Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі

1. У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

1. Критерії для вимог про письмову форму правочину

1.1. У статті, що коментується, перелічуються випадки, в яких вимагається письмова форма правочину. Перші три з них пов’язані з суб’єктним складом правочину, який насамперед і визначає необхідність його письмової форми. Крім суб’єктного складу, таку необхідність обумовлює сума (ціна) правочину, що укладається між фізичними особами, та приписи закону про додержання такої форми. Причому останнє може не залежати ні від суми, ні від суб’єктного складу, а стосуватися того або іншого виду договору, або строку, на який він укладається, або обумовлюватися іншими чинниками.

2. Залежність письмової форми правочину від суми правочину

2.1. Щодо п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України, якою встановлюється правило про письмову форму правочину фізичних осіб між собою на суму, що перевищує в двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (НМДГ), слід зазначити таке.

Той факт, що законодавець не встановлює певну суму в гривнях, а пов’язує суму правочину з НМДГ, викликане нестабільністю національної валюти та інфляційними процесами, що відбуваються сьогодні. Цим досягається позбавлення необхідності перегляду час від часу суми правочинів залежно від економічної ситуації в країні.

Схоже положення закріплене в ЦК РФ (ст. 161 ЦК РФ), Казахстану, Республіки Білорусі та деяких інших держав. У країнах з розвиненою економікою і стабільністю конвертованої валюти необхідність у заміні грошової суми такими категоріями, як НМДГ, відсутня. Крім того, ураховуючи що сьогодні податкове законодавство України, зокрема Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», відмовилося від застосування категорії «неоподаткований мінімум доходів громадян», її індексація автоматично є неможливою, розмір у 20 НМДГ завжди залишиться незмінним і дорівнюватиме 340 грн. Отже, призначення прив’язки суми правочину до розміру НМДГ не буде реалізовано.

2.2. У літературі справедливо наголошується, що форма правочину визначається законом, що діє на момент її здійснення. Збільшення згодом НМДГ не може служити підставою для твердження про недотримання встановленої законом форми правочину¹⁹⁸.

2.3. Інколи в ЦК інших країн вимога письмової форми правочину пов’язана зі строком договору. Прикладом може слугувати § 566 Німецького цивільного уложення, яким передбачається проста письмова форма договору майнового найму, якщо він укладається на строк більше одного року.

У ЦК України подібний підхід відсутній. У ньому міститься лише вимога про нотаріальне посвідчення договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди, якщо він укладається строком на три роки і більше (ч. 2 ст. 793).

Очевидно, немає сенсу у встановленні в ЦК України загального правила про залежність письмової форми договору від строку його дії, оскільки логічно припустити, що за договорами, які укладаються на значний строк, зазвичай підлягають сплаті значні суми, і тому їх форма і так має бути письмовою відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК або до інших вимог цієї статті стосовно суб’єктного складу правочину.