12. Форма випуску цінних паперів

12.1. Відповідно до закону цінні папери можуть мати документарну або бездокументарну форму їх розміщення (видачі).

Механізм фіксації майнових прав, посвідчених документарними емісійними цінними паперами, враховуючи те, що вони емітуються серіями, має суттєву специфіку. До них, виходячи з положень ст. 195 ЦК України, можна віднести цінні папери кількох груп. Зокрема, пайові цінні папери (акції та сертифікати пайових інвестиційних фондів), окремі боргові документи (облігації всіх видів, ощадні та інвестиційні сертифікати, казначейські зобов’язання України), усі похідні (опціони, ф’ючерси та ін.), а також приватизаційні цінні папери. Документарні емісійні цінні папери певного випуску емітуються одним емітентом і завжди повинні мати тотожний змістовно-реквізитний склад. Вони емітуються відносно великими серіями на підставі умов випуску, що передбачають єдиний термін їх погашення, однаковий розмір обіцяних відсотків або дивідендів та інші однакові для всіх документів локальні приписи, зміст яких в односторонньому порядку визначає емітент.

12.2. Майнові права, які посвідчуються цінними паперами бездокументарної форми фіксації майнових прав (шляхом їх фіксації на електронних носіях), виникають і беруть участь у майновому обороті згідно з визначеним законодавством порядком їх функціонування в електронній формі на рахунках у цінних паперах. Основним (але не єдиним) нормативно-правовим актом, який визначає особливості участі в цивільному обороті цінних паперів бездокументарної форми є Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Правовий режим цінних паперів бездокументарної форми в Україні визначається низкою підзаконних нормативно-правових актів, прийнятих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та іншими державними органами в межах її компетенції. З появою цієї нової форми цінних паперів виникло багато спірних питань стосовно специфіки їх участі в цивільному обороті та правової природи. Це обумовлено тим, що до їх появи в доктрині цивільного права загальновизнаною була документарна концепція цінних паперів, відповідно до якої останніми визнавались документи встановленої законом форми з обов’язковими реквізитами. Але, безумовно, прогресивність, зручність та перспективність використання цінних паперів бездокументарної форми сумніву не викликають. Тому ще в Постанові Верховної Ради України від 29.04.1994 р. № 277 «Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України» зазначалось, що переважна більшість цінних паперів в Україні в перспективі повинна випускатись у нематеріальній (електронній) формі.

12.3. Як об’єкт цивільних прав, цінні папери всіх допустимих чинним законодавством України форм їх випуску (документарної і бездокументарної) підпадають під дію єдиного правового режиму. Єдність правової природи цінних паперів документарної та бездокументарної форми заснована на аналізі положень спеціального законодавства, що регулюють відносини в зазначеній сфері. Зокрема, однією із законодавчо встановлених особливостей цінних паперів (як документарних, так і бездокументарних) є можливість їх конвертації. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» знерухомлення цінних паперів — це переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, в бездокументарну форму шляхом депонування їх сертифікатів у сховищах зберігачів цінних паперів. Знерухомлені цінні папери відповідно до положень зазначеного Закону згодом можуть знову набувати документарної форми. Ця законодавчо закріплена можливість підлягає доктринальному термінологічному визначенню як зворотна конвертація.

12.4. Можливість зміни даних про особу емітента-боржника як у реєстрі, так і в тексті бланка цінних паперів для документарної форми їх випуску в разі здійснення конвертації (наприклад, шляхом знерухомлення документарних цінних паперів), згодом може призвести до недопустимих правових наслідків. Ці наслідки можуть полягати в появі невідповідності даних про нового і початкового емітентів бездокументарних цінних паперів. Це може відбутися, коли зміниться такий реквізит цінних паперів, випущених у документарній формі, як вказівка імені їхнього емітента, при зворотній конвертації. У здійсненому зберігачем обліковому записі як емітент цінних паперів буде значитися одна особа, а в сертифікатах документарних цінних паперів, які раніше були депоновані і повертаються в обіг, — інша.

Таким чином, допустима чинним законодавством зміна форми цінних паперів у період їх обігу може призвести до зміни їх змісту. Це не можна вітати як з теоретичної, так і з практичної точок зору, оскільки зміна змісту цінного папера після його випуску в оборот і протягом усього часу його функціонування в цивільному обороті як об’єкта цивільних прав чинним законодавством не передбачена. Цей висновок підтверджується необхідністю забезпечення максимального (враховуючи особливості регламентації відносин у сфері випуску та обігу кожного окремого різновиду досліджуваних об’єктів цивільних прав) ступеня уніфікації положень чинного законодавства України. Адже цінні папери документарної та бездокументарної форми, хоча й підпорядковуються різним моделям правового регулювання, однак у межах єдиного правового режиму, встановленого чинним законодавством України.

Стаття 196. Вимоги до цінного паперу

1. Обов’язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

2. Документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.