Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ч. 1 (ст. 177 - 236) остання 04.05.10.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.12.2018
Размер:
2.75 Mб
Скачать

3. Вимоги до суб’єктного складу правочину

3.1. Особи, які вчиняють правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Саме тому фізичні особи, які є дієздатними в повному обсязі (повнолітні фізичні особи, неповнолітні фізичні особи з моменту реєстрації шлюбу та особи, яким цивільна дієздатність надана в порядку емансипації), можуть самостійно укладати будь-які правочини. Малолітні фізичні особи, яким не виповнилось 14 років, неповнолітні фізичні особи у віці від 14 до 18 років та повнолітні фізичні особи, що були обмежені в цивільній дієздатності судом, можуть самостійно вчиняти лише ті правочини, для яких обсяг їх дієздатності є достатнім; фізичні особи, що були визнані судом недієздатними, самостійно взагалі не можуть вчиняти жодних правочинів148.

3.2. Юридичні особи приватного права за ЦК України мають переважно не спеціальну, а загальну правоздатність, а тому вони можуть вчиняти будь-які правочини. Правочини, вчинення яких потребує отримання юридичною особою відповідного дозволу (ліцензії), можуть вчинятися юридичними особами лише після отримання такого дозволу (ліцензії). До того ж вплив на можливість юридичної особи вчиняти правочини може мати й рішення суду, яким обмежується можливість юридичної особи вчиняти певні правочини.

Увага! Ця умова дійсності правочину може бути сформульована як здатність фізичних та юридичних осіб до вчинення правочинів.

3.3. Правочини від імені юридичної особи вчинюються, за загальним правилом, її органом або учасниками. При цьому необхідно зважати, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абз. 2 ч. 3 ст. 92 ЦК). Унаслідок наявності такого правила, яке спрямоване на забезпечення стабільності цивільного обороту, неможливо стверджувати, що перевищення повноважень особою, яка виступає від імені юридичної особи, може слугувати підставою для визнання укладеного нею правочину недійсним.

4. Вимоги до волевиявлення

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як уже відзначалося, воля та волевиявлення мають значення для дійсності правочину в їх єдності. Невідповідність між дійсним бажанням (волею) та його зовнішнім проявом (волевиявленням) є підставою для визнання судом такого правочину недійсним. Така невідповідність може бути результатом помилки, обману, насильства, збігу тяжких обставин, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною149.

Увага! Ця умова дійсності правочину може бути визначена як відповідність волі та волевиявлення.

5. Форма правочину

Зважаючи на те, що воля учасника(-ів) правочину може бути сприйнятою тільки за наявності відповідного волевиявлення, важливе значення для дійсності правочину має дотримання вимоги й відносно форми правочину. Правочин має вчинятися у формі, установленій законом. Форма правочину – це спосіб фіксування волевиявлення осіб, що вчинили правочин150.

Дотримання цієї вимоги потрібне для чіткої фіксації прав та обов’язків учасників правочину, належного їх сприйняття сторонами правочину та третіми особами, спрощення порядку розгляду можливих спорів.

Увага! Ця умова дійсності правочину може бути визначена як обов’язковість вчинення правочину у формі, установленій законом.