- •Харків 2010
- •Розділ 1 Введення в клініку внутрішніх хвороб
- •1.1. Роль і місце пропедевтики внутрішньої медицини серед клінічних дисциплін терапевтичного профілю
- •Історія становлення пропедевтики внутрішньої медицини
- •Мудров Матвій Якович
- •Захар'їн Григорій Антонович
- •Б откін Сергій Петрович
- •О строумов Олексій Олександрович
- •О бразцов Василь Парменович
- •К урлов Михайло Георгійович
- •Яновський Феофіл Гавриїлович
- •Кончаловський Максим Петрович
- •Ланг Георгій Федорович
- •Стражеско Микола Дмитрович
- •Шкляр Борис Соломонович
- •М'ясников Олександр Леонідович
- •Г убергРиЦ Марк Мойсійович
- •Малая Любов Трохимівна
- •Методи обстеження хворого
- •Загальноклінічні методи обстеження при внутрішніх хворобах
- •Характеристика перкуторних звуків
- •Класифікація перкусії
- •1.3. Суб’єктивне дослідження хворого
- •1.3.1 Розпит хворого
- •1.3.2. Схема історії хвороби
- •IV. Розпит по органам і системам
- •V. Анамнез захворювання
- •Органи кровообігу
- •Органи травлення
- •VIII. План обстеження хворого
- •IX. Результати додаткових досліджень
- •X. Обґрунтування клінічного діагнозу.
- •XI. План лікування.
- •Контрольні питання
- •1.4. Об’єктивне дослідження хворого. Загальний огляд
- •Топографічна анатомія поверхні тіла людини
- •1.4.1. Оцінка загального стану хворого
- •1.4.3. Положення хворого
- •1.4.4. Постава
- •1.4.5. Хода
- •1.3.6. Обличчя хворого
- •Діагностичне значення обличчя хворого
- •1.4.7. Статура
- •1.4.8. Конституціональний тип
- •1.4.9. Шкірні покриви
- •Шкірні елементи
- •Тургор і еластичність шкіри
- •Вологість шкіри
- •Деривати шкіри
- •Набряки
- •1.3.10. Підшкірно-жирова клітковина.
- •1.3.11. Лімфатична система
- •1.3.12. М'язова система
- •1.3.13. Опорно-рухова система.
- •1.5. Огляд окремих частин тіла.
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 2 методи дослідження бронхо-легеневої системи Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи
- •Анатомія органів дихання
- •Фізіологія дихання
- •2.1 .Розпит хворого
- •Клінічна семіотика кашлю
- •Диференціальна діагностика болю у грудній клітці і його семіологічне значення
- •2.2. Фізикальні методи дослідження
- •2.2.1. Загальний огляд
- •Вимушене положення хворого
- •2.2.2. Огляд грудної клітки
- •Статичний огляд
- •Динамічний огляд
- •2.2.3. Пальпація грудної клітки
- •Контрольні питання
- •2.2.4. Перкусія легенів
- •Особливості перкуторних звуків при патології органів дихання
- •Топографічна перкусія легенів
- •Методика проведення топографічної перкусії:
- •Контрольні питання
- •2.2.5. Аускультація легенів
- •Зміна основних дихальних шумів
- •Зміна везикулярного дихання
- •Побічні дихальні шуми
- •Контрольні питання
- •2.3. Лабораторні методи дослідження
- •Патологічні елементи та включення в мокротинні
- •Морфологічні елементи мокротиння
- •Патологічні комплекси і включення
- •Дослідження промивних вод і плевральної рідини.
- •2.4. Інструментальні методи дослідження
- •Легеневі об’єми
- •Показники вентиляції легенів
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Додаткові інструментальні методи діагностики
- •Неінвазивні методи дослідження
- •Інвазивні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 3 методи дослідження серцево-судинної системи анатомія, фізіологія Серцево-судинної системи
- •3.1. Розпит хворого
- •3.2. Фізикальні методи дослідження
- •3.2.1. Загальний огляд
- •3.2.2. Огляд передсерцевої ділянки
- •3.2.3. Пальпація передсерцевої ділянки
- •КонтролЬні питання
- •3.2.4. Перкусія серця
- •Контрольні питання
- •3.2.5. Аускультація серця
- •Посилення гучностi першого тону
- •Послаблення гучностi першого тону текс
- •Рiзна гучнiсть першого тону
- •Акцент другого тону над аортою
- •Послаблення гучностi другого тону над аортою
- •Акцент другого тону над легеневою артерією
- •Послаблення гучностi другого тону над легеневою артерією
- •Зменшення гучностi першого тону
- •Зміна кількості тонів серця
- •I другого (б) тонiв серця.
- •Серцеві ритми, обумовлені появою додаткових тонів
- •Серцеві шуми
- •Диференційно-діагностична характеристика внутрішнь серцевих органічних шумів
- •Місце найкращого вислуховування внутрішньосерцевих шумів
- •Проведення внутрішньосерцевих шумів
- •Особливості внутрішньосерцевих шумів
- •Діагностика вад серця при наявності декількох внутрішньосерцевих шумів
- •Функціональні шуми при аускультації серця
- •Контрольні питання
- •3.2.6. Дослідження периферичних судин
- •Загальний огляд
- •Огляд судин
- •Пальпація судин
- •Аускультація судин
- •3.2.7. Вимірювання Дослідження артеріального тиску
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Функціональні особливості провідної системи:
- •Особливості біоелектричних явищ у міокарді
- •Принцип реєстрації екг
- •Відведення по Небу
- •Техніка реєстрації екг
- •Електрофізіологічні механізми формування електрокардіограми
- •План аналізу електрокардіограми
- •Методика аналізу електрокардіограми
- •Алгоритм електрокардіографічної діагностики
- •Синусовий: зубець р – постійної форми, амплітуди, тривалості, полярності, розташовується перед кожним комплексом qrs. Несинусовий:
- •Аналіз зубців і інтервалів у нормі та патології
- •Електрокардіограма при гіпертрофії різних відділів міокарда Гіпертрофія правого передсердя
- •Гіпертрофія лівого передсердя
- •Гіпертрофія обох передсердь
- •Диференціальна діагностика гіпертрофій лівого і правого передсердь
- •Гіпертрофія правого шлуночка
- •Гіпертрофія лівого шлуночка
- •Гіпертрофія обох шлуночків
- •Електрокардіограма при ішемічній хворобі серця Електрокардіограма при різних стадіях ушкодження міокарду і стадія – ішемія
- •Загальні ознаки інфаркту міокарда
- •Локалізація інфаркту міокарда
- •Електрокардіограма при аневризмі серця
- •Електрокардіограма при стенокардії
- •Аритмії серця Класифікація аритмій серця
- •Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії)
- •Підвищення автоматизму ектопічних водіїв ритму
- •Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду
- •Порушення провідності
- •Синдроми передчасного збудження шлуночків
- •Ехокардіографічне дослідження
- •Метод ехокардіографічного обстеження
- •Основні розрахункові показники ехокардіограми (м-режим)
- •Діагностичні можливості ехокардіографії
- •Критерії ЕхоКг-діагностики різних захворювань Набуті вади серця
- •1. Мітральна недостатність
- •2. Мітральний стеноз
- •3. Аортальна недостатність
- •4. Аортальний стеноз
- •5. Недостатність Тристулкова
- •6. Тристулковий стеноз
- •7. Недостатність клапану легеневої артерії
- •8. Стеноз устя легеневої артерії.
- •Ішемічна хвороба серця (іхс)
- •Інфаркт міокарду
- •Дилятаційна кардіоміопатія
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Пролапс мітрального клапана
- •Рухома міксома (тромб) лівого передсердя
- •Ексудативний перикардит
- •Констриктивний перикардит
- •Легенева гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія
- •Допплер-ехокардіографія
- •Катетеризація серця
- •Ангіокардіографія
- •Коронарографія
- •Радіонуклідні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •22. Визначення швидкісних параметрів клапанного апарата серця і міокарду дозволяє вивчити метод:
- •23. Для визначення і і іі тонів при реєстрації фонокардіограми необхідно:
- •24. При визначенні на ехокардіограмі зменшення просвіту правого і лівого шлуночка, зниження швидкості раннього діастолічного спадіння передньої мітральної стулки ми діагностуємо:
- •РОзділ 4 методи дослідження системи травлення Анатомо-фізіологічні особливості шлунково-кишкового тракту
- •4.1. Розпит хворого
- •Класифікація абдомінальних болів
- •Блювота
- •Симптоматика кровотечі з різних відділів травного тракту.
- •Причини закрепів
- •4.2. Фізікальні методи дослідження
- •4.2.1. Загальний огляд
- •Обличчя хворого
- •Огляд порожнини рота
- •4.2.2. Огляд живота
- •4.2.3. Пальпація живота
- •Поверхнева пальпація живота
- •Глибока пальпація живота
- •4.2.4. Перкусія живота
- •4.2.5.Аускультація живота
- •4.3. Лабораторні методи дослідження
- •Дослідження шлункового вмісту
- •Дослідження молочної кислоти
- •Внутрішньошлункова рН-метрія
- •Клінічний аналіз калу
- •Макроскопічне дослідження
- •Хімічне дослідження
- •Мікроскопічне дослідження
- •Дослідження калу на найпростіші і гельмінти
- •Біохімічне дослідження
- •4.4. Інструментальні методи дослідження Ендоскопічний метод дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Ультразвукове дослідження підшлункової залози
- •Рентгенологічне дослідження
- •Контрольні питання
- •Анатомо-фізіологічні особливості гепатобіліарної системи
- •Фізіологія гепатобіліарної системи
- •4.5. Розпит хворого
- •Особливості анамнезу:
- •4.6. Фізікальні методи дослідження
- •4.6.1. Загальний огляд
- •4.6.2. Перкусія печінки
- •4.6.3. Пальпація печінки
- •Характеристика печінки:
- •4.6.4. Перкусія селезінки
- •4.6.5. Пальпація селезінки (за методом Образцова-Стражеска)
- •4.6.6. Пальпація жовчного міхура
- •4.7. Лабораторні методи дослідження
- •Біохімічне дослідження крові
- •Протромбіновий індекс
- •Тимолова проба
- •Визначення загального холестерину
- •Визначення β-ліпопротеїдів
- •Визначення білірубіну в сироватці крові
- •Жовчні пігменти в сечі
- •Визначення ферментів
- •Дуоденальне зондування
- •Фізичні властивості жовчі
- •Мікроскопічне дослідження жовчі
- •Біохімічне дослідження жовчі
- •4.8. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 5 Методи дослідження нирок і сечовивідної системи
- •Функції нирок. Виділяють такі функції нирок:
- •5.1. Розпит хворого
- •5.2. Фізикальні методи дослідження
- •5.2.1. Зовнішній огляд
- •5.2.2. Пальпація нирок
- •5.2.3. Пальпація сечового міхура
- •5.2.4. Перкусія сечового міхура
- •5.3. Лабораторні методи дослідження Клінічний аналіз сечі
- •Клінічне значення ниркової протеїнурії
- •Мікроскопічне дослідження сечового осаду
- •Елементи організованого осаду сечі
- •Плаский епітелій.
- •Додаткові елементи організованого осаду сечі
- •Елементи неорганізованого осаду сечі
- •Елементи осаду сечі, які рідко зустрічаються
- •Спеціальні методи дослідження осаду сечі
- •Клінічний аналіз крові
- •5.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 6 Методи дослідження Системи крові
- •Органи кровотворення
- •Морфологія і фізіологія клітин периферичної крові
- •Формені елементи крові
- •6.1. Розпит хворого
- •Обличчя хворого:
- •Об'єктивне дослідження внутрішніх органів і систем
- •6.3. Лабораторні методи дослідження
- •Еритроцити і гемоглобін
- •Дослідження кісткового мозку
- •Дослідження лімфатичних вузлів
- •Дослідження селезінки
- •Іммуноферментні методи дослідження гемопоетичних клітин
- •Цитогенетичні методи
- •Методи дослідження патогенезу анемій
- •6.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Відповіді на тест-контроль
- •Бібліографія
4.1. Розпит хворого
Основні скарги хворих із захворюваннями органів травлення: порушення апетиту, зміна смаку, дисфагія, біль, печія, відрижка, нудота, блювота, кровотеча, метеоризм, тенезми, діарея, закрепи. Однак, кожний з відділів травного тракту має як загальні, так і специфічні скарги (табл. ).
Таблиця
Топографія скарг хворого при поразці різних відділів травного тракту
Відділ травного тракту |
Основні скарги |
Стравохід |
Дисфагія, біль за грудиною, печія, блювота, кровотеча |
Шлунок |
Порушення апетиту, зміна смаку, печія, відрижка, нудота, блювота, біль у животі, кровотеча |
Дванадцятипала кишка |
Біль у животі, нудота, блювота, відрижка, кровотеча |
Тонкий кишечник |
Біль у животі, метеоризм, гурчання, діарея, закрепи, кровотеча, прогресуюче схуднення |
Товстий кишечник |
Біль у животі, діарея, закрепи, метеоризм, кровотеча, схуднення |
Підшлункова залоза |
Біль у животі, порушення апетиту, почуття голоду, спрага, нудота, блювота, діарея, закрепи, схуднення |
Порушення апетиту. Зниження апетиту або повна його відсутність, називається анорексією – anorexia (a – відсутність, orexis – бажання), обумовлене зниженням збудливості харчового центра і пригніченням почуття голоду. Клінічно анорексія проявлятися у вигляді остраху прийому їжі у зв'язку з неприємними відчуттями після їжі; може супроводжуватися почуттям відрази до їжі, відригуванням або блювотою; може бути вибірковою: хворий відмовляється від м'яса, що характерно для раку шлунка, від жирної їжі – при ахілії. Вимушена анорексія спостерігається при виразковій хворобі, при якій почуття голоду присутнє, але хворий побоюється їсти, тому що їжа викликає біль. Апетит зникає при багатьох інфекційних захворюваннях, злоякісних пухлинах, туберкульозі, уремії, а може бути і психічного походження. Анорексія часто виникає при гострому гастриті і загостренні хронічного гастриту зі зниженою секрецією, а також при раку шлунка. У розвитку зазначених симптомів певну роль грають глосити, гінгівіти, фарингіти, що нерідко супроводжують захворювання шлунка.
Апетит може бути підвищеним – булімія (bulimia – вовчий голод, від bus – буйвол, limos – голод ), почуття голоду розвинене незалежно від часу і кількості прийнятої їжі. Апетит посилений при цукровому діабеті, що називається поліфагією (polyphagia – багато їсти, поглинання великої кількості їжі).
Апетит може бути спотвореним. Хворі вимагають більше гострі і пікантні блюда. Повне спотворення апетиту характеризується тим, що хворі їдять зовсім неїстівні речі: пісок, крейда, вугілля, папір, волосся, свічі, що також називається pica – сорока, що часто тримає в дзьобі предмети, негідні для їжі, або алотриофагія. Дане явище зустрічається при анемії, вагітності, істерії.
Дисфагія – dysphagia (dys – розлад, phagien – їсти), утруднення проходження їжі по стравоходу. У звичайних умовах проходження їжі по стравоходу не викликає болісних або неприємних відчуттів. Клінічно дисфагія проявляється у вигляді неприємних відчуттів по ходу стравоходу, відчуття зупинки харчової грудки за грудиною, розлад ковтання ("грудка в горлі"), почуття дряпання та печії. Дисфагія є основною скаргою при звуженні стравоходу, функціонального й органічного походження.
Звуження органічного характеру розвиваються при наявності пухлини стравоходу, рубця на місці колишньої виразки або після термічного або хімічного опіку слизової, а також при стисканні стравоходу в результаті процесів, які розвиваються в анатомічно близькі до нього органах, найчастіше пухлинами різного походження, що проростають у заднє середостіння (лімфосаркоми, лімфогранулематоз, аневризми). Як правило, це безболісна форма дисфагії, що розвивається поступово, прогресивно підсилюючись. При цьому хворій спочатку почуває утруднення при проходженні скоринки сухого хліба або шматка м'яса. Перш, ніж ковтати, він довго і старанно розжовує їжу, рясно змочує слиною або запиває водою, потім він поступово відмовляється від твердої їжі, переходячи до кашкоподібних або пюреподібних блюд. Кожний прийом їжі стає серйозною справою: хворий їсть повільно і довго, ретельно пережовуючи їжу. Нарешті, по стравоходу починає проходити тільки рідка їжа, а потім і рідка їжа проходить з утрудненням і нерідко виникає блювота. Прогресуюча дисфагія характерна, насамперед, для ракового звуження стравоходу.
Функціональне звуження стравоходу може виникнути рефлекторно в результаті спазму гладкої мускулатури під впливом порушення вегетативної регуляції при невротичних станах, аневризмі аорти, глистяних інвазіях, а також при отруєнні стрихніном, правці, сказі. Спазми стравоходу виникають частіше у людей молодих, легко збудливих, з нестійкою нервовою системою. При спазмі стравоходу тверда їжа нерідко ковтається легше, ніж рідка, тому що більш важка грудка іноді в стані перебороти спазм.
При захворюваннях стравоходу розвивається болісна дисфагія. Стравохідна дисфагія супроводжується болем при запальних процесах слизової оболонки стравоходу (езофагіт), при опіках, при дивертикулах (розширеннях) стравоходу. Вона локалізується в ділянці шиї або за грудиною, з іррадіацією в хребет, лопатки, надчеревну ділянку. Дисфагія може спостерігатися при анеміях.
При розпиті хворого необхідно виявити болісність і кровоточивість ясен, болісність язика, відчуття неприємного смаку в роті, притуплення або відсутності смакових відчуттів, відсутність смаку, спрагу (її періодичність, кількість випитої рідини), сухості в роті (її періодичність, тривалість, інтенсивність, зв'язок із прийомом їжі, слиновиділення).
При захворюваннях стравоходу часто спостерігається значне виділення слини – салівація або сіалорея.
Посилена спрага (polidipsia) при захворюваннях шлунка зустрічається рідко – у випадках гіперсекреції та зниженої рухової активності.
Больовий синдром – відчуття болісності або дискомфорту, є загальним симптомом при ураженні органів травлення. Однак особливості больового синдрому при ураженні різних відділів шлунково-кишкового тракту дозволяють лікарю орієнтовно представити характер патологічного процесу.
Болісні відчуття в ділянці живота, відповідно до сучасних подань про фізіологію болю, є результатом подразнення рецепторів цереброспинальних нервів, що знаходяться у парієтальній черевині, м'язах, шкірі. Подразнення аферентних нервових закінчень обумовлено різними хімічними речовинами, що утворяться на периферії в результаті ушкодження тканин (гістамін, брадикінін, ацетилхолін, порушення обмінних процесів (молочною, щавлевої кислотами) і ін. Оскільки відчуття болю формується у вищих відділах центральної нервової системи, то інтенсивність його залежить від типологічних особливостей вищої нервової діяльності людини, емоційного фону, обстановки, у якій перебуває хворий. При цьому відчуття болю в одних випадках може збільшуватися, в інших – зменшуватися.
Прийнято вважати, що біль при захворюваннях внутрішніх органів може виникнути внаслідок порушення кровообігу, спазму гладких м'язів, розтягання стінок порожнистих органів, запальних змін в органах і тканинах.
Деталізація болю в животі:
– локалізація (запропонувати пацієнтові вказати рукою місце болісних відчуттів);
– сила (інтенсивність);
– періодичність;
– характер (пекучі, рвучкий., ріжучі, стріляючі, свердлячі та ін.);
– причина появи або посилення болю;
– відношення болю до прийому їжі та акту дефекації;
– сезонність;
– іррадіація;
– супутні явища;
– чим припиняється або зменшується біль.
Локалізація болю залежить від стадії захворювання та наявності ускладнень. Болі в епігастральній ділянці під мечоподібним відростком характерні для гастриту, виразкового процесу в кардіальному, субкардіальному відділах шлунка; можуть спостерігатися також при захворюваннях печінки, підшлункової залози, викликаються подразненням сонячного сплетення, грижами білої лінії. Сюди можуть іррадіювати болі з інших внутрішніх органів. Болі в лівій половині епігастральної ділянки нерідко пов'язані з виразками тіла шлунка, у правій її половині – при пілоричних і дуоденальних виразках. При постбульбарних виразках болі можуть відчуватися в спині; на відміну від болів при радикуліті, вони слабшають після прийому їжі або лугів. При перфорації виразки шлунка або дванадцятипалої кишки гострий біль, що виник спочатку в надчеревній ділянці, надалі, у зв'язку із затіканням вмісту шлунка, переміщається в праву клубову ділянку. Отже, для правильної діагностики захворювання необхідно ретельно вивчити первинну і наступну локалізацію болю в ділянці черевної порожнини.
При ураженнях поперечно-ободової кишки болі локалізуються над пупком, тонкого кишечника – в ділянці пупка та нижче, при захворюваннях сліпої кишки – у правій клубовій ділянці. Болі в лівій половині живота, що з'являються перед дефекацією, характерні для захворювань нисхідного відділу кишки і сигмоподібної кишки. Болі в задньому проході під час дефекації характерні для захворювань прямої кишки (геморой, проктит, тріщини, рак).
При гострому апендициті спочатку відзначається тупий біль у надчеревній ділянці; надалі у зв'язку з переходом запального процесу на парієтальну очеревину відзначається гострий біль у правій клубовій ділянці.
Біль буває постійний або періодичний. Постійний біль характерний для гострих запальних процесів, порушення цілості порожнистих органів, може виникати внаслідок подразнення нервових закінчень брижі і парієтальної очеревини. При гострій кишковій непрохідності відзначається поява нападоподібного, що періодично підсилюється, болю, котрий супроводжується блювотою.
Інтенсивність болю може змінюватися від незначного ниючого і стискаючого до найсильнішого, що супроводжується різким погіршенням стану хворого внаслідок розвитку больового шоку. Сильний біль відзначається при перфораціях і ушкодженнях порожнистих органів, заворотах, вузлах. Поява сильного болю в животі, що супроводжується погіршенням стану хворого, є одним із грізних симптомів, що свідчать про наявність патології в черевній порожнині.
Періодичність і характер болів. Постійний (ниючий) біль викликається подразненням нервових закінчень, закладених у слизовій оболонці і підслизовому прошарку гострих запальних процесів, порушення цілості порожнистих органів, може виникати внаслідок подразнення нервових закінчень брижі і парієтальної очеревини.
Періодичний біль (у певні години – наприклад, натще, нічний ) виникає внаслідок гіперсекреції шлункового соку, спазму воротаря. Нападоподібний біль виникає при спастичних скороченнях гладкої мускулатури порожнистих органів (гостра кишкова непрохідність).
Причина появи або посилення болів. Слизова оболонка шлунка і кишечника не має чутливих нервових закінчень. Тому болі, що надходять із порожнистих органів із гладкою мускулатурою, можуть бути обумовлені надмірним розтяганням їхньої стінки або спастичним скороченням гладкої мускулатури. Ці болі, як правило, є періодичними і пов'язані з підвищенням тонусу блукаючого нерва, що призводить також до підвищення кислотності та посилення спастичних явищ. Спорожнювання шлунка від кислого вмісту сприяє припиненню спазму воротаря; характерною рисою таких болів є зникнення або полегшення їх після роботи, прийому речовин, що нейтралізують соляну кислоту або після рідкої їжі, що сприяє розведенню шлункового соку і зниженню концентрації в ньому вільної соляної кислоти.
Зв'язок болю із прийомом їжі: по відношенні до часу, що пройшов після прийому їжі, розрізняють ранні, пізні, «голодні» і нічні болі. Ранні болі з'являються через 0,5-1 годину після їжі, наростають по інтенсивності, тривають 1,5-2 години, зменшуються і зникають в міру евакуації шлункового вмісту. Ці болі характерні для виразок субкардіального відділу та малої кривизни шлунка; при ураженні кардіального відділу болі можуть виникати відразу після прийому їжі. Пізні болі виникають через 1,5-2 години після прийому їжі, поступово підсилюючись по мірі евакуації вмісту зі шлунка. Вони частіше спостерігаються в другій половині дня і зустрічаються зазвичай при локалізації виразки в пілоричному відділі шлунка.
«Голодні» болі з'являються через 5-8 годин після їжі і зникають після прийому їжі. Близькими до них є нічні болі (між 23 і 3 годинами). Прийом їжі (сухарів, цукру, молока, декількох ковтків води) зменшує ці болі, котрі характерні для виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Поява їх натще («голодні болі») і серед ночі («нічні»), зменшення інтенсивності болів після прийому їжі пов'язане з порушенням ритму секреції соляної кислоти, підвищенням її вмісту в шлунковому соку, зв'язуванням соляної кислоти буферними компонентами їжі, часом евакуації шлункового вмісту.
Болі можуть наступати відразу після прийому великої кількості їжі при запальних процесах в ділянці поперечно-ободової кишки в результаті рефлекторних перистальтичних скорочень цього відділу кишечника, що супроводжуються відчуттям болю.
Болі в животі, пов'язані із захворюваннями кишечника, відрізняються відсутністю строгої залежності від прийому їжі, мають зв'язок з актом дефекації (болі відчуваються до спорожнювання кишечника, під час дефекації і зменшуються після дефекації або після відходження газів). Причиною кишечник болів може бути спастичне скорочення гладкої мускулатури, розтягання кишкової стінки, а також подразнення нервових закінчень у стінці кишечника, у зрощеннях між кишковими петлями та ін.
При спайках очеревини між шлунком і сусідніми органами болі з'являються при перевертанні з боку на бік, натужуванні, згинанні тулуба назад та ін. При опущенні шлунка (гастроптозі) болі можуть виникнути при переході з горизонтального положення у вертикальне, при тряській їзді і заспокоюються в положенні лежачи, при натисненні на живіт, надяганні бандажа.
Іррадіація болі може мати діагностичне значення. Так, при локалізації виразкового дефекту в кардіальному відділах шлунка болі можуть поширюватися на передсерцеву ділянку, ліву лопатку, грудний відділ хребта. При виразках на задній стінці цибулини дванадцятипалої кишки і у постбульбарному відділі боль нерідко іррадіюють у поперекову ділянку, під праву лопатку, у міжлопатковий простір, у праву клубову ділянку. Болі при коліті і периколіті, спайках можуть іррадіювати у поперек, грудну клітку, нижні кінцівки.
Сезонність болів (з'являються або загострюються навесні або восени) і зв'язок із прийомом їжі (ранні пізні, голодні, натще) характерні для виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки.
Супутні явища у вигляді диспепсії (почуття переповнення в шлунку, дискомфорт, здуття живота, нудота), аерофагії (заковтування повітря, при цьому кількість повітря в шлунку і кишечнику значно збільшується), звичної блювоти відносяться до функціональних розладів, обумовленим порушенням рухової або секреторної функції травної системи і є додатковими критеріями в діагностиці патології шлунково-кишкового тракту.