
- •Харків 2010
- •Розділ 1 Введення в клініку внутрішніх хвороб
- •1.1. Роль і місце пропедевтики внутрішньої медицини серед клінічних дисциплін терапевтичного профілю
- •Історія становлення пропедевтики внутрішньої медицини
- •Мудров Матвій Якович
- •Захар'їн Григорій Антонович
- •Б откін Сергій Петрович
- •О строумов Олексій Олександрович
- •О бразцов Василь Парменович
- •К урлов Михайло Георгійович
- •Яновський Феофіл Гавриїлович
- •Кончаловський Максим Петрович
- •Ланг Георгій Федорович
- •Стражеско Микола Дмитрович
- •Шкляр Борис Соломонович
- •М'ясников Олександр Леонідович
- •Г убергРиЦ Марк Мойсійович
- •Малая Любов Трохимівна
- •Методи обстеження хворого
- •Загальноклінічні методи обстеження при внутрішніх хворобах
- •Характеристика перкуторних звуків
- •Класифікація перкусії
- •1.3. Суб’єктивне дослідження хворого
- •1.3.1 Розпит хворого
- •1.3.2. Схема історії хвороби
- •IV. Розпит по органам і системам
- •V. Анамнез захворювання
- •Органи кровообігу
- •Органи травлення
- •VIII. План обстеження хворого
- •IX. Результати додаткових досліджень
- •X. Обґрунтування клінічного діагнозу.
- •XI. План лікування.
- •Контрольні питання
- •1.4. Об’єктивне дослідження хворого. Загальний огляд
- •Топографічна анатомія поверхні тіла людини
- •1.4.1. Оцінка загального стану хворого
- •1.4.3. Положення хворого
- •1.4.4. Постава
- •1.4.5. Хода
- •1.3.6. Обличчя хворого
- •Діагностичне значення обличчя хворого
- •1.4.7. Статура
- •1.4.8. Конституціональний тип
- •1.4.9. Шкірні покриви
- •Шкірні елементи
- •Тургор і еластичність шкіри
- •Вологість шкіри
- •Деривати шкіри
- •Набряки
- •1.3.10. Підшкірно-жирова клітковина.
- •1.3.11. Лімфатична система
- •1.3.12. М'язова система
- •1.3.13. Опорно-рухова система.
- •1.5. Огляд окремих частин тіла.
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 2 методи дослідження бронхо-легеневої системи Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи
- •Анатомія органів дихання
- •Фізіологія дихання
- •2.1 .Розпит хворого
- •Клінічна семіотика кашлю
- •Диференціальна діагностика болю у грудній клітці і його семіологічне значення
- •2.2. Фізикальні методи дослідження
- •2.2.1. Загальний огляд
- •Вимушене положення хворого
- •2.2.2. Огляд грудної клітки
- •Статичний огляд
- •Динамічний огляд
- •2.2.3. Пальпація грудної клітки
- •Контрольні питання
- •2.2.4. Перкусія легенів
- •Особливості перкуторних звуків при патології органів дихання
- •Топографічна перкусія легенів
- •Методика проведення топографічної перкусії:
- •Контрольні питання
- •2.2.5. Аускультація легенів
- •Зміна основних дихальних шумів
- •Зміна везикулярного дихання
- •Побічні дихальні шуми
- •Контрольні питання
- •2.3. Лабораторні методи дослідження
- •Патологічні елементи та включення в мокротинні
- •Морфологічні елементи мокротиння
- •Патологічні комплекси і включення
- •Дослідження промивних вод і плевральної рідини.
- •2.4. Інструментальні методи дослідження
- •Легеневі об’єми
- •Показники вентиляції легенів
- •Показники бронхіальної прохідності
- •Додаткові інструментальні методи діагностики
- •Неінвазивні методи дослідження
- •Інвазивні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 3 методи дослідження серцево-судинної системи анатомія, фізіологія Серцево-судинної системи
- •3.1. Розпит хворого
- •3.2. Фізикальні методи дослідження
- •3.2.1. Загальний огляд
- •3.2.2. Огляд передсерцевої ділянки
- •3.2.3. Пальпація передсерцевої ділянки
- •КонтролЬні питання
- •3.2.4. Перкусія серця
- •Контрольні питання
- •3.2.5. Аускультація серця
- •Посилення гучностi першого тону
- •Послаблення гучностi першого тону текс
- •Рiзна гучнiсть першого тону
- •Акцент другого тону над аортою
- •Послаблення гучностi другого тону над аортою
- •Акцент другого тону над легеневою артерією
- •Послаблення гучностi другого тону над легеневою артерією
- •Зменшення гучностi першого тону
- •Зміна кількості тонів серця
- •I другого (б) тонiв серця.
- •Серцеві ритми, обумовлені появою додаткових тонів
- •Серцеві шуми
- •Диференційно-діагностична характеристика внутрішнь серцевих органічних шумів
- •Місце найкращого вислуховування внутрішньосерцевих шумів
- •Проведення внутрішньосерцевих шумів
- •Особливості внутрішньосерцевих шумів
- •Діагностика вад серця при наявності декількох внутрішньосерцевих шумів
- •Функціональні шуми при аускультації серця
- •Контрольні питання
- •3.2.6. Дослідження периферичних судин
- •Загальний огляд
- •Огляд судин
- •Пальпація судин
- •Аускультація судин
- •3.2.7. Вимірювання Дослідження артеріального тиску
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Функціональні особливості провідної системи:
- •Особливості біоелектричних явищ у міокарді
- •Принцип реєстрації екг
- •Відведення по Небу
- •Техніка реєстрації екг
- •Електрофізіологічні механізми формування електрокардіограми
- •План аналізу електрокардіограми
- •Методика аналізу електрокардіограми
- •Алгоритм електрокардіографічної діагностики
- •Синусовий: зубець р – постійної форми, амплітуди, тривалості, полярності, розташовується перед кожним комплексом qrs. Несинусовий:
- •Аналіз зубців і інтервалів у нормі та патології
- •Електрокардіограма при гіпертрофії різних відділів міокарда Гіпертрофія правого передсердя
- •Гіпертрофія лівого передсердя
- •Гіпертрофія обох передсердь
- •Диференціальна діагностика гіпертрофій лівого і правого передсердь
- •Гіпертрофія правого шлуночка
- •Гіпертрофія лівого шлуночка
- •Гіпертрофія обох шлуночків
- •Електрокардіограма при ішемічній хворобі серця Електрокардіограма при різних стадіях ушкодження міокарду і стадія – ішемія
- •Загальні ознаки інфаркту міокарда
- •Локалізація інфаркту міокарда
- •Електрокардіограма при аневризмі серця
- •Електрокардіограма при стенокардії
- •Аритмії серця Класифікація аритмій серця
- •Порушення автоматизму синусового вузла (номотопні аритмії)
- •Підвищення автоматизму ектопічних водіїв ритму
- •Ектопічні (гетеротопні) аритмії, викликані підвищенням збудливості міокарду
- •Порушення провідності
- •Синдроми передчасного збудження шлуночків
- •Ехокардіографічне дослідження
- •Метод ехокардіографічного обстеження
- •Основні розрахункові показники ехокардіограми (м-режим)
- •Діагностичні можливості ехокардіографії
- •Критерії ЕхоКг-діагностики різних захворювань Набуті вади серця
- •1. Мітральна недостатність
- •2. Мітральний стеноз
- •3. Аортальна недостатність
- •4. Аортальний стеноз
- •5. Недостатність Тристулкова
- •6. Тристулковий стеноз
- •7. Недостатність клапану легеневої артерії
- •8. Стеноз устя легеневої артерії.
- •Ішемічна хвороба серця (іхс)
- •Інфаркт міокарду
- •Дилятаційна кардіоміопатія
- •Гіпертрофічна кардіоміопатія
- •Пролапс мітрального клапана
- •Рухома міксома (тромб) лівого передсердя
- •Ексудативний перикардит
- •Констриктивний перикардит
- •Легенева гіпертензія
- •Артеріальна гіпертензія
- •Допплер-ехокардіографія
- •Катетеризація серця
- •Ангіокардіографія
- •Коронарографія
- •Радіонуклідні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •22. Визначення швидкісних параметрів клапанного апарата серця і міокарду дозволяє вивчити метод:
- •23. Для визначення і і іі тонів при реєстрації фонокардіограми необхідно:
- •24. При визначенні на ехокардіограмі зменшення просвіту правого і лівого шлуночка, зниження швидкості раннього діастолічного спадіння передньої мітральної стулки ми діагностуємо:
- •РОзділ 4 методи дослідження системи травлення Анатомо-фізіологічні особливості шлунково-кишкового тракту
- •4.1. Розпит хворого
- •Класифікація абдомінальних болів
- •Блювота
- •Симптоматика кровотечі з різних відділів травного тракту.
- •Причини закрепів
- •4.2. Фізікальні методи дослідження
- •4.2.1. Загальний огляд
- •Обличчя хворого
- •Огляд порожнини рота
- •4.2.2. Огляд живота
- •4.2.3. Пальпація живота
- •Поверхнева пальпація живота
- •Глибока пальпація живота
- •4.2.4. Перкусія живота
- •4.2.5.Аускультація живота
- •4.3. Лабораторні методи дослідження
- •Дослідження шлункового вмісту
- •Дослідження молочної кислоти
- •Внутрішньошлункова рН-метрія
- •Клінічний аналіз калу
- •Макроскопічне дослідження
- •Хімічне дослідження
- •Мікроскопічне дослідження
- •Дослідження калу на найпростіші і гельмінти
- •Біохімічне дослідження
- •4.4. Інструментальні методи дослідження Ендоскопічний метод дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Ультразвукове дослідження підшлункової залози
- •Рентгенологічне дослідження
- •Контрольні питання
- •Анатомо-фізіологічні особливості гепатобіліарної системи
- •Фізіологія гепатобіліарної системи
- •4.5. Розпит хворого
- •Особливості анамнезу:
- •4.6. Фізікальні методи дослідження
- •4.6.1. Загальний огляд
- •4.6.2. Перкусія печінки
- •4.6.3. Пальпація печінки
- •Характеристика печінки:
- •4.6.4. Перкусія селезінки
- •4.6.5. Пальпація селезінки (за методом Образцова-Стражеска)
- •4.6.6. Пальпація жовчного міхура
- •4.7. Лабораторні методи дослідження
- •Біохімічне дослідження крові
- •Протромбіновий індекс
- •Тимолова проба
- •Визначення загального холестерину
- •Визначення β-ліпопротеїдів
- •Визначення білірубіну в сироватці крові
- •Жовчні пігменти в сечі
- •Визначення ферментів
- •Дуоденальне зондування
- •Фізичні властивості жовчі
- •Мікроскопічне дослідження жовчі
- •Біохімічне дослідження жовчі
- •4.8. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 5 Методи дослідження нирок і сечовивідної системи
- •Функції нирок. Виділяють такі функції нирок:
- •5.1. Розпит хворого
- •5.2. Фізикальні методи дослідження
- •5.2.1. Зовнішній огляд
- •5.2.2. Пальпація нирок
- •5.2.3. Пальпація сечового міхура
- •5.2.4. Перкусія сечового міхура
- •5.3. Лабораторні методи дослідження Клінічний аналіз сечі
- •Клінічне значення ниркової протеїнурії
- •Мікроскопічне дослідження сечового осаду
- •Елементи організованого осаду сечі
- •Плаский епітелій.
- •Додаткові елементи організованого осаду сечі
- •Елементи неорганізованого осаду сечі
- •Елементи осаду сечі, які рідко зустрічаються
- •Спеціальні методи дослідження осаду сечі
- •Клінічний аналіз крові
- •5.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Розділ 6 Методи дослідження Системи крові
- •Органи кровотворення
- •Морфологія і фізіологія клітин периферичної крові
- •Формені елементи крові
- •6.1. Розпит хворого
- •Обличчя хворого:
- •Об'єктивне дослідження внутрішніх органів і систем
- •6.3. Лабораторні методи дослідження
- •Еритроцити і гемоглобін
- •Дослідження кісткового мозку
- •Дослідження лімфатичних вузлів
- •Дослідження селезінки
- •Іммуноферментні методи дослідження гемопоетичних клітин
- •Цитогенетичні методи
- •Методи дослідження патогенезу анемій
- •6.4. Інструментальні методи дослідження
- •Контрольні питання
- •Тест-контроль
- •Відповіді на тест-контроль
- •Бібліографія
Л
Рис. 5.9. Осад сечі.Плаский епітелій.
ейкоцити
в сечі зустрічаються в основному у
вигляді нейтрофілів, іноді виявляються
еозинофіли і лімфоцити. В залежності
від реакції сечі лейкоцити мають різну
форму. В сечі з низькою відносною
щільністю, в лужній сечі лейкоцити
набухають, збільшуються в розмірах. При
тривалому відстоюванні сечі в клітинах
відбуваються дегенеративні зміни. Для
виявлення лейкоцитів і їхнього підрахунку
сечу центрифугують, із сечового осаду
необхідно приготувати мазок таким же
способом, як мазок крові, зробити
фіксацію, забарвлення.
В сечі здорової людини лейкоцити містяться в невеликій кількості: 1-2 в полі зору. Необхідно пам'ятати, що в жінок лейкоцити можуть бути за рахунок домішки виділень зі статевих органів.
Збільшення числа лейкоцитів в сечі при мікроскопічному дослідженні (понад 10 в полі зору або більш 4000 в 1 мл) позначають терміном лейкоцитурія. Макроскопічно обумовлений гнійний осад в сечі, дифузійне помутніння з наявністю грудочок, що не зникає після підігрівання, а також лейкоцити на все поле зору при мікроскопічному дослідженні трактуються як піурія.
Лейкоцитурія в сечі свідчить про запальні процеси в нирках (пієліт, пієлонефрит) і сечовивідних шляхах (цистит, уретрит), так звана істинна лейкоцитурія.
Гнійна сеча спостерігається при абсцесі нирки, гнійному запаленні сечовивідних органів або при прориві в сечові шляхи гнійників із поруч розташованих органів – “хибна піурія”. При гострому гломерулонефриті лейкоцити виявляються не більш 15-20 в полі зору. Для хронічного гломерулонефриту лейкоцитурія не характерна.
Важливо визначити локалізацію запального процесу і джерело лейкоцитурії. З цією метою застосовують трисклянкову пробу Томсона (рис. 5.10). Початкова проба сечі збирається в першу склянку, середня – в другу, остання – в третю. Перевага лейкоцитів в першій порції вказує на уретрит і простатит (рис. 5.10 А), в останній порції – на цистит (рис. 5.10 Б), а рівномірне число лейкоцитів у всіх порціях – на пієлонефрит (рис. 5.10 В).
I II III I II III I II III
А Б В
– лейкоцити;
– відсутність лейкоцитів у сечі.
Рис. 5.10. Трисклянкова проба Томсона при лейкоцитурії.
Расшифровать а в б
Наявність в сечі еозинофілів свідчить про алергійну природу захворювання (еозинофільна гранульома, шистоматоз).
Виявлення лімфоцитів в сечі у хворих з пересадженою ниркою служить указівкою на відторгнення трансплантата.
Еритроцити при мікроскопії сечового осаду мають дископодібну форму з центральним поглибленням, характерно пофарбовані в жовто-зелений колір, так називані незмінені (рис. 5.11).
М
Рис. 5.11. Осад сечі. Еритроцити.
орфологічні
особливості клітин перетерплюють зміни
в залежності від реакції, концентрації
сечі і тривалості перебування еритроцитів
в ній – змінені клітини. При тривалому
перебуванні в сечі з низькою відносною
щільністю, високим рН, еритроцити
втрачають гемоглобін і виглядають як
бліді кільця – “тіні еритроцитів” –
вилужені клітини (рис.
5.12). Еритроцити
зморщені, з нерівними зазубреними краями
виявляються в кислій концентрованій
сечі.
В
Рис. 5.12. Осад сечі. Вилужені
еритроцити
Гематурія буває істинною (із нирок і сечовивідних шляхів) і хибною (домішка крові до сечі у чоловіків при простатиті, туберкульозі і раку передміхурової залози, у жінок – генітального походження).
Істинна гематурія може бути обумовлена різними причинами: запальними і пухлинними процесами, просуванням каменів, ураженням судин нирок (табл. 5.11).
Таблиця 5.11
Гематурія при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів
Джерело гематурії |
Патологічний стан |
Механізм |
Нирки |
Гострий гломерулонефрит |
Порушення цілісності клубочків, порушення проникності капілярів |
Нефропатії |
Інтерстиціальне ушкодження, внутрішньосудинна коагуляція |
|
Сечокам’яна хвороба, травма |
Ушкодження судин |
|
Туберкульоз |
Некроз ниркових сосочків |
|
Гіпернефрома |
Інвазивний ріст пухлини |
|
Нефроптоз |
Ниркова венна гіпертензія |
|
Великі судини нирок |
Тромбоз ниркових вен, тромбоемболія ниркової артерії |
Порушення венозного відтоку, інфаркт нирки, форнікальна кровотеча |
Сечовід |
Сечокам’яна хвороба |
Ушкодження судин |
Сечовий міхур |
Цистит |
Запалення, артеріїт |
Папілома, рак |
Деструкція судин |
|
Уретра |
Уретрит |
Запалення, артеріїт |
Простата |
Доброякісна гіперплазія передміхурової залози |
Обструкція сечового тракту |
Рак |
Інвазивній ріст пухлини |
В клінічній практиці необхідно встановити, з якого відділу сечової системи відбувається кровотеча. Існує трисклянкова проба, яка полягає в тому, що хворий послідовно збирає сечу в три склянки при одноразовому сечовипусканні (рис. 5.13).
Якщо кров (макрогематурія) визначається в першій порції, то ця кровотеча з уретри (рис. 5.13 А), у всіх трьох порціях – то джерелом кровотечі є нирки або сечоводи (рис. 5.13 Б), в третій порції – сечовий міхур (рис. 5.13 В).
А Б В
– кров у
сечі; – відсутність крові в
сечі.
Рис. 5.13. Трисклянкова проба при гематурії. расшифровать
При вогнищевій кровотечі із сечового міхура спостерігаються великі згустки крові, з мисок – більш дрібні. Довгі, тонкі згустки крові характерні для ушкодження сечоводу, кровотечі з уретри дають товсті, короткі згустки крові.
Ц
Рис. 5.14. Осад сечі. Гіалінові
циліндри ніжної структури.
Рис. 5.15. Осад сечі. Зернисті
циліндри.
иліндри.
Сечові
циліндри – це білкові або клітинні
утворення канальцевого походження.
Вони представляють собою зліпок канальців
і мають циліндричну форму, прямі чи
вигнуті, різної величини. У сечовому
осаді розрізняють істинні і хибні
циліндри.
До істинних циліндрів відносять такі види циліндрів: гіалінові, зернисті, воскуваті, епітеліальні, кров'яні (гемоглобінові), еритроцитарні, лейкоцитарні.
Гіалінові циліндри мають ніжні контури, бліді, довжина досягає 1-2 мм, а ширина 10-50 мкм (рис. 5.14).
На поверхню циліндра нашаровується легка зернистість за рахунок сечокислих солей і клітинного детриту. В лужній сечі циліндри швидко розчиняються, при кислій реакції в сечі мало розчинного білка, але є багато циліндрів.
Зернисті циліндри коротше і товще гіалінових, мають більш різкі контури, їхня поверхня вкрита безбарвними або жовтуватим кольором зернятками (рис. 5.15). Утворяться з перероджених і зруйнованих кліток ниркових канальців.
В
оскуваті
циліндри мають
різкі контури, жовтуватий колір, більших
розмірів, чим гіалінові, тому що утворяться
в канальцях із широким просвітом в
результаті закупорки їхнього просвіту
циліндром (рис.
5.16).
Епітеліальні циліндри мають чіткі контури, складаються з епітелію ниркових канальців у вигляді шару, можуть нашаровуватися на поверхні гіалінових циліндрів.
К
Рис. 5.16. Осад сечі. Воскуваті
циліндри.
Еритроцитарні циліндри складаються з маси еритроцитів, з циліндричних згустків крові, спостерігаються при нирковій гематурії. Еритроцити можуть також нашаровуватися на гіалінові циліндри. Еритроцити бувають незміненими або знебарвленими в результаті втрати гемоглобіну на пізніх стадіях ниркової кровотечі.
Лейкоцитарні циліндри являють собою конгломерати лейкоцитів, склеєних фібрином чи слизом, а також нашарування лейкоцитів на гіалінові циліндри.
Клінічне значення виявлення істинних сечових циліндрів представлено в таблиці 5.12.
Таблиця 5.12
Клінічне значення істинних сечових циліндрів
Вид циліндра |
Діагностичне значення |
Гіалінові (непостійне виявлення)
Гіалінові (пос-тійне виявлення) |
– Поодинокі гіалінові циліндри виявляються в сечі здорових людей після фізичного навантаження – Протеїнурія вторинного характеру: пропасна, застійна, ортостатична, інтоксикаційна – Протеїнурія ниркового характеру: гломерулонефрит, пієлонефрит, нефроангіосклероз, нефропатії |
Зернисті |
Захворювання нирок з переважним ураженням і руйнуванням клітин ниркових канальців: хронічний гломерулонефрит, амілоїдоз нирок |
Воскуваті |
Захворювання нирок з переважним ураженням і дегенеративним переродженням епітелію ниркових канальців: амілоїдоз нирок |
Кров'яні (гемоглобінові) |
Гемоглобінурія в результаті внутрішньосудинного гемолізу еритроцитів: первинна (холодова, пароксизмальна та інші), вторинна (при переливанні несумісної групи крові, при отруєнні гемолітичними речовинами) |
Еритроцитарні (незмінені)
Еритроцитарні (змінені) |
– Гострий процес в нирках: гострий гломерулонефрит – Гостра ниркова кровотеча: сечокам’яна хвороба, туберкульоз, рак нирки – Хронічний процес в нирках: хронічний гломерулонефрит |
Лейкоцитарні |
Гострий і хронічний пієлонефрит |
Хибні циліндри – циліндричні утворення органічного і неорганічного характеру, що мають подібність до істинних циліндрів
Клінічне значення виявлення хибних сечових циліндрів представлено в таблиці 5.13.
Таблиця 5.13
Клінічне значення хибних сечових циліндрів
Вид циліндра |
Ознака |
Діагностичне значення |
З сечокислого амонію |
Розчиняються при додаванні лугів, соляної і оцтової кислот з утворенням кристалів сечової кислоти |
Сечокислий діатез у грудних дітей |
З уратів |
Нагадують зернисті циліндри, розчиняються при підігріванні і додаванні їдкого калію |
Сечокислий діатез |
Бактеріальні |
Складаються з коків, паличок, зафарблюються фарбами, протистоять дії кислот |
Гострий гнійний пієлонефрит |
Яєчкові |
Нагадують гіалінові циліндри, але трохи ширші, сполучаються з наявністю сперматозоїдів у сечі |
Сперматорея |