Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Кафедра Цивільного процесу

Індивідуальна робота

на тему:

«Обов’язок доказування та подання доказів»

Виконав:

студент 3 курсу

факультету № 1

19 групи

Любчик П.М.

Перевів:

Семенець О.І.

Харків – 2013

ВСТУП

Основним способом пізнання фактичних обставин справи, що підтверджують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є встановлення їх за допомогою судових доказів, тобто судового доказування.

Згідно зі ст. 37 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Правильне вирішення справи по суті, захист прав та охоронюваних законом інтересів громадян і юридичних осіб можливі тільки за умови, що суд вірно визначив коло фактів, які повинні бути доказані у процесі судового розгляду. Факти, які повинні бути встановлені в справі, утворюють предмет доказування.

Згідно ч.1ст.179 ЦПК предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених у законі.

Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процессу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обгрунтовують її юридичну позицію.

Обов'язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен довести факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач повинен доказати ті факти, на які він посилається, обгрунтовуючи свої заперечення проти позову.

Справа № 2-33/2007 року

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 січня 2007 року                                                     Канівського міськрайонного суду

в складі:

головуючого судді                                       ШтихК.М.

при секретарі                                               Десятник О.А.

адвоката                                                     ОСОБА_3

розглОСОБА_4вши у відкритому судовому засіданні в місті Каневі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання після розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12.01.85 року по жовтень 2006 року, рішенням Канівського міськрайонного суду від 10 жовтня 2006 року , шлюб між сторонами розірвано, рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося і вступило в законну силу з 21 жовтня 2006 року .

Від шлюбу сторони мають двох дочок - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має окрему сім'ю та ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає з відповідачкою, а позивач згідно рішення Канівського міськрайонного суду сплачує аліменти в розмірі 1/4 частини доходів на її утримання , але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму відповідного віку дитини починаючи з 11.10.06 року і до її повноліття.

Фактично сторони припинили спільне подружнє життя з грудня 2005 року. Позивач проживає з матір'ю ОСОБА_6- ІНФОРМАЦІЯ_3 у кімнаті в гуртожитку , 03.04.06 року йому встановлена третя група інвалідності від загального захворювання і отримує пенсію в розмірі 284,69 грн. - його мати - 375,27 грн., обоє не працюють.

Позивач звернувся з позовом в суд до відповідачки про стягнення аліментів на його утримання після розірвання шлюбу, посилаючись на те, що майже вся його пенсія витрачається на ліки , відповідачка ніякої допомоги йому не надає, а за законом він має право на утримання.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала , просить стягнути з відповідачки на утримання сина - позивача аліменти в сумі 150 грн. щомісячно і довічно.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснили, що за час проживання у зареєстрованому шлюбі з позивачем, останній з 1998 року ніде не працював, зловживав спиртовими напоями, матеріально сім'ю не утримував, вчиняв постійні сварки, бійки, а одного разу так побив старшу дочку - ОСОБА_4 що їй була проведена операція, тривалий час вона перебувала на лікуванні, всі матеріальні затрати несла вона, а позивач не допомагав їй навіть по господарству , все це привело до припинення шлюбних відносин і позивач остаточно спився, перебуває на обліку у нарколога і інвалідність у нього пов'язана із вживанням алкоголю, пропивав навіть майно , гроші які вони позичали на придбання квартири і в даний час вона сплачує ці борги, змушена була брати кредит у банку, за таких обставин вона не має змоги сплачувати аліменти. В позові просить відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін , показання свідків :ОСОБА_5, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які підтвердили те, що позивач тривалий час ніде не працював , зловживав спиртовими напоями, а в даний час хворіє, вважає що позов до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з 1998 року ніде не працював (а.с.20), а з 2003 року перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з діагнозом - алкогольна залежність.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач негідно поводився в шлюбних відносинах, пиячив вчиняв сварки і бійки, що мало не привело до фатального стану із дочкою Яною, що в судовому засіданні підтвердили як свідки, так і письмові докази (виписки з амбулаторної карточки) .

За таких обставин у відповідності із п.5 ст.75 СК України позивач не має права на утримання, більше того, колишня дружина, відповідачка по справі, не має матеріальної змоги надавати матеріальну допомогу, так як сама утримує неповнолітню дочку, сплачує кредит за борги в які ввів її позивач.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.75-83 СК України , ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання після розірвання шлюбу, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги .

Головуючий            К.М. Штих

Коментар:

Відповідач Особа_2 подала суду достатні докази по даній справі, а саме, для заперечення на заявлені вимоги позивача були заслухані показання свідків, явка яких була ініційована відповідачем для підтвердження того що позивач тривалий час ніде не працював , зловживав спиртними напоями, а в даний час хворіє. В судовому засіданні було встановлено що позивач перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з діагнозом - алкогольна залежність. Також були подані письмові докази. Посилаючись на докази суд у задоволенні позовних вимог Особа_1 відмовив. Відповідно до ст.. 63 ЦПК – показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

                                                                                                   Справа № 2-13/2008р.