10. Товаророзпорядчі цінні папери

10.1. Володіння товаророзпорядчим документом визначає право власності на вказані в їх реквізитах товари та можливість витребувати їх у зобов’язаної за цінним папером особи. Види товаророзпорядчих цінних паперів такі: коносамент, складське свідоцтво.

Коносамент є документом, який містить умови договору морського перевезення вантажу, посвідчує факт укладення договору і служить доказом прийняття вантажу до перевезення. Коносамент є товаророзпорядчим документом, оскільки особа, яка є законним держателем цього цінного папера, має право розпоряджатися і товарами, які в ньому зазначені.

Правовий режим коносаменту визначається Кодексом торговельного мореплавства України (далі — КТМ). Відповідно до ст. 137 КТМ України після прийняття вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов’язані видати відправнику коносамент, який є доказом прийняття перевізником вантажу, зазначеного в ньому.

У коносаменті зазначаються його реквізити, передбачені ст. 138 КТМ України. При перевезенні вантажів у закордонному сполученні в коносамент можуть бути внесені за згодою сторін і не передбачені вказаною нормою інші умови та застереження. Перевізник зобов’язаний видати відправнику на його бажання кілька примірників коносаменту тотожного змісту, причому в кожному з них повинна вказуватись кількість складених примірників коносаменту. Після видачі вантажу по одному з примірників коносаменту решта примірників утрачає чинність.

Коносаменти можуть бути іменними, ордерними та на пред’явника. Іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з додержанням правил, установлених для передачі боргової вимоги. Ордерний коносамент може передаватись за іменними або бланковими передаточними написами. Коносамент на пред’явника може передаватися шляхом простого вручення.

Зручність коносаменту при забезпеченні морських перевезень полягає в тому, що поки товари перевозяться морем, через передачу прав на коносамент стає можливим (за необхідності) неодноразово передати право власності на товари, що в ньому зазначені. Таким чином, одержати товари, що перевозились морем, у порту призначення зможе останній законний держатель коносаменту або його представник за умови відповідного підтвердження його повноважень.

10.2. Специфіку видової конструкції складського свідоцтва (простого та подвійного) визначають змістовні характеристики майнових прав, закріплені ч. 1 ст. 961 ЦК України і положеннями Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва». Складські свідоцтва засвідчують право власності на вказані в їх реквізитах товари, забезпечують їх оборотоздатність і надають право розпорядження цими товарами. Саме тому їх, як і коносамент, відносять до товаророзпорядчих цінних паперів. Конструкція останніх передбачає можливість лише документарної форми фіксації посвідчених ними майнових прав та їх віднесення до неемісійних цінних паперів.

Зі ст. 957 ЦК України виходить, що законодавець ототожнює договір та складське свідоцтво як цінний папір, принаймні в тому, що стосується форми договору. Так, згідно з цією статтею форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським свідоцтвом. Законодавче ототожнення письмової форми договору складського зберігання (договору про надання послуг) і складського свідоцтва (цінного папера) слід визнати теоретично невиправданим.

Основна відмінність договору складського зберігання і складського свідоцтва полягає в можливості втілення в них різних змістовних характеристик. Договір опосередковує лише зобов’язальні відносини між поклажодавцем та зберігачем. Складське ж свідоцтво як цінний папір доводить не тільки права вимоги (видачі переданих на зберігання товарів), але й посвідчує речові права (права власності на товар). Оборотоздатність складського свідоцтва забезпечує участь у майновому оброті посвідчених ним майнових прав. Останні полягають не тільки у зверненому до їх емітента праві вимоги повернення переданих на зберігання товарів, але й охоплюють права власності на них, що не характерно для конструкції договору складського зберігання.

Подвійне складське свідоцтво складається з двох документів — власне складського свідоцтва і заставного свідоцтва (ст. 4 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»). В одному з них емітентом втілюється схема побудови майнового права, характерна для простого складського свідоцтва, у реквізитах іншого — моделюється можливість передачі переданого на зберігання товару під заставу. Відповідно до положень ст. 964 ЦК України вони можуть передаватися як разом, так і окремо, однак згідно зі ст. 966 ЦК України товарний склад як емітент видає товари лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Згідно з ч. 2 ст. 961 ЦК України товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Уніфікація змістовних характеристик складських свідоцтв обумовлена тим, що їх реквізити визначаються законодавчо. Положення ст. 962 ЦК України, що визначають вимоги до реквізитного складу подвійного складського свідоцтва, передбачають повну ідентичність їх викладення у складському і заставному свідоцтвах як інструментально пов’язаних і змістовно підпорядкованих документах. А відтак розглядувана додаткова одинична модельна схема міститься лише в назві заставного свідоцтва (варанта) і полягає в можливості використання товару, прийнятого на зберігання як предмета застави. Через ідентичність змістовно-текстуальних характеристик розглядуваних документів, що мають характер нормативно визначеної вимоги, схема побудови заставних прав не підлягає втіленню в реквізитах документа. Зазначена особливість відрізняє подвійне складське свідоцтво від більшості інших видових конструкцій документарних цінних паперів.

10.3. Важливу теоретичну і практичну проблему становить можливість віднесення до цінних паперів окремих платіжних інструментів (зокрема, розрахункового чека), які в більшості правових систем віднесені до них на законодавчому рівні. Наприклад, чек (аналогічний документ у ст. 1102 ЦК України визначений як розрахунковий чек) віднесений до цінних паперів положеннями ст. 143 чинного ЦК Російської Федерації. З огляду на невизначеність його правового режиму законодавством України про цінні папери він не підлягає віднесенню до їх різновидів, хоча і має більшість основних притаманних їм ознак. Утім, нормативно визначена специфіка побудови посвідченого ним майнового права цілком підпадає під конструкцію цінного папера. Згідно з положеннями ст. 1102 ЦК України розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану в чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю). Це очевидно доводить, що реквізитний склад посвідченого розрахунковим чеком майнового права має подібність до змістовної характеристики векселя як документа.