Глава 15. Нематеріальні блага Стаття 3. Результати інтелектуальної, творчої діяльності

1. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов’язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів.

1. Сутність результату інтелектуальної, творчої діяльності як об’єкта прав

1.1. Цей об’єкт законодавець визначає, по-перше, як результат вказаної діяльності, а не саму діяльність, по-друге, установлюючи специфічність цієї діяльності – її інтелектуальний, творчий характер. Тому тут ситуація хоча й схожа з тією, коли в процесі роботи створюється певний результат, і тоді йдеться про такий об’єкт, як результат робіт, але й принципово відмінна внаслідок інтелектуальної сфери діяльності, в якій створюється цей результат.

1.2. Право на творчість конкретизується стосовно об’єкта та напрямку творчості. Наприклад, літературна творчість суттєво відрізняється від наукової. При цьому прийнято виділяти сферу художньої творчості та сферу технічної творчості. Першу називають духовною творчістю, оскільки її результати стосуються духовного життя людини. Наслідком такої творчості є твори науки, літератури, мистецтва. Друга стосується вирішення різних технічних завдань, результатів конструювання, досягнень селекції. Ці результати створюються для наступного використання або в промислових цілях, або в сільському господарстві.

В обох сферах творчості як наслідок інтелектуальних зусиль виникає результат інтелектуальної праці — її продукт, що іменується залежно від його характеру твором науки, літератури, мистецтва, винаходом, промисловим зразком. Кожному з них притаманні свої особливості, які стосуються: охороноздатності (для матеріальних речей ми про це не говоримо взагалі); використання (при порівнянні з використанням матеріальних речей в об’єктів інтелектуальної діяльності є істотні особливості); здійснення; захисту. Всі результати інтелектуальної праці мають загальні ознаки — вони мають ідеальну природу на відміну від матеріальних об’єктів:

• твори науки і техніки – це певні системи наукових і технологічних понять або категорій, а літературні та художні твори – системи образів. І хоча всі ці поняття сприймаються зовні через знаки, символи (цифрові, зображальні, звукові тощо), які існують на певних матеріальних носіях (папері, полотні, плівці, камінні тощо), цінністю є не ці носії як речі, а як носії ідеальних об’єктів (так, полотно само по собі коштує не дорого, а картина, написана на ньому – безцінна);

• внаслідок зазначених причин ці об’єкти не піддаються зносу та амортизації. Часто буває й навпаки – чим більше часу пройшло з моменту створення картини, тим ціннішою вона є. Для них не можуть установлюватись певні норми амортизації, як для обладнання, яке після строку свого використання повинно списуватися або дооцінуватися;

• ці об’єкти можуть застарівати лише морально (як правило, це стосується результатів інтелектуальної праці у сфері техніки.

Однак результати розумової праці тісно пов’язані з матеріальними речами:

• вони враховуються як нематеріальні активи юридичної особи в складі її майна (цілісного майнового комплексу) і суттєво підвищують його вартість, піддаються оцінці (готуються фахівці, які діють на підставі відповідної ліцензії);

• використовуються в підприємницькій діяльності шляхом виробництва;

- вклади до статутного капіталу у вигляді результатів інтелектуальної діяльності мають грошову оцінку.

Отже, поряд з речовим правом як видом абсолютних прав має місце такий їх вид як виключні права на ідеальні результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичних осіб, продукції, робіт, послуг. У ЦК України ці права йменуються правами інтелектуальної власності. Їм присвячена Книга четверта.