6. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інформація

Див. коментар до статей 199 та 200 ЦК України.

7. Інші матеріальні та нематеріальні блага

Оскільки перелік об’єктів, наданий у ст. 177 ЦК України, не є вичерпним, законодавець вказує на можливість вважати об’єктами й інші матеріальні та нематеріальні блага. Регулюванню нематеріальних благ присвячена гл. 15 ЦК України, що містить три статті — ст. 199 «Результати інтелектуальної, творчої діяльності», ст. 200 «Інформація», ст. 201 «Особисті немайнові блага». Отже, «нематеріальні блага» є поняттям родовим, який включає до свого складу особисті немайнові блага поряд з іншими нематеріальними благами.

До останніх належать такі непрості для юридичної характеристики сутності, які не мають не лише тілесного вигляду, а й певної форми, в якій могли б сприйматися як дещо більш-менш «предметне» або таке, що здатне сприйматися людьми як певна завершеність та визначеність. Тому не рідко вказують, що нематеріальні блага не просто існують у відносинах, а вони і є відносинами. До них належать: фірми (право на комерційне найменування), коло покупців, монополії, авторські та патентні права; деякі науковці зараховують сюди відносини родини, дружби, любові, церковні й наукові співтовариства і т.д. Віднесення до благ в юридичному аспекті (тобто як об’єктів прав) останніх зазвичай сприймається досить суперечливо і неоднозначно, хоча заперечувати взагалі те, що перебування у відносинах дружби та любові є благом, навряд чи хто насмілиться. Однак немайновим правам фізичної особи як певним благам у ЦК України приділено достатньо уваги — їм присвячено окреме регулювання у книзі другій. Щодо ж такої значної частини нематеріальних благ, якими є фірми, монополії, права інтелектуальної власності тощо, то вони дійсно представляють собою блага, що закріпилися в юридичній свідомості і перебувають в обороті.

Стаття 178. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав

1. Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

2. Види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об’єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об’єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об’єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

1. Значення оборотоздатності для об’єктів

Оборотоздатності об’єктів надається такого вагомого значення, що стверджують навіть про таку ознаку, властиву будь-якому об’єкту, як допущення його до обороту та принципову можливість для нього перебувати в цивільному обороті⁷. Майже аналогічну позицію свого часу підтримував Д.І. Мейер, правда, лише стосовно речей. Він указував на те, що не всі речі, не всі фізичні тіла підлягають пануванню особи і становлять об’єкт права, а лише ті, які перебувають у цивільному обороті, а тому являють собою певну цінність⁸.

З цього можна зробити деякі застереження. Передусім про те, що оборотоздатність, будучи, безумовно, вагомою властивістю об’єктів, однак не є визначальною рисою всіх об’єктів, оскільки серед визначених у ст. 177 ЦК України існують і такі об’єкти, які відповідно до своєї природи не здатні перебувати в обороті, оскільки їх призначення полягає зовсім в іншому. Це нематеріальні блага. Крім того, у ст. 178 ЦК України встановлюється, що існують об’єкти, обмежені в обороті, та оборот яких заборонено. А тому ми маємо вже кілька груп об’єктів, оборотоздатність для яких не має вирішального значення для їх віднесення до об’єктів.

Крім того, навряд чи однозначно можна ставити в залежність від обороту цінність речі. Для немайнових благ це взагалі не так, бо вони самі по собі є людською та соціальною цінністю. Та й цінність не всіх майнових благ вимірюється в обороті. Можливо, якраз, навпаки, обмеження їх обороту породжено підвищеною їхньою цінністю, як наприклад, культурні цінності, що є національним надбанням. Утім, сутність твердження, що оборот свідчить, доводить і надає дійсної оцінки речам (та й усім об’єктам), є, безумовно, вірним.

Нарешті, з висловлення Д.І. Мейера можна зробити ще один висновок: оборот здатний «вивести» фізичні тіла до категорії об’єктів права, тобто він є тим інструментом, який дозволяє виявити серед багатьох предметів матеріального світу (ст. 179 ЦК України) ті, що стають об’єктами права. І це також абсолютно вірно. Але можна й вказати на зворотну ситуацію, коли дещо не є предметом матеріального світу (або як про такий можна стверджувати лише з великою натяжкою), що не перешкоджає йому перебувати в обороті. Прикладом є не тільки людські органи, а й навіть обличчя, яке пересаджують від однієї особи іншій.

Та й взагалі можна зауважити, що існує дещо, яке перебуває в обороті, але навряд чи визначається об’єктом (людські органи), але існують і об’єкти, які не обертаються (не призначені або не допущені до обороту).