1. Розуміння складної речі

1.1. Перш за все слід зазначити, що складна річ – це сукупність кількох речей, яка відповідає вимозі, закріпленій у ч. 1 ст. 188 ЦК України. Мається на увазі така вимога, як здатність сукупності кількох речей утворювати єдине ціле, що забезпечує використання її за призначенням.

Вона спрямована на вирішення питання щодо кола окремих речей, які можуть утворювати єдине ціле. Фактично мова може вестися лише про об’єднання за загальним правилом речей одного роду (посуди, книг, картин, тощо), оскільки саме такі речі здатні утворювати єдине ціле. У свою чергу, саме ця єдність забезпечує використання її за призначенням.

Лише в разі, коли сукупність речей відповідає визначеній вимозі, вона є складною річчю. До складних речей відносяться, зокрема, меблеві гарнітури, колекція картин, сервізи тощо.

1.2. Хоча складна річ є подільною (як у фізичному, так і в юридичному сенсі), вона вважається, як уже зазначалося, єдиною річчю, а речі, що її утворили, називаються її складовими частинами. Слід особливо підкреслити, що кожна зі складових частин і після утворення складної речі зберігає якості окремої речі, оскільки вона відповідає ознакам речі, закріпленим у ст. 179 ЦК України, тобто річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

1.3. З урахуванням цього в ч. 2 ст. 188 ЦК і сформульоване диспозитивне правило стосовно правочинів, вчинених щодо складної речі. Його сутність полягає в такому тому, що за загальним правилом дія такого правочину поширюється на всі складові частини. Виключення з цього правила можуть встановлюватися договором або законом. Отже, не існує жодних перешкод для укладення правочину щодо відчуження окремих складових частин складної речі за згодою сторін.

2. Складові частини складної речі

2.1. Раніше вже відзначалося, що за загальним правилом складовими частинами складної речі можуть бути речі одного роду. Постає питання, чи можуть бути виключення з цього правила? Іншими словами, чи можуть бути складовими частинами речі різного роду? З урахуванням того, що ст. 188 ЦК України не містить вимог до речей, що утворюють складну річ, на це запитання слід дати ствердну відповідь, але за умови, що ці речі різного роду утворюють єдине ціле.

2.2. Немає жодних сумнівів, що як складові частини садиби, закріплені в ч. 1 ст. 381 ЦК України (земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями), так і складові частини підприємства як єдиного майнового комплексу, передбачені в ч. 2 ст. 191 ЦК України (усі види майна, призначені для його діяльності, право вимоги та борги, інші права, якщо інше не встановлено договором чи законом) утворюють єдине ціле. Отже, є всі підстави для визнання садиби і підприємства різновидами складних речей.

Але щодо цього існують думки про віднесення їх до окремих об’єктів права – комплексів. Хоча висловлюється й пропозиція розглядати майновий комплекс не як об’єкт, а як правовий режим існування майна, що виступає складовими елементами комплексу⁸².