1.4.3. Положення хворого

Положення хворого вказує на тяжкість захворювання, а також може бути обумовлене специфікою захворювання. Розрізняють активне, пасивне і вимушене положення хворого.

Активне положення – це положення, яке хворий довільно може змінити (ходити, сидіти, лежати, стояти), хоча при цьому може видчувати неприємні відчуття, біль. Особливо важливо виявити здатність активно рухатися у лежачого хворого, що свідчить про збереження його свідомості. Однак, активне положення не завжди може бути критерієм тяжкості захворювання (наприклад, початкові стадії тяжких і невиліковних захворювань). Індивідуальна чутливість хворих при порівняно легкому перебігу може обмежувати їхню активність, і навпаки, особи, малочутливі і незвичні звертати на себе увагу, навіть при тяжкому захворюванні, довго зберігають активне або активне з обмеженням положення.

Пасивне положення – це положення, коли хворий через різку слабість, раптову гостру анемізацію або втрату свідомості, лежить нерухомо і не може самостійно змінити положення, нерідко вкрай незручне. У більшості випадків пасивне положення свідчить про тяжкий, часто несвідомий стан хворого, хоча можуть бути виключення (непритомні стани – короткочасна втрата свідомості). Пасивне положення займають хворі при тяжких інфекціях, інтоксикаціях з ураженням центральної нервової системи (висипний, черевний і зворотний тифи, міліарний туберкульоз, коматозні стани, хворі в агонії).

Заслуговують на увагу спостереження древніх клініцистів: тяжкі хворі перебирають руками край ковдри, ніби ловлять невидиму павутинку, облизують губи і часто тримають руки в ділянці статевих органів.

Вимушене положення – положення, яке займає хворий для зменшення або припинення неприємних відчуттів (болю, кашлю, задишки), тим самим полегшуючи свій стан. Іноді ці положення настільки специфічні і характерні, що при першому погляді можна визначити захворювання (менінгіт, правець, напад бронхіальної астми).

Розрізняють такі види вимушеного положення хворого: 1) стоячи; 2) сидячи: з упором рук; без упору рук; з нахилом тулуба вперед; навпочіпки; 3) лежачи: на спині; на животі; на боці (здоровому або хворому); 4) колінно-ліктьове; 5) збуджене.

Вимушене положення стоячи займають хворі при нападі стенокардії, який виник під час ходіння (раптові і сильні болі в ділянці серця, відчуття нестачі повітря, страху змушують хворого зупинитися і “перечекати” напад, що у спокої може зменшитися або припинитися); хворі з облітеріруючим атеросклерозом або ангіоспазмом судин нижніх кінцівок раптово зупиняються під час ходіння і зберігають нерухомість, стоячи до припинення болю; такі зупинки можуть повторюватись спочатку кожні 100-200 метрів, а при прогресуванням захворювання, цей інтервал зменшується, звідси і назва “перемежована кульгавість”. Рідше положення стоячи займають хворі при ураженні сечового міхура, простати.

Вимушене положення сидячи, ортопноє (orthopnoe, від грец. orthos – прямий, pnoe – дихання), обумовлене вираженою задишкою або нападом ядухи. Таке положення займають хворі на декомпенсовану серцеву недостатність або при нападі бронхіальної або серцевої астми.

О

а

ртопноє з упором рук є характерним вимушеним положенням хворого при нападі бронхіальної астми внаслідок бронхоспазму. Хворий сидить спираючись на спинку крісла і поклавши руки на коліна. (мал.17а) Таке вимушене положення допомагає зменшити задишку або напад ядухи завдяки полегшеному руху рівномірному розширенню грудної клітки при вдиху, фіксації плечового пояса і додатковою участю допоміжних дихальних м’язів.

О

б

Мал.1.17 Вимушене положення сидячи, ортопноє: а. з упором рук, б. без упора рук

ртопноє без упора рук займають хворі з розладами кровообігу при нападі серцевої астми.(мал..17б) Зменшення задишки і полегшення самопочуття хворого досягається, шляхом: а) переміщення крові з малого кола кровообігу в судини нижніх кінцівок, що зменшує застійні явища в легеневому колі та головному мозку і полегшує їх роботу; б) полегшення руху діафрагми і збільшення та зменшує тиск в малому колі кровообігу; в) поліпшення кровообігу в судинах головного мозку знижує збудливість дихального центра.

Вимушене положення сидячи можуть займати хворі при:

– звуженні дихальних шляхів (стороннє тіло, спазм бронхів, стиснення пухлиною);

– різкому зменшенні дихальної поверхні легенів, внаслідок ураженням самих легенів (пневмонія), або стисненні легенів ззовні (масивна пухлина, пневмоторакс, гідроторакс, плевральні спайки), високому стоянні діафрагми в разі підвищення внутрішньочеревного тиску;

– вираженій серцевій декомпенсації (гострої і хронічної);

– частковому паралічі дихальної мускулатури.

П

Мал.18. Положення сидячи з нахилом тулуба вперед

оложення сидячи з нахилом тулуба вперед займають хворі при випітному перикардиті, аневризмі аорти, раку голівки підшлункової залози, а також при виражених абдомінальних болях.(мал.18) Таке положення полегшує роботу серця і легенів та зменшує тиск на сонячне сплетіння.

Положення сидячи навпочіпки часто займають хворі при загостренні виразкової хвороби, особливо при пенетрацї виразки шлунку або дванадцятипалої кишки. Положення навпочіпки з нахилом тулуба до колін зменшує больові відчуття в черевній порожнині, що обумовлене зменшенням тиску на сонячне сплетіння.

Вимушене положення лежачи на спині частіше займають хворі при «гострому животі» (перитоніт, перфорація виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча, гострий апендицит, гострий холецистит). Хворі нерідко згинають нижні кінцівки в колінних суглобах, досягаючи тим самим зменшення напруження м'язів черевної стінки.

Вимушене положення лежачи на спині (майже з повною нерухомістю) займають хворі при суглобній формі гострого ревматизму, коли найменші рухи викликають нестерпні болі в суглобах; вимушене положення на спині займають хворі при колагенозах (склеродермія, дерматоміозит), а також ослаблені хворі зі збереженою свідомістю.

Вимушене положення лежачи на спині можуть займати хворі на правець, у яких при найменшому зовнішньому подразнику раптово виникають тонічні судоми довгих м'язів спини, в результаті тіло хворого вигинається, хворі лежать на спині із закинутою головою та викривленим назад, у вигляді дуги, хребтом, торкаючись ліжка 2-3 точками (потилицею, тазом, п'ятами). Таке вимушене положення одержало назву опістотонус (від грец. opisthotonus, opiste – сзади, tonus – напруга) (мал.19). Опістотонус може спостерігатися при менінгітах, отруєннях стрихніном, істерії, епілепсії.

Мал 19. Вимушене положення опістотонус у хворіх на правець

Вимушене положення лежачи з високим узголів'ям характерно для хворих на декомпенсовані вади серця та серцеву недостатність.

Вимушене положення лежачи на животі займють хворі на пухлину голівки підшлункової залози, гострий тромбоз селезінкової вени, виразкову хворобу шлунка (з а також при травмі

або туберкульозі хребта, пролежнях на спині і сідницях.

Вимушене положення на хворому боці займають хворі з ураженням органів дихання, насамперед плеври. Наприклад, хворі з пневмонією, масивною пухлиною легенів, випітним плевритом займають положення на хворому боці для зменшення задишки за рахунок зменшення тиску і забезпечення гіпервентиляції здорової легені.

При порожнинних утвореннях в легенях (абсцес, туберкульозна каверна, бронхоектази) положення на хворому боці, крім перерахованих вище причин, затримує виділення мокротиння із порожнини, що зменшує кашель.

При сухому плевриті положення на хворому боці зменшує біль за рахунок обмеження тертя листків плеври. При гострому апендициті хворі нерідко лежать на правому (хворому) боці із зігнутою в кульшовому і колінному суглобах правою ногою, що зменшує біль в ілеоцекальній ділянці черевної порожнини внаслідок зниження натягу брижів запального апендикса.

Вимушене положення на здоровому боці займають хворі при переломі ребер, міжреберній невралгії, оперізуючому лишаї, а також хворі на серцево-судинні захворювання, перебіг яких супроводжується гіпертрофією міокарда.

В

Мал.20. Вимушене положення “лягавого собаки”у хворих на цереброспінальний менінгіт

имушене положення “лягавого собаки”, “положення курка”,“положення знаку питання” – хворий лежить на боці з закинутою назад головою внаслідок різкого скорочення і напруження м’язів потилиці, приведеними до живота зігнутими в кульшових і колінних суглобах ногами.(мал.20)

Це положення характерне для хворих на цереброспінальний менінгіт, воно зменшує больовий синдром, обумовлений ригідністю потиличних м'язів внаслідок запалення мозкових і спінальних оболонок.

Вимушене колінно-ліктьове положення (“поза магометанина на молитві”) є характерним для хворих на випітний перикардит, пухлину голівки підшлункової залози, виразкову хворобою при локалізації виразки на задній стінці шлунка.

П

Мал..21. Вимушене колінно-ліктьове положення (“поза магометанина на молитві”)

ри випітному перикардиті в цьому положенні зменшується задишка і біль за грудиною в результаті зменшення стиснення нижньої порожнистої вени і полегшення діастолічного кровонаповнен- ня серця. При пухлині голівки підшлункової залози і виразковій хворобі шлунка колінно-ліктьове положення хворого зменшує больовий синдром за рахунок зменшення тиску і подразнення сонячного сплетіння (мал.21)

Вимушене збуджене (неспокійне) положення – хворий знаходиться в безперервному русі: увесь час перевертається в ліжку, то сідає, те знову лягає, катається по підлозі, бігає. Спостерігається у хворих із сильними болями, особливо при нирковій, печінковій, кишковій кольках.