4.2.4. Перкусія живота

Метод перкусії в дослідженні органів черевної порожнини не має великого значення, як у дослідженні органів грудної клітки.

Мета перкусії живота:

– визначити наявність газу, вільної рідини або щільного утворення в черевній порожнині;

– визначити розміри і розташовані паренхіматозні органи (печінка, селезінка);

– визначення нижньої межі шлунка і оцінка його евакуаторної функції.

Головна мета перкусії живота – визначити причину збільшення живота: наявність газу в кишечнику, вільній рідині або пухлині в черевній порожнині. При здутті живота, пов'язаного з надлишковим газоутворенням (метеоризмом), перкуторно визначається виражений тимпанічний звук; а при скупченні вільної рідини (асциті) звичайно відзначається притуплений або тупий перкуторний звук, причому межі тупості змінюються залежно від положення пацієнта: у положенні лежачи на спині тупий перкуторний звук визначається в бічних відділах, при цьому кишечник «спливає» наверх (зона тимпанічного звуку визначається в ділянці пупка); при повороті хворого на бік в нижніх відділах (місце переміщення рідина) визначається тупий звук, а у відділах, розташованих вище, перкуторний звук стає тимпанічним. Аналогічна зміна перкуторного звуку спостерігається при переході пацієнта з положення стоячи в положення лежачи (дивись вище «перкуторний спосіб визначення асциту»).

Перкусія печінки і селезінки описана в главі «Дослідження гепатобіліарної системи».

Методика визначення нижньої межі шлунка за допомогою перкусії дозволяє діагностувати розширення шлунка або його опущення (гастроптоз). За допомогою перкусії розмежовують межу низького тимпанічного звуку шлунка від ділянки високого тимпанічного звуку кишечника. Кращі результати виходять при безпосередній перкусії одним пальцем за В.П. Образцовим – метод перкуторної пальпації. Він полягає у визначенні положення нижньої межі шлунка по шуму плескоту. Шум плескоту виходить лише при одночасному знаходженні в шлунку газу і рідини. В кожної здорової людини після їжі протягом 4-5 годин в шлунку є рідкий вміст і якась кількість повітря. Якщо за таких умов робити короткі удари по шлунку, виникає звук, називаний шумом плескоту. По цьому звуці можна відрізнити шлунок від розташованих рядом органів.

Методика перкуторної пальпації за Образцовим: лікар ліктьовим краєм лівої кисті надавлює на ділянку мечоподібного відростка, щоб газ, котрий перебував у шлунку, змістився допереду від рідини; потім злегка зігнутими пальцями правої руки наносить короткі поштовхоподібні рухи в надчеревній ділянці, причому пальці, що вдаряють, одночасно роблять ніби загрібаючи рухи зверху усередину і долілиць. В момент удару виникає шум плескоту. Поступово просуваючи пальці з надчеревної ділянки долілиць до припинення шуму плескоту. Знайдена точка зникнення шуму плескоту відповідає нижній межі шлунка.

У здорового чоловіка середньої маси тіла і правильної статури нижня межа визначається на 3-4 см вище пупка по середній лінії, а в жінок – на 1-2 см нижче, ніж у чоловіків.

Положення нижньої межі шлунка міняється і у нормі залежно від ряду факторів (маса тіла, ступінь наповнення шлунка і кишечника, рівень внутрішньочеревного тиску і т.п.). Тому, зміна положення нижньої межі здобуває діагностичне значення лише в тих випадках, коли воно достатньо виражене.

Діагностичне значення перкуторної пальпації за Образцовим:

– зниження нижньої межі шлунка вказує або на розширення шлунка, або на його опущення (гастроптоз);

– визначення шуму плескоту через 7-8 і більше годин після їжі вказує на гіперсекрецію шлунка (гастросукорея) або стеноз воротаря;

– відсутність шуму плескоту через 1-3 години після прийому їжі свідчить про посилення моторної функції шлунка і швидке його спорожнювання;

– визначення шуму плескоту праворуч від передньої серединної лінії живота спостерігається при розширенні передпілоричного відділу (симптом Василенко).

Метод аускультативної перкусії. Лівою рукою ставлять стетоскоп на черевну стінку в ділянці лівого підребер'я на прямий м'яз живота, кінчиком вказівного пальця правої руки наносять легкі уривчасті удари по передній черевній стінці ліворуч від серединної лінії від мечоподібного відростка долілиць. Стетоскопом вислухують перкуторні звуки над шлунком. Межа переходу голосного тимпанічного звуку в глухий відповідає нижній межі шлунка.

Іноді вистукування заміняють легкими штриховими рухами (тертя шкіри) по передньої черевної стінки – аускультативна африкція. У цьому випадку над шлунком вислуховуються шарудливі звуки, які зникають на межі з іншими органами.