3. Вкрай невигідні умови

3.1. Правочин, що оспорюється, має бути укладеним на вкрай невигідних умовах. З цього виходить таке.

По-перше, ці невигідні умови безпосередньо пов’язані з обставинами вчинення правочину, адже його стороні ніколи було зважити всі «за» і «проти» такого правочину або це було взагалі неможливо, зокрема, коли вчинення правочину було єдиним шляхом вирішення тієї проблеми, які вимусили особу це зробити.

По-друге, умови правочину мають бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто вони є очевидно кабальними для особи. Тому й правочини ці часто іменують кабальними.

По-третє, хоча ЦК й не встановлює, чого саме мають стосуватися умови правочину, але зрозуміло, що це насамперед ціна або інші обтяжливі для особи обов’язки.

По-четверте, знов-таки хоча в коментованій статті й не зазначається про це, але зрозуміло, що ці невигідні умови мають стосуватися самої особи, а не її родичів або спадкоємців.

Вовчанський районний суд ухвалив рішення про визнання договору довічного утримання недійсним, оскільки його було укладено хворим, літнім та самотнім відчужувачем, який не мав родичів, перебував у лікарні, що закривалася на ремонт і в цій місцевості не було будинку для інвалідів та престарілих людей, куди його можна було б перевести. В цьому суд угледів тяжку обставину і практично відсутність вибору у відчужувача. Щодо другої умови, необхідної для визнання правочину недійсним, то суд вбачив її наявність у тому, що укладення договору довічного утримання було вкрай невигідним, оскільки цим самим позбавлено права на спадкування племінницю, на користь якої складено заповіт. Апеляційний суд, скасувавши це рішення, вірно зазначив, що негативні умови мають бути для сторони правочину, що оспорюється.

3.2. Як правило, договори (оплатні) мають бути еквівалентними. Відсутність еквівалентних засад наштовхує на думку про вади правочину, в тому числі на те, що є підстави визнавати його недійсним за ст. 233 ЦК України.

Водночас той самий приклад з договором довічного утримання доводить його специфіку: відчужувач позбавляється права на своє майно, та ще й, як правило, нерухоме, взамін чого його годують, доглядають, лікують тощо. У договорі вказується й ціна – сума, на яку щомісячно здійснюються догляд. Інколи видається, що цієї суми замало в порівнянні з вартістю майна, право на яке набуває утримувач. Але слід виважено поставитися до таких договорів, адже відчужувач набуває не суму грошей, а можливість існування, яке він міг би й втратити без допомоги особи, з якою укладено договір.

Тому у випадках оспорення цих договорів з посиланням не лише на вказані аргументи, а й на те, що строк, протягом якого діяв договір, був незначний, і доглядач набув значно більше, ніж витратив на догляд, суд не має підстав вважати висловлене переконливим і визнавати цей правочин недійсним.

4. Необхідність і достатність умов, зазначених у ч. 1 ст. 233 цк України, для визнання правочину недійсним

4.1. Підставою для визнання правочину недійсним є наявність вкрай невигідних умов та тяжкий збіг обставин. Тобто обидві зазначені умови мають бути наявними, і необхідною та достатньою для застосування ст. 233 ЦК України є їх сукупність.

4.2. Має бути наявним і зв’язок указаних умов. Так, не може визнаватися недійсним правочин, умови якого є кабальними (украй невигідними) за відсутності тяжкого збігу обставин (впливу тяжкої обставини). Наприклад, співак не може стверджувати, що кабальні умови його контракту з продюсером надають змогу стверджувати про його недійсність. При цьому він посилається на те, що такий контракт було ним укладено тоді, коли він ще був невідомий, і продюсер використав це його становище.

4.3. Особа може скористатися тяжкими обставинами життя іншої особи і запропонувати їй обтяжливі або невигідні умови правочину, але для визнання його недійсним на підставі ст. 233 ЦК України, вчинення цього правочину особою має бути добровільним, без наявності насильства, обману чи помилки.

4.4. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.