- •Розділ III об’єкти цивільних прав
- •Глава 12
- •Загальні положення про об’єкти цивільних прав
- •1. Вихідні положення щодо поняття об’єктів цивільних прав
- •2. Речі, у тому числі гроші та цінні папери
- •3. Інше майно
- •4. Майнові права
- •5. Результати робіт, послуги
- •6. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інформація
- •7. Інші матеріальні та нематеріальні блага
- •1. Значення оборотоздатності для об’єктів
- •2. Поняття обороту та оборотоздатності
- •3. Які об’єкти можуть бути оборотоздатними
- •4. Ступені оборотоздатності
- •5. Оборот об’єктів та суміжні з цим категорії цивільного права
- •Глава 13. Речі. Майно Стаття 1. Поняття речі
- •1. Визначення поняття речі
- •2. Річ як матеріальна субстанція
- •3. Річ як предмет
- •4. Річ як об’єкт, стосовно якого виникають цивільні права та обов’язки
- •5. Ознаки речей
- •6. Класифікація речей
- •Стаття 180. Тварини
- •1. На яких тварин поширюється дія ст. 180 цк України
- •2. Законодавче регулювання
- •3. Тварини як об’єкти прав
- •4. Заподіяння шкоди тваринами
- •5. Племінне тваринництво
- •Стаття 281. Нерухомі та рухомі речі
- •1. Визначення понять «нерухомість», «нерухомі речі», «нерухоме майно»
- •Критерії віднесення речей до нерухомих
- •3. Земля як природна нерухомість
- •4. Земельна ділянка та деякі «нетрадиційні об’єкти»
- •5. Земельна ділянка та те, що знаходиться на ній та під нею
- •6. Будівлі, будинки, споруди. Приміщення: квартири, нежитлові, допоміжні
- •7. Недобудовані, зруйновані, самовільно побудовані будинки й споруди
- •8. Правовий зв’язок різних нерухомих речей між собою та його значення
- •9. Рухомі речі як нерухомі
- •1. Нормативно-правове регулювання державної реєстрації
- •2. Що підлягає державній реєстрації
- •2) У динамічному стані:
- •3. Поняття державної реєстрації
- •4. Хто здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість
- •5. Відмова в державній реєстрації прав на нерухомість або правочинів з нерухомістю. Надання інформації про реєстрацію
- •1. Поняття подільних та неподільних речей
- •2. Значення класифікації речей на подільні та неподільні
- •1. Поняття індивідуально визначеної речі
- •2. Поняття речі, визначеної родовими ознаками
- •3. Індивідуальні речі та речі, визначені родовими ознаками, як об’єкти речових та зобов’язальних прав
- •4. Замінні та незамінні речі
- •5. Значення класифікації речей на визначені індивідуальними та родовими ознаками
- •1. Поняття та значення поділу речей на споживні та неспоживні
- •1. Сутність поділу речей на головну та приналежність
- •2. Квартира та допоміжні приміщення у багатоквартирному житловому будинку
- •1. Розуміння складової частини речі
- •2. Перехід права на річ і складові частини речі
- •1. Розуміння складної речі
- •2. Складові частини складної речі
- •3. Комплекси як об’єкти права
- •1. Розуміння продукції, плодів та доходів
- •2. Суб’єкт прав на продукцію, плоди та доходи
- •1. Майно як об’єкт
- •2. Значення майнових прав
- •3. Визначення майнових прав
- •4. Сутність майнових прав
- •5. Види майнових прав
- •6. Майнові права як предмет іпотеки
- •1. Проблема віднесення грошей до речей
- •2. Функції грошей
- •3. Гроші як засіб платежу
- •4. Іноземна валюта в системі об’єктів цивільних прав. Використання іноземної валюти в Україні
- •5. Електронні гроші як об’єкт цивільних прав
- •6. Електронні гроші як річ та як спосіб фіксації відступлення права вимоги
- •7. Електронні гроші як законний засіб платежу
- •1. Поняття валютних цінностей
- •2. Правочини з валютними цінностями
- •Глава 14 цінні папери
- •1. Сутність та значення цінних паперів
- •2. Неподільна юридична єдність права «з папера» та способу його фіксації
- •3. Визначення цінним папером відносини між особою, яка його розмістила (видала) і власником
- •4. Забезпечення цінними паперами юридичної можливості передачі посвідчених ним майнових прав іншим особам
- •5. Оборотоздатність цінних паперів
- •6. Нормативна визначеність видів та груп цінних паперів
- •7. Перехід прав, що посвідчується цінним папером
- •1. Загальні застереження
- •2. Пайові цінні папери
- •3. Боргові цінні папери
- •4. Поняття та види векселів
- •5. Вимоги до оформлення векселя
- •6. Характеристика вексельного зобов’язання
- •7. Оборотоздатність векселя
- •8. Платіж за векселем. Аваль. Протест
- •9. Похідні цінні папери
- •9.21. Види похідних цінних паперів
- •10. Товаророзпорядчі цінні папери
- •11. Інші групи цінних паперів
- •12. Форма випуску цінних паперів
- •1. Загальні зауваження щодо текстуального оформлення змісту цінних паперів як документів
- •2. Структурування змісту цінного папера. Форма сертифікатів цінних паперів
- •3. Проблема бездокументарної форми існування цінних паперів
- •4. Наслідки порушення вимог щодо форми та реквізитів цінних паперів, а також вимог щодо введення їх в обіг
- •1. Залежність прав за цінним папером від виду цінного папера
- •2. Заборони та обмеження випуску окремих видів цінних паперів
- •3. Порядок передання прав, посвідчених окремими видами цінних паперів
- •1. Сутність солідарної відповідальності за цінним папером
- •2. Недопущення відмови від виконання зобов’язання за цінним папером
- •Глава 15. Нематеріальні блага Стаття 3. Результати інтелектуальної, творчої діяльності
- •1. Сутність результату інтелектуальної, творчої діяльності як об’єкта прав
- •2. Загальна характеристика ознак результатів інтелектуальної творчої діяльності як об’єкта прав
- •3. Види об’єктів прав
- •Стаття 4. Особисті немайнові блага
- •Розділ IV правочини. Представництво
- •Глава 16
- •Правочини
- •§ 1. Загальні положення про правочини
- •1. Поняття правочину
- •2. Ознаки правочину
- •3. Види правочинів
- •1. Застереження
- •2. Зміст правочину
- •3. Вимоги до суб’єктного складу правочину
- •4. Вимоги до волевиявлення
- •5. Форма правочину
- •6. Спрямованість правочину на настання правових наслідків
- •7. Правочин та права й інтереси дітей
- •1. Сутність презумпції правомірності правочину.
- •Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •1. Способи волевиявлення
- •2. Поняття форми правочину
- •3. Форми правочину
- •Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
- •1. Загальна характеристика усної форми правочину.
- •2. Спеціальні правила щодо усної форми правочину
- •Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
- •1. Значення письмової форми правочину
- •2. Документальне оформлення правочину
- •3. Електроні правочини
- •4. Підписання правочину
- •Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
- •1. Критерії для вимог про письмову форму правочину
- •2. Залежність письмової форми правочину від суми правочину
- •3. Інші випадки вчинення правочину в письмовій формі
- •1. Поняття «місця вчинення правочину»
- •2. Наслідки порушення правил стосовно визначення місця вчинення правочину
- •1. Загальне поняття умови в правочині
- •2. Обставини, що залежать від волі осіб, які вчиняють правочин, як умови в правочині
- •3. Кваліфікуючі ознаки умов у правочині
- •4. Види умов у правочині. Момент настання умови
- •5. Стан невизначеності в умовних правочинах
- •6. Спеціальні наслідки недобросовісної поведінки сторони в умовних правочинах
- •1. Об’єктивність тлумачення правочину
- •2. Причини необхідності тлумачення правочину
- •3. Здійснення тлумачення
- •4. Процесуальний аспект тлумачення правочину
- •Стаття 214. Відмова від правочину
- •2. Відмова від двостороннього правочину
- •3. Відмова від багатостороннього правочину
- •§ 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону Стаття 215. Недійсність правочину
- •1. Загальні положення недійсності правочинів
- •2. Види недійсних правочинів
- •3. Недійсні та неукладені правочини
- •4. Суб’єкт звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів
- •Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
- •1. Види правових наслідків недійсності правочинів
- •2. Підстави застосування реституції
- •4. Конкуренція позовів
- •5. Недійсність правочинів та установчих документів
- •6. Інші наслідки недійсності правочинів
- •1. Поняття окремої частини правочину
- •2. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину
- •1. Особливості недодержання вимог закону про форму правочину як підстави його недійсності
- •2. Імперативність приписів закону про форму правочину та наслідки її порушення
- •3. Наслідки недодержання вимог закону про письмову форму правочину
- •4. Усунення негативних наслідків недодержання вимог закону про письмову форму правочину
- •1. Необхідність нотаріального посвідчення одностороннього правочину
- •2. Визнання одностороннього правочину, який не був посвідчений нотаріально, дійсним
- •1. Загальні наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору
- •2. Можливість визнання договору, укладеного з порушенням вимог про його нотаріальне посвідчення, дійсним
- •3. Умови, необхідні для визнання судом нікчемного правочину дійсним
- •Стаття 221. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності
- •1. Недійсність правочину, вчиненого з малолітньою особою
- •2. Наслідки недійсності правочину
- •1. Недійсність правочину
- •2. Наслідки недійсності правочину
- •1. Недійсність правочину вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •2. Наслідки недійсності правочину вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •1. Недійсність правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування
- •2. Визнання правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування дійсним
- •3. Наслідки недійсності правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування
- •1. Поняття стану, в якому особа стає не здатною усвідомлювати значення своїх дій
- •2. Доведення підстав, які надають можливість застосування ст. 225 цк України для визнання правочину недійсним
- •3. Застереження
- •Стаття 226. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою
- •1. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою
- •2. Визнання правочину вчиненого недієздатною особою дійсним за рішенням суду
- •3. Наслідки недійсності правочину вчиненого недієздатною особою
- •Стаття 227. Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти
- •1. Підстави недійсності правочину за ст. 227 цк України
- •2. Суб’єкт та підстави оспорення правочину за ст. 227 цк України
- •3. Наслідки недійсності правочину
- •1. Поняття публічного порядку
- •2. Правочини, які порушують публічний порядок
- •3. Наслідки правочину, що порушує публічний порядок
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом помилки
- •2. Поняття та види помилок
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок помилки
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом обману
- •2. Поняття та види обману
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок обману
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом насильства
- •2. Поняття насильства
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок насильства
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених у результаті зловмисної домовленості
- •2. Поняття зловмисної домовленості
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною
- •Стаття 233. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини
- •1. Умови визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 цк України
- •2. Наявність тяжкої обставини
- •3. Вкрай невигідні умови
- •4. Необхідність і достатність умов, зазначених у ч. 1 ст. 233 цк України, для визнання правочину недійсним
- •5. Наслідки недійсності правочину
- •1. Поняття фіктивного правочину
- •2. Умови для визнання правочину фіктивним
- •3. Правові наслідки вчинення фіктивного правочину
- •1. Поняття удаваного правочину
- •2. Правові наслідки удаваного правочину
- •Стаття 236. Момент недійсності правочину
- •1. Важливість установлення моменту недійсності правочину
- •2. Момент недійсності нікчемного правочину
- •3. Момент недійсності оспорюваного правочину
- •4. Недійсність наслідків правочину на майбутнє
- •5. Наслідки недійсності рішень загальних зборів та вплив цього на недійсність правочинів
2. Значення майнових прав
2.1. Правники, а особливо нотаріуси, у своїй діяльності часто стикаються з майновими правами – вони фігурують як предмет договору іпотеки, при відступленні прав вимоги (цесії), оскільки відступаються саме майнові права, при продажу частки учасника господарського товариства в статутному (складеному) капіталі. Йдеться й про майнові права суб’єкта права інтелектуальної власності, наприклад, автор або винахідник мають майнові права на твір чи винахід (право його використання тощо) і немайнові (на недоторканність, на ім’я та ін.). Нарешті, при спадкуванні ми маємо майнові права та обов’язки, які входять до складу спадщини (ст. 1218 ЦК України), оскільки особисті немайнові права до складу спадщини не входять (п. 1 ч. 1 ст. 1219 ЦК України).
2.2. На підставі викладеного можливо зробити висновок, що майнові права широко представлені в юридичному бутті. Втім, справа в тому, що майнові права – це такий феномен, який, незважаючи на свою вагомість для юриспруденції, не має визначення в ЦК, хоча воно міститься в спеціальному законодавстві.
3. Визначення майнових прав
3.1. Цивільне законодавство тривалий час взагалі не містило жодного визначення майнових прав. Однак останнім часом ситуація змінилася. Насамперед, у ст. 177 ЦК України серед об’єктів цивільних прав названо майнові права, з чого випливає , що майнові права належать до категорії об’єктів цивільних прав. У ч. 2 ст. 190 ЦК України міститься щось схоже на спробу надати їм визначення. Згідно з цією статтею майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
3.2. Господарське законодавство, будучи напівприватним-напівпублічним, може «собі дозволити» використовувати для регулювання суто приватних майнових відносин публічну термінологію і правові конструкції. Більше того, що взагалі властиве для ГК України, він вносить свою лепту і в без того суперечливі підходи до співвідношення понять: речі – майно – майнові права – немайнові активи. Так, у статтях 40, 74, 167, 169 ГК України взагалі вказується про активи, у ст. 139 – про нематеріальні активи, а в ст. 213 – про майнові активи.
Частина 1 ст. 251 ГК України як активи визначає майно; ст. 139 – під нематеріальними активами розуміє цінності без зазначення при цьому на входження до їх складу майнових прав; ст. 86 – як майнові права позначає права на об’єкти інтелектуальної власності; а ст. 213 в майнових активах вбачає речові та зобов’язальні права87, розмежовуючи їх текстуально з правами інтелектуальної власності.
3.3. Законодавство про оцінку майна. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими права власності (володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Увага! За вказаним Законом право власності не є майновим правом, хоча інші речові права (володіння, сервітут, емфітевзис та суперфіцій) цим Законом відносяться до майнових прав. Це не логічно, бо природа речових прав та ж сама. Однак із цього напрошується висновок, що відповідно до цього Закону майнові права не вважаються речовими.
Звертає на себе увагу й те, що право на провадження діяльності та використання ресурсів, про які йдеться в цьому Законі як про майнові, не є цивілістичними термінами і це свідчить, що Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» використовує змішаний приватно-публічний підхід до регулювання майнових прав, що навряд чи виправдано. Адже в такому разі поза межами наведеного в ньому визначення залишаються такі права, як право оренди чи найму, лізингу тощо, майнова природа яких не викликає заперечень.
Право вимоги, згідно зі ст. 512 ЦК України, може купуватися та продаватися. Однак для цього має значення те, завдяки чому виникає право вимоги, що слугуватиме його підставою та як довести, що в особи воно є. Право вимоги означає право особи, яке вона набула за іншим правочином. Відтак, цій особі слід довести наявність у неї такого права не лише тим, що вона позначається як сторона в правочині, а й тим, що вона є кредитором, адже, як правило, укладаються двосторонні договори, сторони яких мають як права, так і обов’язки і тому праву однієї сторони кореспондує обов’язок іншої та навпаки.
Наведене свідчить, що Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» має свої недоліки у визначенні майнових прав і містить принципово інший підхід, ніж це передбачено ЦК. Найголовніше ж те, що за цим Законом майнові права носять зобов’язальний характер, а за ЦК – речовий.
3.4. Банківське законодавство визначення майнових прав містить у пункті 1.4 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49, якою затверджене Положення про валютний контроль, де вказується, що майнові права – це права вимоги особи за зобов’язаннями, за якими воно є кредитором.
3.5. Законодавство про заставу містить практично такий самий підхід до поняття майнових прав. За ст. 49 Закону України від «Про заставу» заставник може укласти договір застави як належних йому в момент укладання договору прав вимоги по зобов’язаннях, у яких він є кредитором, так і тих, які можуть виникнути в майбутньому.
Права та вимоги розмежовуються в Законі України «Про іпотеку» (наприклад, статті 3, 4, 6, 7 та ін.).
Про майбутні права на майно йдеться і в ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку». Причому ці права не називаються ні майновими, ні правом власності (яке виникне в майбутньому). Однак у ч. 2 ст. 5 вже вживається інший вираз стосовно іпотеки на нерухомість, будівництво якої не завершено. У цьому разі вказується, що іпотекою за іпотечними договорами є майнові права на нерухомість.
Аналогічний підхід застосовується в ч.1 ст. 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», в якому зазначається, що «предметом іпотеки за іпотечним договором є майнові права на нерухомість, яка є об’єктом будівництва».
Увага! Не викликає сумніву, що в іпотечному законодавстві йдеться про майнові права не як про речові.
3.6. Бухгалтерське законодавство вживає такий аналог майнових прав, як нематеріальні активи. Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242, установлено, що нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований й утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам. Відповідно до п. 5 цього Положення бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:
- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною й іншою інформацією про природне середовище й т.п.);
- права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень і т.п.);
- права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
- права на об’єкти промислової власності (права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографію) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
- авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні добутки, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляцію даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);
- незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
Увага! Бухгалтерське законодавство до нематеріальних активів відносить майнові права, які не є речами. Разом з тим це законодавство включає до них і права інтелектуальної власності.
3.7. Податкове законодавство також оперує поняттям «нематеріальний актив», але за визначенням, наданим у п. 1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ними є об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, установленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податків. Тобто цей Закон нематеріальним активом визнає права, які повинні бути аналогічними правам інтелектуальної та промислової власності, тим самим звужуючи поняття майнових прав як нематеріальних активів, наданих у бухгалтерському законодавстві і повністю відходячи не тільки від цивілістичного розуміння майнових прав, а й від його визначення в Законі України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльності».
Увага! Огляд українського законодавства стосовно регулювання майнових прав надає невтішну картину: ці права розуміються і врегульовуються по-різному в законодавстві. Законодавець «коливається» від їх поняття як речей, речових прав, зобов’язальних прав, прав вимоги до прав інтелектуальної власності.