до умовного електрода А) (рис. 3.37).

На ЕКГ починає формуватися позитивний зубець R, що відображає збудження апікальних відділів шлуночків.

6. В силу анатомо-фізіологічних особливостей міокарда і провідної системи пізніше всього збудження досягає базальних відділів обох шлуночків, при деполяризації яких вектор збудження направляється догори і трохи праворуч (тобто від умовного електрода А) (мал. 3.37,е).

На ЕКГ формується негативний зубець S, що відображає збудження базальних відділів обох шлуночків.

Таким чином, комплекс QRS, що відображає збудження шлуночків, є результатом 3 складових векторів:

– збудження міжшлуночкової перетинки (зубець Q);

– збудження верхівок і бічних стінок шлуночків (зубець R);

– збудження базальних відділів шлуночків (зубець S).

7. У період повного охоплення шлуночків збудженням різниця потенціалів дорівнює нулю.

На ЕКГ реєструється ізоелектричний сегмент ST (рис. 3.37, ж).

8. Процес реполяризації шлуночків починається в субепікардіальних шарах, поширюючись до ендокарду. Оскільки під час реполяризації субепікардіальні шари набувають позитивного заряду, а субендокардіальні ще збуджені і заряджені негативно, то вектор реполяризації має такий же напрямок, як і в період деполяризації, тобто від ендокарду (-) до епікарду (+) з перевагою вектора ЕДС лівого шлуночка (спрямованого до умовного електрода А) (рис. 3.37, з).

На ЕКГ формується позитивний зубець Т, що відображає реполяризацію шлуночків.

9. Після завершення реполяризації шлуночків міокард знову набуває позитивного заряду (стан спокою), різниця потенціалів дорівнює нулю (рис. 3.37, і).

На ЕКГ реєструється ізолінія, що відображає період діастоли.