4.6.4. Перкусія селезінки

Перкусія селезінки застосовується для визначення її розмірів. Використається тиха перкусія. Хворий при цьому може перебувати у вертикальному положенні з витягнутими вперед руками або в горизонтальному, лежачи на правому боці, ліва рука його повинна бути зігнута в ліктьовому суглобі і вільно лежати на передній поверхні грудей, права рука – під головою, права нога витягнута, ліва нога зігнута в колінному і тазостегновому суглобах.

Для визначення верхньої межі селезінки палец-плессиметр (рис. 139 а) розташовують по середній пахвовій лінії в VI-VII міжреберьї і перкутують вниз по межреберьям, поки ясний легеневий звук не зміниться тупим. Оцінка межі проводиться з боку ясного звуку.

Рис. 139Перкусія селезінки:

а – положення пальца-плессиметра Рис. 140 Розміри нормальної

при визначенні верхньої і селезінки

нижньої меж селезінки;

б – передньої і задньої меж.

Для визначення нижньої межі селезінки палец-плессиметр (рис. 139 а) установлюють також по середній пахвовій лінії, паралельно передбачуваній межі, нижче реберної дуги і перкутують знизу нагору від тимпанічного звуку до притуплення. Оцінку межі проводять з боку тимпанічного звуку.

Для визначення передньої межі селезінки (рис. 139, б) палец-плессиметр розташовують на передній черевній стінці, ліворуч від пупка, паралельно шуканій границі (приблизно на рівні X межреберья) і перкутують у напрямку до поперечника селезінкової тупості до появи притуплення. Оцінку ставлять із боку ясного звуку. У нормі передня межа знаходиться на 1-2 см лівіше передній пахвовій лінії.

Для знаходження задньої межі селезінки палец-плессиметр (рис. 139, б) установлюють на X ребрі, перпендикулярно до нього, тобто паралельно шуканій границі, між задньою пахвовою і лопатковою лініями, і перкутують позаду наперед до появи притупленого звуку.

Даліе вимірюють відстань між верхньою і нижньою межами селезінки, тобто її поперечник, що знаходиться між IX і XI ребрами і в нормі становить 4-6 см. Потім вимірюють відстань між передньою і задньою межами селезінки, тобто поздовжник, що у нормі становить 6-8 см (рис. 140 ).

Рис. 4

Діагностичне значення зміни розмірів селезінки. Збільшення поперечника і поздовжника селезінкової тупості свідчить про збільшення селезінки, що може спостерігатися при інфекційних захворюваннях (черевний, висипний, поворотний тиф, малярія, бруцельоз, сепсис і ін.), хворобах кровотворної системи (лейкози, гемолітичні анемії, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура та ін.), хворобах печінки (гепатити, цирози), порушеннях обміну речовин (цукровий діабет, амілоїдоз і ін.), розладах кровообігу (тромбоз селезінкової або воротной вен), при ураженні селезінки (запальний процес, травматичне ушкодження, пухлина, ехінококоз).

Судження про зміну величини селезінки за допомогою перкусії утрудняється внаслідок тих змін, які можуть перетерплювати органи, що ммежують із нею. Так, наприклад, при ущільненні нижньої частки легені або лівосторонньому ексудативному плевриті визначення верхньої межі селезінки стає неможливим.

При емфіземі легенів селезінкова тупість зміщається донизу, при сильному збільшенні печінки передня межа селезінки не визначається, тому що печінкова і селезінкова тупості зливаються. При всіх цих причинах висновок про збільшення селезінки можна зробити лише тоді, коли площа її тупості значно збільшена, при цьому не визначаються перераховані вище зміни органів, що межують із нею. Але в тих випадках збільшення селезінки набагато легше і точніше визначаються за допомогою пальпації.