4. Іноземна валюта в системі об’єктів цивільних прав. Використання іноземної валюти в Україні

4.1. Стаття, що коментується, містить бланкетну норму, відповідно до якої іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Причому ці питання регулюються не одним актом, а низкою законів. Перш за все слід назвати Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання та Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яким визначено порядок і строк зарахування виручки в іноземній валюті на рахунки резидентів в банках за експортними операціями та відстрочення поставки товару за імпортними операціями.

Серед підзаконних нормативно-правових актів слід відмітити Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 р. № 281. Положення регламентує порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках. При цьому передбачено, що суб’єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених цим Положенням (п. 14).

4.2. До іноземної валюти відносяться іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України (абз. 3 п. 1 ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Вказаний перелік є вичерпним, віднесення інших платіжних засобів до іноземної валюти не допускається.

4.3. Використання іноземної валюти або інших розрахункових одиниць як валюти боргу не суперечить чинному законодавству, ЦК України прямо дозволяє сторонам визначати в зобов’язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті (ст. 533). Разом із цим використання іноземної валюти або інших розрахункових одиниць як валюти боргу несе для сторін певні наслідки, зокрема виключає застосування механізмів знецінення, передбачених виключно для національної валюти і зобов’язань, виражених у гривні. Так, у судовій практиці укорінився підхід, за яким на зобов’язання, виражені і виконані в іноземній валюті, норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції не поширюються.

ВСУ зазначив із цього приводу таке. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

4.4. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) — це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті – гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у гривні⁹⁵. В іншій справі міститься застереження, що офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, визначення в договорі грошових зобов’язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов’язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті⁹⁶.

4.5. З огляду на нестабільність національної грошової одиниці, у договірній практиці досить використовується механізм індексації боргу, зокрема передбачається у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США/євро до гривні, сума відповідного платежу, хоч і встановлена, обрахована та виражена в гривнях, підлягає збільшенню (індексації) на суму збільшення курсу відповідної іноземної валюти. Причому в судовій практиці ставлення до можливості встановлення і стягнення проіндексованого, з урахуванням курсової різниці, грошового боргу здебільшого позитивне. Суди кваліфікують таку індексацію або як спосіб зміни ціни на товар, або як збитки кредитора⁹⁷.

По одній із справ ВГСУ вказав, що позивач має право вимагати від відповідача належного виконання зобов’язань за договором. Звернення позивачем з позовом до суду є способом захисту порушених прав позивача, які підлягають захисту в повному обсязі, у тому числі і в частині нарахування індексації⁹⁸.

Разом з тим суди дійшли висновку, що на суму курсової різниці, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає у зв’язку із знеціненням грошових коштів, проценти річних та інфляційні втрати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховуватись не можуть⁹⁹. Таку позицію судових інстанцій обґрунтовано тим, що фактично сума, яка виникає у зв’язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

4.6. Договором може бути передбачена можливість індексації (з урахуванням курсової різниці) суми грошового боргу не тільки в разі прострочення його виконання, але й у випадку розірвання, наприклад, договору дарування на вимогу дарувальника (ст. 727 ЦК України). В договорі дарування грошей на цей випадок може бути передбачена й можливість індексації з урахуванням курсової різниці певної іноземної валюти.

4.7. Постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. № 200 затверджено Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Ними визначаються особливості застосування іноземної валюти для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон резидентами — юридичними особами та фізичними особами — підприємцями та іноземними представництвами; для забезпечення експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, юридичними особами — резидентами та іноземними представництвами; морськими агентами з метою виконання зобов’язань перед нерезидентами.

Зазначені Правила встановлюють й інші випадки використання іноземної валюти. Зокрема, юридичні особи-резиденти та іноземні представництва можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом.

Працівник-нерезидент здійснює вивезення з України готівкової іноземної валюти з дотриманням вимог нормативно-правових актів про переміщення валюти або може перерахувати зазначені кошти за межі України в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб.

Адвокатські компанії та інші юридичні особи-резиденти (посередники) можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточного рахунка для виплат фізичним особам коштів, отриманих з-за кордону за дорученням цих фізичних осіб за справами, що перебувають у провадженні цих посередників згідно з їх професійною діяльністю і відповідного документа, який підтверджує право на зайняття такою діяльністю.

Крім того, юридичні особи-резиденти можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточного рахунка за рахунок коштів, отриманих із-за кордону, для виплат фізичним особам-резидентам за передані права інтелектуальної власності за кордоном на підставі заяви на видачу готівки, доручення повноважному представнику на отримання іноземної валюти в касі уповноваженого банку та листа-розрахунку й підтвердних документів, у яких обов’язково мають бути зазначені повна назва платника, повна назва бенефіціара, валюта та сума платежу.