Функціональні особливості провідної системи:

1. Спонтанна проникність клітинної мембрани Р-клітин провідної системи для іонів Na⁺. Під час діастоли іони Na⁺ повільно надходячи усередину клітини, викликають зменшення різниці потенціалу між зовнішньою і внутрішньою поверхнями клітинної мембрани з -90 мВ до -60 мВ. Це явище повільної (спонтанної) діастолічної деполяризації (МДД). Як тільки різниця потенціалів досягає критичного рівня -60 мВ, проникність клітинної мембрани для іонів Na⁺ різко зростає, і швидкий струм іонів Na⁺ до клітини обумовлює виникнення швидкої деполяризації або трансмембранного потенціалу дії (ТМПД). Виникнення ТМПД у клітках провідної системи служить імпульсом до порушення клітин скорочувального міокарда. Таким чином, МДД лежить в основі здатності Р-клітин провідної системи спонтанно генерувати електричні імпульси. Чим вище швидкість МДД, тим частіше генеруються імпульси, тим вище частота серцевих скорочень.

2. Зниження градієнта автоматизму від СА-вузла до волокон Пуркін’є з одночасним засвоєнням ритму СА-вузла нижчерозташованими відділами провідної системи (закон Гаскела). СА-вузол, що має найвищий автоматизм, є водієм ритму І порядку.

3. Збільшення швидкості проведення імпульсу від СА-вузла до волокон Пуркін’є з "атріовентрикулярною затримкою", обумовлене наявністю «перехідних зон» сполучної тканини атріовентрикулярного з'єднання (сполучна тканина уповільнює проведення імпульсів).

4. Провідна система не має здатності до скорочення.

Анатомічні особливості скорочувального міокарда:

Скорочувальний міокард представлений багатоядерними поперечно-смогастіпокресленими скорочувальними волокнами, розташованими трьома взаємноперпендикулярними прошарками.

Функціональні особливості скорочувального міокарда:

1. Має властивість скорочуватись.

2. Відсутня властивість автоматизму.

3. Взаємопротилежний напрямок процесів де- і реполяризації.

Особливості біоелектричних явищ у міокарді

Будь-яка клітина організму може перебувати в 4 станах: спокою, деполяризації (процес поширення збудження), збудження (процес зворотної поляризації), реполяризації (процес відновлення спокою).

У стані спокою всередині клітини концентрація іонів каліяК⁺ в 30 разів вище, ніж у позаклітинній рідині, і навпаки, у позаклітинній рідині вище концентрація іонів Na⁺ в 20 разів, іонів Са⁺⁺ в 25 разів, іонів Сl^- в 13 разів; клітинна мембрана більше проникна для іонів К⁺ і Сl ^-, тому іони К⁺ прагнуть вийти із клітки, несучи свій позитивний заряд до позаклітинного середовища, а іони Сl^- – увійти в клітку, збільшуючи негативний заряд внутрішньоклітинної рідини. Даний рух іонів обумовлює в стані спокою поляризацію клітинної мембрани: позитивний заряд зовнішньої поверхні і негативний – внутрішня поверхня (

Таким чином, виникає різниця потенціалів між зовнішньою і внутрішньою поверхнями клітинної мембрани, що називається трансмембранним потенціалом спокою (ТМПс) (ТМПс має негативний заряд рівний у нормі -90 мВ, що перешкоджає подальшому переміщенню іонів, підтримуючи стабільну поляризацію клітинної мембрани скорочувального міокарда в діастолу.

Не надо

Рис. 3.35. Біоелектричні явища в клітині:

а) поляризація клітини в стані спокою; б) стан деполяризація клітини; в) стан порушення або зворотної поляризації клітини; г) стан реполяризації клітини; д) клітина в стані спокою.

При подразненні клітини починається процес її збудження (деполяризації): різко збільшується проникність клітинної мембрани для іонів Na⁺, які швидко спрямовуються усередину клітини (). При цьому зовнішня мембрана втрачає позитивний заряд і стає негативною, а внутрішня поверхня клітинної мембрани – позитивною. Різниця потенціалів між зовнішньою та внутрішньою поверхнями клітинної мембрани в період деполяризації називається трансмембранним потенціалом дії (ТМПД). Величина ТМПД змінюється з -90 мВ до +20 мВ, тобто відбувається перезарядження клітинної мембрани і клітина переходить до стану збудження або зворотної поляризації ().

Як тільки величина ТМПД досягає +20 мВ проникність клітинної мембрани для іонів Na⁺ зменшується, а для іонів Сl^- – збільшується. Потік негативних іонів Сl^- усередину клітки частково нейтралізує надлишковий позитивний заряд К⁺ і Na⁺ усередині клітки, що веде до зниження ТМПД до "0" і нижче, а клітина переходить до стану реполяризації (рис

У цьому стані різко зменшується проникність клітинної мембрани для іонів Na⁺ і Ca⁺⁺ і значно підвищується її проникність для іонів К⁺, що веде до відновлення первинної (вихідної) поляризації мембрани, характерної для стану спокою: зовнішня поверхня клітинної мембрани заряджена позитивно, а внутрішня – негативно (

Особливість біоелектричних явищ у міокарді полягає в протилежному напрямку процесів де- і реполяризації: процес деполяризації починається в субендокардіальних прошарках поширюється в напрямку до епікарду, а процес реполяризації поширюється, навпаки, із субепікардіальних прошарків до епікарду.

Таким чином, напрямок процесу реполяризації змінився (від епікарда до ендокарда), а напрямок вектора ЕРС реполяризації залишилося незмінним, аналогічно вектору ЕДС деполяризації (від ендокарда до епікарда). Звідси при де- і реполяризації міокарда шлуночків реєструється два позитивних зубці: R – деполяризація і Т – реполяризація.

РЕЄСТРАЦІЯ ЕКГ

Електрокардіограма (ЕКГ) – графічний запис біоелектричних потенціалів серця.

Для реєстрації ЕКГ використовуються електрокардіографи – прилади, що реєструють зміну різниці потенціалів між двома точками електричного поля серця (з поверхні тіла) під час його збудження.