Набряки

Набряки (oedema, від лат. oidema – пухлина) – надлишкове накопичення рідини в тканинах організму.

Набряки можуть виникати внаслідок:

1) підвищення проникності судинної стінки (алергійні, запальні, токсичні);

2) підвищення внутрішньосудинного тиску в результаті застою і затримки рідини в організмі (застійні, лімфатичні, ниркові);

3) зниження онкотичного тиску (кахектичні, ниркові);

4) сполучення трьох перерахованих вище причин (травматичні, кахектичні);

5) гіпотиреозу (мікседематозні).

В залежності від етіології розрізняють такі види набряків:

– застійні (oedema congestivum) – набряки, обумовлені застоєм венозної крові і лімфи; спостерігаються при серцевій недостатності, стисненні кровоносних і лімфатичних судин пухлиною, збільшеними лімфатичними вузлами, рубцями, тромбами (кол.мал ІІІ, 1,6);

– запальні – набряки, обумовлені підвищеною проникністю судин під впливом медіаторів запалення; спостерігаються при ревматизмі, ревматоїдному артриті, бешиховому запаленні, абсцесах тощо (кол.мал. ІІІ,5);

– ниркові (oedema renalis) – набряки, обумовлені зниженням онкотичного тиску внаслідок протеїнурії і надлишкової затримки води в організмі; спостерігаються при захворюваннях нирок (гострий нефрит, гломерулонефрит) (кол.мал. ІІІ,2);

– кахектичні, білкові (oedema cachecticum) – набряки, обумовлені зниженням онкотичного тиску, порушенням проникності судинної стінки; спостерігаються у вкрай виснажених онкологічних хворих;

– ангіоневротичні (oedema angioneuroticum), набряк Квінке – набряки, обумовлені алергійними реакціями; місцевий прояв алергійних набряків може спостерігатися при укусах комах (кол.мал. ІІІ.3-4);

– токсичні (oedema toxicum) – набряки, обумовлені впливом на організм токсичних речовин, що підвищують проникність судинної стінки; спостерігаються при отруєннях;

– травматичні (oedema thraumaticum) – набряки, обумовлені застоєм крові і лімфи, підвищенням проникності судин і порушенням обміну речовин в місцях механічного ушкодження тканини;

– гіпотиреоїдні (oedema hypothreoidum) – набряки, обумовлені надлишковим накопиченням муциноподібних речовин в підшкірно-жировій клітковині при гіпофункції щитовидної залози;

– онкотичні (oedema oncoticum) – набряки, обумовлені зниженням онкотичного тиску крові при гіпопротеїнемії;

– бульозні (oedema bullosum) – набряки, обумовлені накопиченням рідини під епідермісом з утворенням міхурів; спостерігаються при опіках, відмороженнях, бульозному бешиховому запаленні.

Приведена класифікація набряків має умовний характер, тому що заснована на виділенні провідного патогенетичного механізму розвитку набряків. В дійсності ж, в походженні кожного з набряків беруть участь всі патогенетичні фактори, тільки їх прояви різного ступеня і сполучення.

Згідно наявності переважного патогенетичному фактору виділяють загальні і місцеві набряки. До загальних набряків, що поширюються на значну частину шкіри і підшкірну клітковину, відносять серцеві, ниркові, кахектичні, токсичні, гіпотиреоїдні набряки, до місцевих – застійні (тромбофлебіт), запальні (бешихове запалення), ангіоневротичні (набряк Квінке), алергійні (укуси комах), травматичні.

Загальний набряк, що поширюється на всю шкіру і підшкірну клітковину, зветься анасарка (anasarca, від грец. sarkos – м'ясо, hydros ana sark – набряк м'яса). Накопичення рідини у великих серозних порожнинах організму називається водянкою (hydros), причому накопичення рідини (ексудату або транссудату) в окремих порожнинах має особливі терміни: накопичення рідини в черевній порожнині – асцит (ascitis) (кол.мал. ІІІ,7), плевральної порожнини – гідроторакс (hydrothorax), навколосерцевої сумки – гідроперикард (hydropericardium).

Початкові набряки, які характеризуються блідністю і зниженням еластичності шкіри, називаються пастозністю (pastosus, від лат. pasta – тісто, тістоподібний, одутлий). Слизовий набряк шкіри і тканини називається мікседемою (myxoedema, від грец. myxa – слиз, oedema – набряк).

Методи діагностики набряків:

–

Мал.24. Візуальний метод

діагностики набряків

візуальний метод заснований на виявленні зовнішніх ознак набряку: згладженність контурів суглобів, шкіра припухла, лискуча, при тривалих набряках – прозора з дистрофічними змінами, а також має сліди складок білизни і одягу (гомілки, передня поверхня черевної стінки, поперек). Набряки на обличчі можуть виявлятися «мішками» під очима, звуженням очних щілин, згладженістю носогубних складок;

( мал. 24).

–

Мал..25. Пальпаторний метод

діагностики набряків

пальпаторний метод заснований на пальпації ділянок тіла, де під шкірою близько розташовані кістки (тил стопи, надступковогомілкових суглобів, crista tibia великогомілкової кістки, ділянка криж). При наявності набряків в ділянці пальпації з'являється ямка, котра зберігається протягом 1-2 хвилин, за винятком мікседеми (ямки не утворяться) (мал.25);

– зважуванням. Контрольні зважування в динаміці дозволяють виявити наявність прихованих набряків, що не мають на ранніх стадіях зовнішніх ознак прояву, але супроводжуються збільшенням маси тіла.

Диференційно-діагностичні ознаки набряків:

– загальні набряки – розповсюджені і симетричні, місцеві – локальні і асиметричні;

– запальні набряки – локальні, супроводжуються ознаками запалення (гіперемією, гіпертермією, болем);

– алергійні набряки швидко розвиваються і також швидко зникають, супроводжуються шкірною сверблячкою;

– серцеві (застійні) набряки – висхідні, рухливі (в залежності від положення тіла змінюють локалізацію), часто з ціанотично-мармуровим відтінком, при тривалому існуванні супроводжуються дистрофічними змінами шкіри, виникають після тривалих навантажень (в другій половині дня), зменшуються після відпочинку і прийому сечогінних препаратів;

– ниркові набряки – низхідні, нерухомі, бліді, холодні, частіше виникають ранком на обличчі;

– мікседема або набряк слизової оболонки – холодний на дотик, при пальпації не залишає ямок;

– підшкірна емфізема, на відміну від набряків, при пальпації супроводжується характерним «хрускотом» під шкірою на зразок хрускоту снігу;

– ожиріння, на відміну від набряку, при пальпації на залишає ямок.