- •Розділ III об’єкти цивільних прав
- •Глава 12
- •Загальні положення про об’єкти цивільних прав
- •1. Вихідні положення щодо поняття об’єктів цивільних прав
- •2. Речі, у тому числі гроші та цінні папери
- •3. Інше майно
- •4. Майнові права
- •5. Результати робіт, послуги
- •6. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інформація
- •7. Інші матеріальні та нематеріальні блага
- •1. Значення оборотоздатності для об’єктів
- •2. Поняття обороту та оборотоздатності
- •3. Які об’єкти можуть бути оборотоздатними
- •4. Ступені оборотоздатності
- •5. Оборот об’єктів та суміжні з цим категорії цивільного права
- •Глава 13. Речі. Майно Стаття 1. Поняття речі
- •1. Визначення поняття речі
- •2. Річ як матеріальна субстанція
- •3. Річ як предмет
- •4. Річ як об’єкт, стосовно якого виникають цивільні права та обов’язки
- •5. Ознаки речей
- •6. Класифікація речей
- •Стаття 180. Тварини
- •1. На яких тварин поширюється дія ст. 180 цк України
- •2. Законодавче регулювання
- •3. Тварини як об’єкти прав
- •4. Заподіяння шкоди тваринами
- •5. Племінне тваринництво
- •Стаття 281. Нерухомі та рухомі речі
- •1. Визначення понять «нерухомість», «нерухомі речі», «нерухоме майно»
- •Критерії віднесення речей до нерухомих
- •3. Земля як природна нерухомість
- •4. Земельна ділянка та деякі «нетрадиційні об’єкти»
- •5. Земельна ділянка та те, що знаходиться на ній та під нею
- •6. Будівлі, будинки, споруди. Приміщення: квартири, нежитлові, допоміжні
- •7. Недобудовані, зруйновані, самовільно побудовані будинки й споруди
- •8. Правовий зв’язок різних нерухомих речей між собою та його значення
- •9. Рухомі речі як нерухомі
- •1. Нормативно-правове регулювання державної реєстрації
- •2. Що підлягає державній реєстрації
- •2) У динамічному стані:
- •3. Поняття державної реєстрації
- •4. Хто здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість
- •5. Відмова в державній реєстрації прав на нерухомість або правочинів з нерухомістю. Надання інформації про реєстрацію
- •1. Поняття подільних та неподільних речей
- •2. Значення класифікації речей на подільні та неподільні
- •1. Поняття індивідуально визначеної речі
- •2. Поняття речі, визначеної родовими ознаками
- •3. Індивідуальні речі та речі, визначені родовими ознаками, як об’єкти речових та зобов’язальних прав
- •4. Замінні та незамінні речі
- •5. Значення класифікації речей на визначені індивідуальними та родовими ознаками
- •1. Поняття та значення поділу речей на споживні та неспоживні
- •1. Сутність поділу речей на головну та приналежність
- •2. Квартира та допоміжні приміщення у багатоквартирному житловому будинку
- •1. Розуміння складової частини речі
- •2. Перехід права на річ і складові частини речі
- •1. Розуміння складної речі
- •2. Складові частини складної речі
- •3. Комплекси як об’єкти права
- •1. Розуміння продукції, плодів та доходів
- •2. Суб’єкт прав на продукцію, плоди та доходи
- •1. Майно як об’єкт
- •2. Значення майнових прав
- •3. Визначення майнових прав
- •4. Сутність майнових прав
- •5. Види майнових прав
- •6. Майнові права як предмет іпотеки
- •1. Проблема віднесення грошей до речей
- •2. Функції грошей
- •3. Гроші як засіб платежу
- •4. Іноземна валюта в системі об’єктів цивільних прав. Використання іноземної валюти в Україні
- •5. Електронні гроші як об’єкт цивільних прав
- •6. Електронні гроші як річ та як спосіб фіксації відступлення права вимоги
- •7. Електронні гроші як законний засіб платежу
- •1. Поняття валютних цінностей
- •2. Правочини з валютними цінностями
- •Глава 14 цінні папери
- •1. Сутність та значення цінних паперів
- •2. Неподільна юридична єдність права «з папера» та способу його фіксації
- •3. Визначення цінним папером відносини між особою, яка його розмістила (видала) і власником
- •4. Забезпечення цінними паперами юридичної можливості передачі посвідчених ним майнових прав іншим особам
- •5. Оборотоздатність цінних паперів
- •6. Нормативна визначеність видів та груп цінних паперів
- •7. Перехід прав, що посвідчується цінним папером
- •1. Загальні застереження
- •2. Пайові цінні папери
- •3. Боргові цінні папери
- •4. Поняття та види векселів
- •5. Вимоги до оформлення векселя
- •6. Характеристика вексельного зобов’язання
- •7. Оборотоздатність векселя
- •8. Платіж за векселем. Аваль. Протест
- •9. Похідні цінні папери
- •9.21. Види похідних цінних паперів
- •10. Товаророзпорядчі цінні папери
- •11. Інші групи цінних паперів
- •12. Форма випуску цінних паперів
- •1. Загальні зауваження щодо текстуального оформлення змісту цінних паперів як документів
- •2. Структурування змісту цінного папера. Форма сертифікатів цінних паперів
- •3. Проблема бездокументарної форми існування цінних паперів
- •4. Наслідки порушення вимог щодо форми та реквізитів цінних паперів, а також вимог щодо введення їх в обіг
- •1. Залежність прав за цінним папером від виду цінного папера
- •2. Заборони та обмеження випуску окремих видів цінних паперів
- •3. Порядок передання прав, посвідчених окремими видами цінних паперів
- •1. Сутність солідарної відповідальності за цінним папером
- •2. Недопущення відмови від виконання зобов’язання за цінним папером
- •Глава 15. Нематеріальні блага Стаття 3. Результати інтелектуальної, творчої діяльності
- •1. Сутність результату інтелектуальної, творчої діяльності як об’єкта прав
- •2. Загальна характеристика ознак результатів інтелектуальної творчої діяльності як об’єкта прав
- •3. Види об’єктів прав
- •Стаття 4. Особисті немайнові блага
- •Розділ IV правочини. Представництво
- •Глава 16
- •Правочини
- •§ 1. Загальні положення про правочини
- •1. Поняття правочину
- •2. Ознаки правочину
- •3. Види правочинів
- •1. Застереження
- •2. Зміст правочину
- •3. Вимоги до суб’єктного складу правочину
- •4. Вимоги до волевиявлення
- •5. Форма правочину
- •6. Спрямованість правочину на настання правових наслідків
- •7. Правочин та права й інтереси дітей
- •1. Сутність презумпції правомірності правочину.
- •Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •1. Способи волевиявлення
- •2. Поняття форми правочину
- •3. Форми правочину
- •Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
- •1. Загальна характеристика усної форми правочину.
- •2. Спеціальні правила щодо усної форми правочину
- •Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
- •1. Значення письмової форми правочину
- •2. Документальне оформлення правочину
- •3. Електроні правочини
- •4. Підписання правочину
- •Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
- •1. Критерії для вимог про письмову форму правочину
- •2. Залежність письмової форми правочину від суми правочину
- •3. Інші випадки вчинення правочину в письмовій формі
- •1. Поняття «місця вчинення правочину»
- •2. Наслідки порушення правил стосовно визначення місця вчинення правочину
- •1. Загальне поняття умови в правочині
- •2. Обставини, що залежать від волі осіб, які вчиняють правочин, як умови в правочині
- •3. Кваліфікуючі ознаки умов у правочині
- •4. Види умов у правочині. Момент настання умови
- •5. Стан невизначеності в умовних правочинах
- •6. Спеціальні наслідки недобросовісної поведінки сторони в умовних правочинах
- •1. Об’єктивність тлумачення правочину
- •2. Причини необхідності тлумачення правочину
- •3. Здійснення тлумачення
- •4. Процесуальний аспект тлумачення правочину
- •Стаття 214. Відмова від правочину
- •2. Відмова від двостороннього правочину
- •3. Відмова від багатостороннього правочину
- •§ 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону Стаття 215. Недійсність правочину
- •1. Загальні положення недійсності правочинів
- •2. Види недійсних правочинів
- •3. Недійсні та неукладені правочини
- •4. Суб’єкт звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів
- •Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
- •1. Види правових наслідків недійсності правочинів
- •2. Підстави застосування реституції
- •4. Конкуренція позовів
- •5. Недійсність правочинів та установчих документів
- •6. Інші наслідки недійсності правочинів
- •1. Поняття окремої частини правочину
- •2. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину
- •1. Особливості недодержання вимог закону про форму правочину як підстави його недійсності
- •2. Імперативність приписів закону про форму правочину та наслідки її порушення
- •3. Наслідки недодержання вимог закону про письмову форму правочину
- •4. Усунення негативних наслідків недодержання вимог закону про письмову форму правочину
- •1. Необхідність нотаріального посвідчення одностороннього правочину
- •2. Визнання одностороннього правочину, який не був посвідчений нотаріально, дійсним
- •1. Загальні наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору
- •2. Можливість визнання договору, укладеного з порушенням вимог про його нотаріальне посвідчення, дійсним
- •3. Умови, необхідні для визнання судом нікчемного правочину дійсним
- •Стаття 221. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності
- •1. Недійсність правочину, вчиненого з малолітньою особою
- •2. Наслідки недійсності правочину
- •1. Недійсність правочину
- •2. Наслідки недійсності правочину
- •1. Недійсність правочину вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •2. Наслідки недійсності правочину вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •1. Недійсність правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування
- •2. Визнання правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування дійсним
- •3. Наслідки недійсності правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування
- •1. Поняття стану, в якому особа стає не здатною усвідомлювати значення своїх дій
- •2. Доведення підстав, які надають можливість застосування ст. 225 цк України для визнання правочину недійсним
- •3. Застереження
- •Стаття 226. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою
- •1. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою
- •2. Визнання правочину вчиненого недієздатною особою дійсним за рішенням суду
- •3. Наслідки недійсності правочину вчиненого недієздатною особою
- •Стаття 227. Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти
- •1. Підстави недійсності правочину за ст. 227 цк України
- •2. Суб’єкт та підстави оспорення правочину за ст. 227 цк України
- •3. Наслідки недійсності правочину
- •1. Поняття публічного порядку
- •2. Правочини, які порушують публічний порядок
- •3. Наслідки правочину, що порушує публічний порядок
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом помилки
- •2. Поняття та види помилок
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок помилки
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом обману
- •2. Поняття та види обману
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок обману
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом насильства
- •2. Поняття насильства
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок насильства
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених у результаті зловмисної домовленості
- •2. Поняття зловмисної домовленості
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною
- •Стаття 233. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини
- •1. Умови визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 цк України
- •2. Наявність тяжкої обставини
- •3. Вкрай невигідні умови
- •4. Необхідність і достатність умов, зазначених у ч. 1 ст. 233 цк України, для визнання правочину недійсним
- •5. Наслідки недійсності правочину
- •1. Поняття фіктивного правочину
- •2. Умови для визнання правочину фіктивним
- •3. Правові наслідки вчинення фіктивного правочину
- •1. Поняття удаваного правочину
- •2. Правові наслідки удаваного правочину
- •Стаття 236. Момент недійсності правочину
- •1. Важливість установлення моменту недійсності правочину
- •2. Момент недійсності нікчемного правочину
- •3. Момент недійсності оспорюваного правочину
- •4. Недійсність наслідків правочину на майбутнє
- •5. Наслідки недійсності рішень загальних зборів та вплив цього на недійсність правочинів
1. Необхідність нотаріального посвідчення одностороннього правочину
1.1. Чинне законодавство встановлює випадки, в яких односторонній правочин має нотаріально посвідчуватися. Прикладами законодавчих вимог щодо обов’язкового нотаріального посвідчення одностороннього правочину є вимоги про нотаріальне посвідчення: а) довіреності, що видається в порядку передоручення (ч. 2 ст. 245 ЦК України) та б) у випадках, коли вона видається на вчинення правочинів, які вимагають нотаріального посвідчення (ч.1 ст.245 ЦК України); в) заповіту (ст. 1247 ЦК України).
1.2. Оскільки вимога щодо нотаріального посвідчення правочину не може розглядатися як загальна умова чинності будь-якого правочину, учасникам цивільним відносин, нотаріусу, суду тощо, слід визначитися (з’ясувати), чи підлягає правочин нотаріальному посвідченню відповідно до вимог закону, чи це є наслідком бажання особи, яка його вчинила. Позначення на нікчемність одностороннього правочину, який нотаріально не посвідчений, стосується лише тих з них, що мали бути посвідчені відповідно до вимог закону. В подібного роду обмеженому, в порівняні з текстом ч. 1 ст. 209 ЦК України, формулюванні є сенс у зв’язку з тим, що вчинення одностороннього правочину та прийняття рішення щодо його нотаріального посвідчення не пов’язано з домовленістю сторін такого правочину у зв’язку з їх відсутністю. Адже односторонній правочин вчиняється за волею однієї сторони/особи.
Не спростовує зазначене вище судження й те, що односторонній правочин може бути вчинений не однією, а кількома особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України), у зв’язку з тим, що ці кілька осіб в односторонньому правочині репрезентують одну сторону, а отже, можлива домовленість між ними стосовно спільного вчинення правочину не може бути розцінена як домовленість сторін.
1.3. У разі недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину він є нікчемним, тобто його недійсність виникає відповідно до закону й не потребує рішення суду про визнання такого правочину недійсним.
Необхідно відзначити, що формулювання закону щодо нікчемності одностороннього правочину у зв’язку з відсутністю його нотаріального посвідчення закріплено саме в ч. 1 ст. 219 ЦК України, а не у спеціальних нормах, якими регулюються відповідні односторонні правочини, що вимагають нотаріального посвідчення. Тобто ч. 1 ст. 219 ЦК містить санкцію, що застосовується до всіх цих правочинів.
2. Визнання одностороннього правочину, який не був посвідчений нотаріально, дійсним
2.1. Незважаючи на категоричність положень ч. 1 ст. 219 ЦК України стосовно встановлення наслідків недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, в частині другій цієї статті міститься норма, відповідно до якої припускається можливість визнання одностороннього правочину, який не був посвідчений нотаріально, дійсним на підставі рішення суду.
Визнання одностороннього правочину, який не був посвідчений нотаріально, дійсним у судовому порядку, можливе за наявності двох умов: а) правочин відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, б) нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, що не залежала від волі особи, яка його вчинила.
2.2. Тлумачення першої умови для визнання правочину дійсним має бути здійснено в контексті положень ч. 3 ст. 203, статей 225 – 231 ЦК України, оскільки фактично йдеться про перевірку наявності однієї з загальних умов чинності правочину: відповідності волі та волевиявлення й вільному їх формуванню та здійсненню.
З огляду на останню обставину суд має за наявними у справі доказами дослідити не лише відповідність між волевиявленням особи та його справжньою волею, на що вказує ч. 2 ст. 219 ЦК України, а й інші обставини справи: вільне формування волі особи, вільне волевиявлення особи. Усунення суду від дослідження цих обставин, скоріше за все, свідчитиме про неповноту дослідження, що може бути причиною подальшого ухвалення у справі. незаконного та/або необґрунтованого рішення.
Увага! Оскільки встановлення відсутності вади (дефекту) волі правочину (згідно з ч. 2 ст. 219 ЦК України) з метою визнання правочину дійсним, є встановленням в судовому порядку однієї з загальних умов чинності правочину в аспекті положень ст. 203 ЦК України, суд, розглядаючи справу за позовом про визнання правочину, який не посвідчений нотаріально, дійсним, зобов’язаний також перевірити наявність інших загальних умов чинності такого правочину.
Останнє твердження ґрунтується на тому, що, по-перше, усунення від процесу легалізації цього правочину нотаріуса не спростовує потреби в перевірці законності змісту такого правочину (ч. 1 ст. 203 ЦК України), наявності в особи необхідного обсягу дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України) тощо, що має бути в цих випадках здійснено не нотаріусом, а судом, і, по-друге, суд своїм рішенням не повинен надавати юридичну силу правочину, щодо якого відсутні всі необхідні умови його чинності згідно зі ст. 203 ЦК України.
З огляду на наведене, повнота досліджень обставин справи та наявних доказів, вимагає від суду встановити значно більше фактів, ніж на це прямо вказує ч. 2 ст. 219 ЦК України.
2.3. Другою передумовою для визнання правочину дійсним є встановлення судом факту існування обставини, що перешкоджала нотаріальному посвідченню правочину й яка не залежала від волі особи, що його вчинила.
Встановлення факту існування такої обставини може бути здійснено з позицій, які визначив Пленум ВСУ в Постанові від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а саме: слід з’ясувати обставини, які перешкодили нотаріальному посвідченню правочину та те, чи втрачена можливість нотаріального посвідчення (абз. 3 п.13).
Увага! Необхідно враховувати й те, що відсутність з тих чи інших причин у межах нотаріального округу нотаріуса не є нездоланною перешкодою для вчинення нотаріальної дії з огляду на положення Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України тощо.
2.4. Дослідження та встановлення подібних обставин має мінімізувати безпідставне звернення до суду у випадках, коли можливість здійснення цивільного права учасником цивільних відносин шляхом вчинення нотаріальної дії (посвідчення правочину) не втрачена й може та має бути здійснена в позасудовому порядку. Враховуючи ж те, що вчинення одностороннього правочину в більшості випадків залежить від дій однієї особи, то можливість вчинення правочину з додержанням вимоги щодо нотаріального посвідчення правочину, як правило, на майбутнє не втрачається.
2.5. Право подання позову про визнання правочину дійсним на підставі ч. 2 ст. 219 ЦК України має як особа, яка вчинила такий правочин, так і особа, на користь якої його вчинено.
2.6. Положення ч. 2 ст. 219 ЦК України є загальною нормою, що може бути застосована до більшості односторонніх правочинів.
Водночас ВСУ в своєму узагальненні про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, а в подальшому в п. 14 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», аналізуючи співвідношення норм ч. 2 ст. 219 та ст. 1257 ЦК України, дійшов висновку про спеціальний характер норми ст. 1257 ЦК України, що регулює порядок спадкування за заповітом, згідно з якою всупереч ч. 2 ст. 219 ЦК України не передбачена можливість визнання судом дійсним заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Норма ж ч. 2 ст. 219 ЦК України, якою передбачено право суду на визнання одностороннього правочину, щодо якого не дотримано вимог про нотаріальне посвідчення, дійсним, є загальною нормою і не регулює спадкові правовідносини.
З огляду на текстуальний виклад нормативного матеріалу в чинному ЦК України, специфіку регулювання спадкових відносин та потребу мінімізації ризику безпідставного усунення органів нотаріату від діяльності із забезпечення прав фізичних осіб на розпорядження належним їм майном шляхом складення заповіту, зазначена вище правова позиція ВСУ є виваженою.
Стаття 220. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору
1. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.