Додаткові інструментальні методи діагностики

Відомий широкий набір діагностичних інструментальних досліджень при захворюваннях дихальної системи. По показниках вірогідності, дискомфортності і небезпеки для хворого дані методи можна умовно розділити на неінвазивні і інвазивні.

Неінвазивні методи дослідження

Найбільше поширення і діагностичне значення в медичній практиці мають рентгенологічні методи, які дозволяють виявити захворювання, провести диференціальну діагностику, є надійним орієнтиром в оцінці динаміки захворювання і ефективності лікування, а також визначають показання до оперативного втручання.

Найбільше широко поширене в клінічній практиці рентгеноскопічне і рентгенографічне дослідження.

Рентгеноскопія дозволяє вивчити легені в процесі дихання, оцінити рухи діафрагми і стан синусів. Однак в даний час рентгеноскопія використовується менше, оскільки така методика суб'єктивна в трактуванні змін, утруднене порівняльне динамічне спостереження, а також вище променеве навантаження (у порівнянні з рентгенографією).

Рентгенографія – основний і більш об'єктивний метод дослідження, що дозволяє аналізувати особливості легеневої паренхіми, судинної і інтерстиціальної структури (легеневий малюнок), коренів легенів. Даний метод дозволяє з достатньою точністю діагностувати та інтерпретувати незначні зміни прозорості легеневої тканини.

Рентгенівська томографія – рентгенологічний метод, за допомогою якого одержують серію рентгенограм, кожна з яких представляє зріз легені на різній глибині. Зрізи роблять на відстані 0,5-1 см один від одного в діагностичній ділянці. Зрізи дозволяють ідентифікувати зміни одиничних кальцифікованих вузлів, відрізнити прикореневу аденопатію від розширення легеневих артерій, виявити каверни в патологічному вогнищі, діагностувати утворення в середостінні, що не може виявити звичайна рентгенографія.

Комп'ютерна томографія забезпечує інформацією про невеликі і важкодоступні утворення в легенях, не видимих при звичайному рентгендослідженні. Метод заснований на вимірі ступеня ослаблення пучка випромінювань, що послідовно переміщається навколо об'єкта дослідження, проходячи через його тонкий зріз. Особливо інформативна томографія при ураженні плеври, збільшенні прикореневих, паратрахеальних і субкорнеальних вузлів, ідентифікації невеликих вузлів в паренхімі легенів.

Метод легеневої сцинтіфотографії заснований на введенні радіоактивних ізотопів (технецію, галію, ксенону, індію) в організм і відмітку їх накопичення та розподілу в органах грудної клітки, що реєструється за допомогою спеціальних сканерів. На сцинтіфотограмі відображається положення, розмір і форма органів, що містять радіоактивні частки. Сцинтіфотографія легенів дозволяє оцінити перфузійні властивості, проліферативну активність інтерстиція, виявити запальні і неопластичні вогнища, патологічне ураження лімфатичних вузлів.

Магнітно-резонасна томографія – метод, заснований на реєстрації визначених радіохвиль від намагнічених протонів атомного хімічного елемента. Частота отриманих радіохвиль відбиває щільність протонів водню в тканинах досліджуваного органа. Метод магнітного резонансу дозволяє виявити інфільтрацію легеневої тканини, бронхоектазії, порожнинні утворення, що містять газ і рідину, медіастінальні пухлини, збільшені лімфатичні вузли різних груп, контури трахеї, бронхів і судин, оцінити структурe коренів легені.