Біохімічне дослідження жовчі

Жовчні кислоти: порція А – 2,37-4,18 г/л; порція В – 6,6-10,9 г/л; порція С – 2,6-6,7 г/л; годинний дебіт жовчних кислот – 270-370 мг.

Зниження дебіту жовчних кислот вказує на недостатню секрецію жовчі в дванадцятипалій кишці і дефіцит її в процесі травлення, спостерігається при хронічному калькульозному холециститі (50 %), безкам’яному холециститі (33 %), післяхолецистектомічному синдромі, що є показником до призначення препаратів жовчі.

Холестерин: порція А – 0,46±0,07 ммоль/л; порція В – 1,33±0,17 ммоль/л; порція С – 0,6±0,08 ммоль/л.

Підвищення холестерину в порціях В і С характерно для хронічних безкам’яних холециститів, жовчнокам'яної хворобі.

Білірубін жовчі: порція А – 227 мкмоль/л; порція В – 657 мкмоль/л; порція С – 339 мкмоль/л.

Підвищення білірубіну в порції А і В вказує на застій і загуснення жовчі; зниження білірубіна – порушення концентраційної функції жовчного міхура.

Зміна вмісту білірубіну в порції С вказує на порушення білірубінвидільної функції печінки і вважається допоміжним способом диференційної діагностики жовтяниць.

Білки жовчі відіграють важливу роль в збереженні колоїдної стійкості жовчі. В нормі концентрація білків в жовчі складає: порція В – 4,1±0,5 г/л; порція С – 3,7±0,3 г/л.

Підвищення вмісту білка в жовчі спостерігається при активному запальному процесі, а зниження вмісту білка в порції В спостерігається при атрофії слизової оболонки жовчного міхура. При хронічних холециститах вміст білка різний.

Мукоїдні речовини жовчі в нормі: гістомукоїдів в порції В – 0,07-0,04 г/л; в порції С – 0,03-0,06 г/л.

При гострих холециститах кількість гістомукоїда збільшується в середньому в 12 разів, при хронічних – його рівень змінюється по-різному.

Гексозаміни жовчі використовуються для діагностики застою і запального процесу в жовчних протоках. В нормі концентрація гексозамінів складає: в порції В – 0,22-0,17-0,27 г/л; в порції С – 0,14-0,1-0,19 г/л.

Збільшення гексозамінів відбувається при застої і запальних процесах в жовчних протоках. Підвищення їх в порції С може бути при післяхолецистектомічному синдромі. При хронічних холециститах рівень гексозамінів змінюється по-різному.

4.8. Інструментальні методи дослідження

Оглядова рентгеноскопія і рентгенографія органів черевної порожнини. Рентгенологічний метод дослідження дозволяє одержати уяву про положення печінки, її форму, величину, характер поверхні та еластичність. Жовчний міхур і порожнини жовчних проток на оглядовому знімку не видимі. Жовчний міхур стає видимий при обвапненні його стінок ("порцеляновий міхур") або при наявності в ньому конкрементів, що містять вапно.

Пероральна холецистографія. Метод заснований на контрастуванні жовчного міхура шляхом прийому йодистих препаратів або жовтків. Показання: підозра на конкременти, пухлини та аномалії розвитку жовчного міхура. Протипоказання: непереносність йодистих препаратів, порушення функцій печінки, загальний тяжкий стан. Нормальне контрастування жовчного міхура дозволяє визначити його положення, величину, форму, виявити конкременти, що знаходяться в ньому, або інші утворення.

Внутрішньовенна холангіохолецистографія здійснюється шляхом введення контрастної (йодистої) речовини внутрішньовенно. Дане дослідження проводиться при негативних результатах пероральної холецистографії.

Комп'ютерна томографія. Метод заснований на рентгенологічній томографії з обробкою одержаної інформації на ЕОМ. Метод найбільш інформативний при осередкових ураженнях печінки, дозволяє діагностувати доброякісні і злоякісні пухлини, прості і ехінококові кісти, осередкову і вузликову гіперплазію.

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія. Найбільш інформативна при підозрі на холедохолітіаз без холангіту, при підозрі на стеноз дуоденального сосочка, при пухлині підшлункової залози.

Ангіографія печінки – рентгенологічний метод дослідження, в основі якого лежить контрастування кровоносних судин. Контрастну речовину вводять через стегнову артерію і одержують серійні рентгенограми, що відбивають три послідовні фази: артеріальну, паренхіматозну (заповнення артеріол і синусоїдів печінки) і венозну (заповнення системи портальних судин). Протипоказання: загальний тяжкий стан хворого, серцева, печінкова і ниркова недостатність, порушення згортання крові, підвищена чутливість до йодистих препаратів.

Ультразвукове дослідження. В основі методу лежить здатність різних тканин (з урахуванням їх будови) поглинати ультразвук. Цей метод найбільш інформативний при ехінококозі і раку печінки, при холециститах, механічній жовтяниці, хронічних гепатитах і цирозі печінки. Він дозволяє визначити потовщення і ущільнення стінки жовчного міхура, його об’єм, наявність конкрементів і пухлин, а також аномалії розвитку. Протипоказань до даного методу немає.

Теплобачення. Метод заснований на реєстрації температурної реакції в різних тканинах і органах. Застосовується для діагностики запальних уражень жовчного міхура.

Радіоізотопне дослідження. Метод заснований на застосуванні мічених препаратів (бенгальського рожевого або білігноста, мічених J¹³¹) c подальшою динамічною (кожні 15-20 хвилин протягом 2-3 годин) реєстрацією активності (за допомогою поляроїдних знімків, відео-магнітофонного запису). Радіоізотопні дослідження дозволяють визначити функціональну здатність і анатомічні зміни в печінці, дренажну функцію загальної жовчної протоки, концентраційну і евакуаторну функції жовчного міхура, прохідність системи міхурного сифона (шийка міхура→міхурна протока→загальна жовчна протока), а також прохідність фатерова соска.

Лапароскопія. Метод показаний у випадку, якщо клінічні, лабораторні і рентгенологічні методи не дозволяють уточнити характер ураження жовчного міхура і жовчних шляхів. Показання: болі в животі неясного генезу. Протипоказання: перітонеальні явища, кишкова непрохідність, наявність гриж, серцева і легенева недостатність, виражений геморагічний синдром, загальний важкий стан хворого.

Біопсія печінки може бути черезшкірною або при лапароскопії. Цей метод дозволяє визначити ультраструктуру печінки, детально визначити характер і ступінь вираженості, фазу патологічного процесу в печінці. Показання: дифузні недиференційовані ураження печінки. Протипоказання: інфекційні захворювання, порушення гемокоагуляції, механічна жовтяниця.