1.4.4. Постава
Постава (positio corporis) – звичне положення тіла при стоянні, ходінні, сидінні. Постава визначається станом м'язового тонусу, органів статики, центральної нервової системи, кровопостачанням, самопочуттям і настроєм хворого та характеризує загальний тонус організму. Крім того, на поставу впливає професія (у кадровиків – “військова” постава, у шевців і швачок – сутулість) і конституціональні особливості – у гіперстеніків завдяки підвищеному тонусу мускулатури, міцності зв'язкового апарата і малорухомості суглобів спостерігається пряма постава, а у астеніків, в силу протилежних особливостей, ознакою звичайної постави вважається опущена голова, в'яло звисаючі плечі і руки, згорблена спина (мал..22)
П
Мал. 22. Постава
млява та пряма
Млява постава (positura atonia) – звисаючі плечі, утруднена хода, мляві рухи свідчать про важкий фізичний і психічний стан. Фізіологічна млява постава зустрічається у астеніків, у людей похилого віку, при важкій фізичній праці; в патології спостерігається при захворюваннях нервової, опорно-рухової та ендокринної систем, а також при травмах. У хворих з ураженнями хребта постава стає сутулою.
1.4.5. Хода
Хода (ingressus) – сукупність особливостей пози і рухів при ходьбі. Індивідуальні особливості ходи складаються з величини кроку, швидкості ходьби, положення тулуба і голови, співдружніх рухів рук і залежить від стану опорно-рухового апарату, нервової системи, а також, від конституціонального типу, темпераменту, виховання, професії (хода військових, моряків, танцюристів). Хода здорової людини тверда, упевнена, пряма, не викликає особливої напруги.
В залежності від стану опорно-рухового апарата і його іннервації, місцевих больових відчуттів, ураження внутрішніх органів, спостерігається ряд специфічних ход, що мають симптоматичне і діагностичне значення.
Спастична хода (ingressus spasticus) – характеризується дрібними кроками з утрудненим згинанням ніг в колінних суглобах і чіплянням носками за підлогу; обумовлена підвищенням тонусу м'язів при ураженні пірамідних шляхів, центральному нижньому парапарезі.
Геміплегічна хода (ingressus hemiplegicus) хода косаря (від латинського терміну – описувати коло) характеризується значним відведенням ураженої ноги вбік, не відриваючи п’яти від землі, внаслідок чого вона при кожному кроці описує півколо, що обумовлено підвищеним тонусом разгиначів гомілки і підошовних згиначів стопи (нога ніби подовжується); при цьому відповідна рука зігнута в лікті і приведена до тулуба; спостерігається у хворих на центральний геміпарез в результаті перенесеного мозкового інсульту.
Паретична хода (ingressus pareticus) або млява – характеризується повільним рухом з утрудненим підняттям і волочінням атонічних ніг; виникає внаслідок парапарезу нижніх кінцівок.
“Півняча хода” (ingressus gallinaceus) (степпаж, перинеальна) характеризується високим підняттям ноги, викиданням її вперед і різким опусканням з ляпанцем об підлогу; обумовлена парезом або параличем м'язів, що розгинають стопу (відвисла стопа), і спостерігається при ураженні малогомілкового нерва.
Атактична хода (ingressus atacticus) (штампуюча, що припечатує, від грец. ataktos – безладна) характеризується надмірно високим підняттям ніг при ходьбі, викиданням їх уперед; досягши підлоги, нога продовжує шукати опору, щоб зберегти рівновагу хворі широко розставляють ноги і ходять з опущеною головою, постійно контролюючи зором грунт під ногами. Така хода обумовлена розладом координації і ураженням провідних шляхів глибокої чутливості (задні стовпи спинного мозку, периферичні нерви) і спостерігається при спинній сухотці, поліневритах, сенситивній атаксії.
Мозочкова хода (ingressus cerebllaris) або п'яна – різновид атактичної ходи, характеризується широким розставлянням ніг при ходьбі (як би розкиданням їх), розгойдуванням тулуба, балансуванням піднятими руками; обумовлена порушенням координації мозочка і його зв'язків з корою і підкорковими структурами, а також ураженням вестибулярного апарата; спостерігається при ураженні мозкового кровообігу, розсіяному склерозі, меньерівскому синдромі, алкогольному сп'янінні, масивній крововтраті, нервовому стресі, тяжких лихоманках.
“Лялькова хода” (ingressus pupae), ахейрокінез (acheirokinesis s.Parkinsoni) (подібно манекену, ляльці-автоматові) характеризується швидкими дрібними ковзними кроками без синхронних рухів рук, які часто наполовину зігнуті в ліктьових сугробах, застиглим положенням тулуба і голови (частіше нахиленими вперед) з явищами утруднення першого кроку (пропульсія) та зупинки або поворотів (ретропульсія); обумовлена ураженням екстрапірамідних шляхів, коли формується загальна м’язова ригідність при перенесеному епідемічному енцефаліті, паркінсонізмі, церебральному атеросклерозі.
Танцююча хода характеризується поворотами або нахилами тулуба і голови убік, поштовхоподібним вертикальним переміщенням тулуба, вигадливими позами; обумовлена деформуючою м'язовою дистонією, повільними тонічними гиперкінезами м'язів тулуба і кінцівок при торсионній дистонії, гепатоцеребральній дистрофії, енцефаліті та інших нейроінфекціях, інтоксикаціях, післяпологовій травмі, атеросклерозі.
Качина хода (ingressus anatinus) (хитка) характеризується повільними невпевненими маленькими кроками “вперевалку”, утрудненим підніманням ніг, що компенсується нахилом тулуба в протилежну сторону (вбік фіксованої ноги на землі); обумовлена гіпотонією або атрофією м'язів тазового пояса при міопатії, підвивиху кульшового суглоба, остеодистрофії Реклінгаузена, остеодистрофії кульшового суглоба, залишковому поліомієліті.
Істерична хода Тодда характеризується вигадливими рухами ніг (хворий то волочить ногу за собою, то підтаскує її руками “як неживу”, ніби підмітаючи нею підлогу); обумовлена псевдогеміплегією.
Лисяча хода характеризується постановкою підошов на одну лінію; обумовлена ураженням лобової частки головного мозку (пухлина, травма, крововилив).
Ходульна хода характеризується відсутністю згинання ніг в колінних суглобах, що спостерігається при уродженій двосторонній клишоногості.
Горда хода характеризується відхиленням верхньої частини тулуба назад при ходьбі для збереження рівноваги при вагітності, асциті, масивній пухлині черевної порожнини.
Обережна хода характеризується повільними невпевненими кроками з нерухомим тулубом; обумовлена місцевими болем при люмбаго, спондильозі, артралгіях, аникілозуючому артрозі.
Стареча, сенільна хода (ingressus senile) характеризується дрібними шаркаючими кроками з невпевненими і некоординованими рухами рук у хворих з вираженим церебральним атеросклерозом.
Кульгавість (claudicatio) – порушення ходи, що характеризується асиметричним рухом ніг, спостерігається при захворюваннях суглобів нижніх кінцівок (вивих, анкілоз). Перемежована ішемічна кульгавість (claudicatio ishemica inermittens), амиотрофія Шарко-Мирии – періодичне виникнення при ходьбі парастезій в гомілках, що змушує хворого зупинятися; характерна для облітеріруючого атеросклерозу судин нижніх кінцівок.