Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду

Екстрасистолія – передчасне позачергове збудження серця, обумовлене підвищеною збудливістю міокарда, виникає на тлі основного ритму:

1. Передчасне збудження (комплекс QRS).

2. Укорочення передекстрасистолічного інтервалу (інтервалу зчеплення P-P' або R-R')

3. Подовження постекстрасистолічного інтервалу (компенсаторна пауза R'-R).

Екстрасистоли характеризуються за локалізацією (синусові, передсердні, вузлові, шлуночкові, монотопні, політопні), за часом появи (ранні, пізні) та регулярності (поодинокі, спарені, групові, алоритми).

ЕКГ-ознаки синусової екстрасистолії (рис. 91 а):

1. Передчасне збудження (комплекс QRS).

2. Укорочення інтервалу P-P'.

3. Комплекс QRS не змінений.

4. Компенсаторна пауза відсутня або неповна.

ЕКГ-ознаки передсердної (нижньопередсердної) екстрасистолії (рис. 91б):

1. Передчасне збудження (комплекс QRS не змінений).

2. Укорочення інтервалу P-P'.

3. Зміна полярності і локалізації зубця Р.

4. Неповна компенсаторна пауза (2R-R').

ЕКГ-ознаки вузлової екстрасистолії (рис. 91 б, в г):

1. Передчасне збудження (комплекс QRS).

2. Комплекс QRS не змінений.

3. Зубець Р змінений:

– негативний у відведеннях ІІ, ІІІ, aVF – нижньопередсердна екстрасистолія;

– відсутній – середньовузлова екстрасистолія;

– негативний, який з’являється за комплексом QRS – нижньовузлова екстрасистолія.

4. Компенсаторна пауза:

– неповна (<2R-R);

– повна (=2R-R – для стовбурної екстрасистолії).

ЕКГ-ознаки шлуночкової екстрасистолії (рис. 91 д):

1. Передчасне збудження (комплекс QRS).

2. Відсутній зубець Р.

3. Деформація і розширення комплексу QRS (>0,12c).

4. Компенсаторна пауза – повна (= 2R-R).

5. Дискордантність сегмента ST і зубця T.

Монотопна екстрасистолія (з одного джерела збудження) – всі екстрасистолічні комплекси однакові за формою (рис. 91 ж).

Політопна екстрасистолія – екстрасистоли одночасно виникають з різних ділянок міокарда: синусового вузла, передсердь, шлуночків і т.п.) (рис. 91 е).

Рання екстрасистола – екстрасистола, що з’являється у першій треті діастоли (рис. 91з).

Пізня екстрасистола – екстрасистола, що з’являється у другій половині діастоли (рис. 91з).

Алоритми – ритми із визначеною закономірністю появи екстрасистолій: бігемінія (кожна друга), тригемінія (кожна третя), квадригемінія (кожна четверта) (рис. 92).

Рис. 91. Формування ЕКГ при екстрасистоліях:

а – синусова; б – передсердна (нижньопередсердна); в – середньовузлова; г – нижньовузлова; д – шлуночкова; е – групова політопна; ж – спарена монотопна; з – рання (Е') і пізня (Е").

Пароксизмальна тахікардія – аритмія, що характеризується раптовим початком і раптовим закінченням нападу збільшення частоти серцевих скорочень (від 140 до 250 за хвилину) при збереженому правильному ритмі.

ЕКГ-ознаки пароксизмальної тахікардії:

– ЧСС = 140-220 за хвилину;

– правильний ритм (R-R = R-R);

– раптові початок і кінець.

ЕКГ-ознаки суправентрикулярної пароксизмальної тахікардії (рис. 93 а):

– ЧСС = 140-250 за хвилину і більше;

– зміна полярності зубця Р або його відсутність;

– не змінений комплекс QRS;

– інтервал R-R (0,04 c).

ЕКГ-ознаки шлуночкової пароксизмальної тахікардії (рис. 93 б):

– ЧСС = 140-220 за хвилину;

– зубець Р відсутній;

– деформація комплексу QRS;

– дискордантність сегмента ST і зубця T.

Рис. 92. Формування ЕКГ при алоритмах:

а – бігемінія; б – тригемінія; в – квадригемінія; г – групова екстрасистолія.

Рис. 93. Формування ЕКГ при пароксизмальній тахікардіі:

а – суправентрикулярна; б – шлуночкова.

Тріпотіння передсердь – аритмія, що характеризується порушенням збудливості, автоматизму і скорочувальної здатності міокарду передсердь з частотою збудження передсердь 250-400 за хвилину (рис. 94а).

ЕКГ-ознаки тріпотіння передсердь:

– зникнення зубця Р;

– поява "пилкоподібних" f-хвиль у відведеннях ІІІ, aVF, V₁-V₂ з частотою 250-400 за хвилину;

– кратність F-хвиль комплексу QRS (2:1, 3:1, 4:1 і т.д.);

– незмінений комплекс QRS;

– при правильній формі тріпотіння інтервали R-R однакові;

– при неправильній формі тріпотіння інтервали R-R – різні.

Мерехтіння передсердь (миготлива аритмія) – аритмія, що характеризується порушенням автоматизму, збудливості і скорочувальної функції міокарду передсердь, при якій спостерігається часте (350-700 за хвилину), безладне (хаотичне) збудження окремих м'язових волокон передсердь, кожне з який є своєрідним ектопічним вогнищем збудження (рис. 94 б).

ЕКГ-ознаки мерехтіння передсердь:

– відсутність зубця Р;

– наявність безладних F-хвиль у відведеннях ІІІ, av, V₁ з частотою 350-700 за хвилину (тривалість F-хвилі від 0,04 с до 0,12 сек);

– ритм неправильний (різні інтервали R-R).

– різна амплітуда комплексів QRS.

Розрізняють:

а) великохвильову (амплітуда f-хвилі >5 мм із частотою 350-450 за хвилину);

б) середньохвильову (амплітуда f-хвилі = 2 мм із частотою 450-550 за хвилину);

в) дрібнохвильову (амплітуда f-хвилі 1-2мм із частотою 550-700 за хвилину).

Тріпотіння шлуночків – аритмія, обумовлена порушенням збудливості, автоматизму і скорочення міокарда шлуночків, часто розвивається на тлі шлуночкової пароксизмальної тахікардії (рис. 94 в).

ЕКГ-ознаки тріпотіння шлуночків:

– ЕКГ має вид синусоїди;

– деформація шлуночкового комплексу QRS, злиття його початкової і кінцевої частин;

– відсутність ізолінії (ТР);

– відсутність сегмента ST і зубців T і P;

– ЧСС = 200-300 за хвилину.

Мерехтіння шлуночків (фібриляція шлуночків) – порушення ритму, що характеризується частим (200-500 за хвилину) безладним нерегулярним скороченням окремих м'язових волокон шлуночків. Це термінальне порушення обумовлене асинхронною електричною активністю окремих м'язових волокон (рис. 94 г).

ЕКГ-ознаки мерехтіння шлуночків:

– відсутнє диференціювання всіх зубців, ЕКГ у вигляді дрібно- і великохвильової лінії.

– ЧСС близько 200-500 за хвилину.

Рис. 94 Формування ЕКГ при тріпотінні та мерехтінні:

а – тріпотіння передсердь; б – мерехтіння передсердь; в – тріпотіння шлуночків; г – мерехтіння (фібриляція) шлуночків; д – перехід тріпотіння та мерехтіння шлуночків у асистолію.