- •Розділ III об’єкти цивільних прав
- •Глава 12
- •Загальні положення про об’єкти цивільних прав
- •1. Вихідні положення щодо поняття об’єктів цивільних прав
- •2. Речі, у тому числі гроші та цінні папери
- •3. Інше майно
- •4. Майнові права
- •5. Результати робіт, послуги
- •6. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інформація
- •7. Інші матеріальні та нематеріальні блага
- •1. Значення оборотоздатності для об’єктів
- •2. Поняття обороту та оборотоздатності
- •3. Які об’єкти можуть бути оборотоздатними
- •4. Ступені оборотоздатності
- •5. Оборот об’єктів та суміжні з цим категорії цивільного права
- •Глава 13. Речі. Майно Стаття 1. Поняття речі
- •1. Визначення поняття речі
- •2. Річ як матеріальна субстанція
- •3. Річ як предмет
- •4. Річ як об’єкт, стосовно якого виникають цивільні права та обов’язки
- •5. Ознаки речей
- •6. Класифікація речей
- •Стаття 180. Тварини
- •1. На яких тварин поширюється дія ст. 180 цк України
- •2. Законодавче регулювання
- •3. Тварини як об’єкти прав
- •4. Заподіяння шкоди тваринами
- •5. Племінне тваринництво
- •Стаття 281. Нерухомі та рухомі речі
- •1. Визначення понять «нерухомість», «нерухомі речі», «нерухоме майно»
- •Критерії віднесення речей до нерухомих
- •3. Земля як природна нерухомість
- •4. Земельна ділянка та деякі «нетрадиційні об’єкти»
- •5. Земельна ділянка та те, що знаходиться на ній та під нею
- •6. Будівлі, будинки, споруди. Приміщення: квартири, нежитлові, допоміжні
- •7. Недобудовані, зруйновані, самовільно побудовані будинки й споруди
- •8. Правовий зв’язок різних нерухомих речей між собою та його значення
- •9. Рухомі речі як нерухомі
- •1. Нормативно-правове регулювання державної реєстрації
- •2. Що підлягає державній реєстрації
- •2) У динамічному стані:
- •3. Поняття державної реєстрації
- •4. Хто здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість
- •5. Відмова в державній реєстрації прав на нерухомість або правочинів з нерухомістю. Надання інформації про реєстрацію
- •1. Поняття подільних та неподільних речей
- •2. Значення класифікації речей на подільні та неподільні
- •1. Поняття індивідуально визначеної речі
- •2. Поняття речі, визначеної родовими ознаками
- •3. Індивідуальні речі та речі, визначені родовими ознаками, як об’єкти речових та зобов’язальних прав
- •4. Замінні та незамінні речі
- •5. Значення класифікації речей на визначені індивідуальними та родовими ознаками
- •1. Поняття та значення поділу речей на споживні та неспоживні
- •1. Сутність поділу речей на головну та приналежність
- •2. Квартира та допоміжні приміщення у багатоквартирному житловому будинку
- •1. Розуміння складової частини речі
- •2. Перехід права на річ і складові частини речі
- •1. Розуміння складної речі
- •2. Складові частини складної речі
- •3. Комплекси як об’єкти права
- •1. Розуміння продукції, плодів та доходів
- •2. Суб’єкт прав на продукцію, плоди та доходи
- •1. Майно як об’єкт
- •2. Значення майнових прав
- •3. Визначення майнових прав
- •4. Сутність майнових прав
- •5. Види майнових прав
- •6. Майнові права як предмет іпотеки
- •1. Проблема віднесення грошей до речей
- •2. Функції грошей
- •3. Гроші як засіб платежу
- •4. Іноземна валюта в системі об’єктів цивільних прав. Використання іноземної валюти в Україні
- •5. Електронні гроші як об’єкт цивільних прав
- •6. Електронні гроші як річ та як спосіб фіксації відступлення права вимоги
- •7. Електронні гроші як законний засіб платежу
- •1. Поняття валютних цінностей
- •2. Правочини з валютними цінностями
- •Глава 14 цінні папери
- •1. Сутність та значення цінних паперів
- •2. Неподільна юридична єдність права «з папера» та способу його фіксації
- •3. Визначення цінним папером відносини між особою, яка його розмістила (видала) і власником
- •4. Забезпечення цінними паперами юридичної можливості передачі посвідчених ним майнових прав іншим особам
- •5. Оборотоздатність цінних паперів
- •6. Нормативна визначеність видів та груп цінних паперів
- •7. Перехід прав, що посвідчується цінним папером
- •1. Загальні застереження
- •2. Пайові цінні папери
- •3. Боргові цінні папери
- •4. Поняття та види векселів
- •5. Вимоги до оформлення векселя
- •6. Характеристика вексельного зобов’язання
- •7. Оборотоздатність векселя
- •8. Платіж за векселем. Аваль. Протест
- •9. Похідні цінні папери
- •9.21. Види похідних цінних паперів
- •10. Товаророзпорядчі цінні папери
- •11. Інші групи цінних паперів
- •12. Форма випуску цінних паперів
- •1. Загальні зауваження щодо текстуального оформлення змісту цінних паперів як документів
- •2. Структурування змісту цінного папера. Форма сертифікатів цінних паперів
- •3. Проблема бездокументарної форми існування цінних паперів
- •4. Наслідки порушення вимог щодо форми та реквізитів цінних паперів, а також вимог щодо введення їх в обіг
- •1. Залежність прав за цінним папером від виду цінного папера
- •2. Заборони та обмеження випуску окремих видів цінних паперів
- •3. Порядок передання прав, посвідчених окремими видами цінних паперів
- •1. Сутність солідарної відповідальності за цінним папером
- •2. Недопущення відмови від виконання зобов’язання за цінним папером
- •Глава 15. Нематеріальні блага Стаття 3. Результати інтелектуальної, творчої діяльності
- •1. Сутність результату інтелектуальної, творчої діяльності як об’єкта прав
- •2. Загальна характеристика ознак результатів інтелектуальної творчої діяльності як об’єкта прав
- •3. Види об’єктів прав
- •Стаття 4. Особисті немайнові блага
- •Розділ IV правочини. Представництво
- •Глава 16
- •Правочини
- •§ 1. Загальні положення про правочини
- •1. Поняття правочину
- •2. Ознаки правочину
- •3. Види правочинів
- •1. Застереження
- •2. Зміст правочину
- •3. Вимоги до суб’єктного складу правочину
- •4. Вимоги до волевиявлення
- •5. Форма правочину
- •6. Спрямованість правочину на настання правових наслідків
- •7. Правочин та права й інтереси дітей
- •1. Сутність презумпції правомірності правочину.
- •Стаття 205. Форма правочину. Способи волевиявлення
- •1. Способи волевиявлення
- •2. Поняття форми правочину
- •3. Форми правочину
- •Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
- •1. Загальна характеристика усної форми правочину.
- •2. Спеціальні правила щодо усної форми правочину
- •Стаття 207. Вимоги до письмової форми правочину
- •1. Значення письмової форми правочину
- •2. Документальне оформлення правочину
- •3. Електроні правочини
- •4. Підписання правочину
- •Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
- •1. Критерії для вимог про письмову форму правочину
- •2. Залежність письмової форми правочину від суми правочину
- •3. Інші випадки вчинення правочину в письмовій формі
- •1. Поняття «місця вчинення правочину»
- •2. Наслідки порушення правил стосовно визначення місця вчинення правочину
- •1. Загальне поняття умови в правочині
- •2. Обставини, що залежать від волі осіб, які вчиняють правочин, як умови в правочині
- •3. Кваліфікуючі ознаки умов у правочині
- •4. Види умов у правочині. Момент настання умови
- •5. Стан невизначеності в умовних правочинах
- •6. Спеціальні наслідки недобросовісної поведінки сторони в умовних правочинах
- •1. Об’єктивність тлумачення правочину
- •2. Причини необхідності тлумачення правочину
- •3. Здійснення тлумачення
- •4. Процесуальний аспект тлумачення правочину
- •Стаття 214. Відмова від правочину
- •2. Відмова від двостороннього правочину
- •3. Відмова від багатостороннього правочину
- •§ 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону Стаття 215. Недійсність правочину
- •1. Загальні положення недійсності правочинів
- •2. Види недійсних правочинів
- •3. Недійсні та неукладені правочини
- •4. Суб’єкт звернення до суду з позовом про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочинів
- •Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину
- •1. Види правових наслідків недійсності правочинів
- •2. Підстави застосування реституції
- •4. Конкуренція позовів
- •5. Недійсність правочинів та установчих документів
- •6. Інші наслідки недійсності правочинів
- •1. Поняття окремої частини правочину
- •2. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину
- •1. Особливості недодержання вимог закону про форму правочину як підстави його недійсності
- •2. Імперативність приписів закону про форму правочину та наслідки її порушення
- •3. Наслідки недодержання вимог закону про письмову форму правочину
- •4. Усунення негативних наслідків недодержання вимог закону про письмову форму правочину
- •1. Необхідність нотаріального посвідчення одностороннього правочину
- •2. Визнання одностороннього правочину, який не був посвідчений нотаріально, дійсним
- •1. Загальні наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору
- •2. Можливість визнання договору, укладеного з порушенням вимог про його нотаріальне посвідчення, дійсним
- •3. Умови, необхідні для визнання судом нікчемного правочину дійсним
- •Стаття 221. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності
- •1. Недійсність правочину, вчиненого з малолітньою особою
- •2. Наслідки недійсності правочину
- •1. Недійсність правочину
- •2. Наслідки недійсності правочину
- •1. Недійсність правочину вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •2. Наслідки недійсності правочину вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена
- •1. Недійсність правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування
- •2. Визнання правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування дійсним
- •3. Наслідки недійсності правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування
- •1. Поняття стану, в якому особа стає не здатною усвідомлювати значення своїх дій
- •2. Доведення підстав, які надають можливість застосування ст. 225 цк України для визнання правочину недійсним
- •3. Застереження
- •Стаття 226. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою
- •1. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою
- •2. Визнання правочину вчиненого недієздатною особою дійсним за рішенням суду
- •3. Наслідки недійсності правочину вчиненого недієздатною особою
- •Стаття 227. Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти
- •1. Підстави недійсності правочину за ст. 227 цк України
- •2. Суб’єкт та підстави оспорення правочину за ст. 227 цк України
- •3. Наслідки недійсності правочину
- •1. Поняття публічного порядку
- •2. Правочини, які порушують публічний порядок
- •3. Наслідки правочину, що порушує публічний порядок
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом помилки
- •2. Поняття та види помилок
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок помилки
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом обману
- •2. Поняття та види обману
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок обману
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених під впливом насильства
- •2. Поняття насильства
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок насильства
- •1. Загальна характеристика правочинів, вчинених у результаті зловмисної домовленості
- •2. Поняття зловмисної домовленості
- •3. Правові наслідки правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною
- •Стаття 233. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини
- •1. Умови визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 цк України
- •2. Наявність тяжкої обставини
- •3. Вкрай невигідні умови
- •4. Необхідність і достатність умов, зазначених у ч. 1 ст. 233 цк України, для визнання правочину недійсним
- •5. Наслідки недійсності правочину
- •1. Поняття фіктивного правочину
- •2. Умови для визнання правочину фіктивним
- •3. Правові наслідки вчинення фіктивного правочину
- •1. Поняття удаваного правочину
- •2. Правові наслідки удаваного правочину
- •Стаття 236. Момент недійсності правочину
- •1. Важливість установлення моменту недійсності правочину
- •2. Момент недійсності нікчемного правочину
- •3. Момент недійсності оспорюваного правочину
- •4. Недійсність наслідків правочину на майбутнє
- •5. Наслідки недійсності рішень загальних зборів та вплив цього на недійсність правочинів
Стаття 214. Відмова від правочину
1. Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.
2. Особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
3. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
4. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.
Відмова від правочину так само, як і правочин, є вольовою дією і тому має бути усвідомлена. Законодавець вирізняє відмову від одностороннього та дво- і багатостороннього правочину.
1. Відмова від одностороннього правочину.
1.1. Якщо правочин односторонній, тобто його вчинення відбувалося за волею однієї особи, немає жодних перешкод, щоб цю волю змінити на протилежну, відмовившись від правочину. Адже особа не зв’язана ні з ким і може поводитися в цьому питанні абсолютно вільно. Це є загальним правилом.
1.2. Однак у ч. 1 ст. 214 ЦК України наявне застереження, що законом може встановлюватися інше. Насамперед це має місце тоді, коли односторонній правочин, від якого відмовляється особа, що його вчинила, тісно пов’язаний із двостороннім правочином. Так, згідно з ч. 1 ст. 249 ЦК України дозволяється скасування довіреності, що за своєю сутністю являє собою відмову від правочину особи, яка видала довіреність. У свою чергу, можлива й відмова представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю (п. 3 ч. 1 ст. 248 ЦК України). Втім ч. 3 ст. 250 ЦК України забороняє представнику відмовлятися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Ще одним прикладом відмови від одностороннього правочину є право заповідача в будь-який час скасувати заповіт (ч. 1 ст. 1254 ЦК України).
Увага! Законодавець часто стосовно відмови від одностороннього правочину використовує термін «скасування» (довіреності, заповіту).
2. Відмова від двостороннього правочину
2.1. Двосторонній правочин є договором, який породжує зобов’язання. Статтею 525 ЦК України встановлюється загальне правило, протилежне тому, що регулює відмову від одностороннього правочину, а саме: одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. І це цілком зрозуміло, адже внаслідок узгодження двох волевиявлень сторін виникли правовідносини, відмова від участі в яких в односторонньому порядку означає нехтування волею другої сторони правочину.
2.2. Однак можливість односторонньої відмови від договору передбачається численними статтями ЦК України, зокрема: відмова від договору про встановлення емфітевзису (408 ЦК); від договору найму (статті 763, 782 ЦК); купівлі-продажу (статті 666, 678, 696, 700 та ін.); дарування (статті 722, 724); ренти (ст. 739); позички (ст. 834); підряду (ст. 844 та ін.); страхування (ст. 997 та ін.); доручення (ст. 1008 ЦК) та інших договорів.
2.3. Підставами односторонньої відмови від двостороннього правочину (договору) можуть бути різні обставини, які в одних випадках виходять із властивостей самого зобов’язання, в інших – обумовлюються правопорушенням з боку другої сторони правочину.
Так, одностороння відмова від договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та від договору найму можлива згідно з ч. 2 ст. 408 та ч. 2 ст. 763 ЦК України, якщо ці договори укладено на невизначений строк. Причому кожна зі сторін може відмовитися від цих договорів, попередньо попередивши про це другу сторону: при відмові від договору про встановлення емфітевзису – не менш як за один рік, при відмові від договору найму – за один місяць, а в разі найму нерухомого майна – за три місяці. Договором або законом може бути встановлено інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
2.4. Порушення умов договору однією стороною як загальноприйнята підстава для односторонньої відмови від цього договору другої сторони названа у ч. 1 ст. 615 ЦК України з доданням «якщо це встановлено договором або законом». ЦК передбачається така можливість, зокрема, якщо наявне істотне порушення вимог щодо якості товару (ч. 2 ст. 678 ЦК України); якщо покупцеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну інформацію про товар у місці його продажу (ч. 3 ст. 700 ЦК України).
Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 2 ст. 782 ЦК України).
Якщо страхувальник прострочив унесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред’явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, установлених договором (ч. 2 ст. 997 ЦК України).
2.5. Можлива одностороння відмова від двостороннього правочину й тому, що вона відповідає сутності правовідносин, які при цьому складаються. Так, абсолютно звичайною і природною є відмова дарувальника від договору дарування до вручення речі обдаровуваному, якщо він передав річ організації транспорту, зв’язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному (ч. 2 ст.7 22 ЦК України), тобто якщо ця річ ще не потрапила до обдаровуваного. Так само сприймається й можливість відмовитися від договору дарування, якщо після його укладення майновий стан дарувальника істотно погіршився (ч. 1 ст. 724 ЦК України). Може й обдаровуваний у будь-який час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього (ч. 2 ст. 724 ЦК України). Користувач вправі в будь-який час відмовитися від договору (позички) (ч. 1 ст. 834 ЦК України).
2.6. Наслідками односторонньої відмови від двостороннього правочину є припинення зобов’язання (ч. 1 ст. 611 ЦК України). У разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).