Фізіологія дихання

Дихання – складний безперервний фізіологічний процес газообміну між зовнішнім середовищем і тканинами організму з метою підтримки постійного оптимального газового складу організму, необхідного для енергозабезпечення його життєдіяльності.

Атмосферне повітря, завдяки вдиху, надходить до легенів, де відбувається газообмін: кисень повітря, що вдихається, потрапляє з альвеол у кров легеневих капілярів і струмом крові переноситься до тканин, де він бере безпосередню участь у тканинному (клітинному) диханні. В результаті тканинного дихання відбувається звільнення і накопичення енергії у вигляді АТФ. Процес видалення вуглекислоти (кінцевого продукту біологічного окислювання) відбувається в зворотному напрямку. Зазначений перенос газів в організмі здійснюється за допомогою конвекційного і дифузного транспорту. Конвекційний транспорт забезпечує перенос газів на порівняно велику відстань (легенева вентиляція, транспорт газів кров'ю), а дифузний транспорт – служить для переносу газів на коротку відстань (менш 0,1 мм) у легеневих альвеолах і тканинних капілярах. Звідси виділяють 5 етапів транспорту газів в організмі (стадії дихання).:

I стадія – вентиляція легенів (конвекційний транспорт) – обмін газів між атмосферою і альвеолярним повітрям;

II стадія – легеневе дихання (дифузний транспорт) – обмін газів між альвеолярним повітрям і кров'ю легеневих капілярів;

III стадія – транспорт газів кров'ю (конвекційний транспорт) – перенос газів кров'ю від легенів до тканин і назад;

IV стадія – тканинне дихання (дифузний транспорт) – обмін газів між кров'ю і міжтканинною рідиною і клітинами;

V стадія (клітинне дихання) – безпосередня участь кисню в біологічному окислюванні зі звільненням і накопиченням енергії у вигляді АТФ і вивільнення СО₂.

2.1 .Розпит хворого

До основних скарг при ураженні органів дихання відносяться: порушення носового дихання, нежить; носова кровотеча; біль і неприємні відчуття в горлі; зміна голосу; кашель; біль в грудній клітці; задишка; ядуха; кровохаркання. Кожна виявлена скарга піддається ретельній деталізації з подальшим аналізом.

У здорової людини носове дихання вільне. Порушення носового дихання частіше обумовлено місцевими патологічними процесами в носовій порожнині (запалення, поліпи, скривлення носової перетинки). Ці порушення призводять до того, що хворий вдихає через рот холодне сухе забруднене повітря і це сприяє розвиткові патологічних процесів у трахеї, бронхах, легенях, а скривлення носової перетинки іноді лежить в основі виникнення бронхіальної астми.

Деталізація: причини, періодичність, супутні явища, давність.

Нежить (rhinitis) – виділення патологічного секрету з носа, є наслідком запального процесу носової порожнини, її пазух і носоглотки або проявом алергічних реакцій.

Деталізація: періодичність (постійний, періодичний), причина (переохолодження, інфекція, контакт с алергеном), характер виділень (слизовий, гнійний, слизово-гнійний), їхня кількість (мізерна, велика), наявність сморіду, домішок, давнина виникнення.

Носова кровотеча – виділення чистої (частіше венозної) крові з носа, зустрічається як під час місцевих патологічних процесів у носовій порожнині, так і внаслідок загальних захворювань (гіпертонічна хвороба, атеросклероз, хронічний гломерулонефрит, лейкози, геморагічні діатези).

Деталізація: причини виникнення (травма, фізичне навантаження, нервовий стрес, без видимих причин), частота і тривалість кровотечі, чим припиняється (самостійно, прийом ліків, тампонада), наявність супутньої патології.

Біль у горлі зазвичай пов'язаний з ковтанням і є наслідком запального процесу в мигдалинах; супроводжує гострий і хронічний тонзиліт, часто спостерігається у хворих на гострий лейкоз.

Неприємні відчуття в горлі (сухість, подразнення) є проявом катаральних або інших патологічних процесів у гортані і може бути причиною захворювань легенів, хронизації запального процесу, а також провокуючим фактором нападу бронхіальної астми.

Деталізація: причина, зв'язок із прийомом їжі, характер, тривалість.

Зміна голосу обумовлена ураженням голосових зв’язок (запалення, травма, опік); стисненням зворотнього нерва пухлиною, збільшеними лімфатичними вузлами або їх пошкодження внаслідок оперативного втручання в ділянці шиї. Зміна голосу може спостерігатися у хворих на ендокринну патологію (грубий голос при гіпотиреозі, високий при евнухоїдизмі).

Деталізація: характер (грубий, охриплий, глухий, безгучний) причини (травма, запалення, вдих парів хімічних речовин), давність (доба, тиждень, місяць).

Кашель (tussis) – рефлекторно-захисний акт у вигляді поштовхоподібного форсованого звучного видиху у відповідь на подразнення рецепторів дихальних шляхів і плеври, є важливим симптомом ураження органів дихання. Рідше поява кашлю зв'язана з порушенням центральної нервової системи. Виникнення кашлю внаслідок інших захворювань (серцево-судинна недостатність, уремія, печінкова недостатність) обумовлене подразненням токсичними продуктами обміну рецепторів дихальних шляхів, через які вони видаляються. У разі серцевої недостатності поява кашлю обумовлена застійними явищами (бронхіт, гіпостатична пневмонія).

Механізм кашлю (фази кашльового рефлексу): глибокий вдих при максимально розкритій голосовій щілині – закриття голосової щілини і відкриття альвеолярних ходів – швидке і сильне скорочення діафрагми і міжреберних м'язів з підвищенням внутрішньоплеврального тиску – закриття альвеолярних ходів і відкривання голосової щілини – спрямування повітря з трахеї і бронхів назовні (зі швидкістю від 0,5 до 80-120 м/с) – відкриття альвеолярних ходів – спрямування альвеолярного повітря в бронхи. Таким чином, механізм кашлю являє собою глибокий вдих і швидкий, посилений видих під час закритої голосової щілини на початку видиху, який по звуковому ефекту порівнюють з «повітряним пострілом через звужену голосову щілину».

Деталізація: ритм, тембр, характер, час і причини появи, супутні явища, болісність, від чого зменшується або зникає.