2. Наслідки недійсності правочину вчиненого фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена

2.1. У коментованій статті окремо не встановлюються наслідки недійсності правочину, вчиненого особою, обмеженою в дієздатності. Тому можна вважати, що ці наслідки є такими, які передбачає ст. 216 ЦК України – повернення всього, одержаного за недійсним правочином обома його сторонами.

2.2. Варто відмітити й те, що коментована стаття не містить і певних негативних наслідків для дієздатної особи, яка вчинила правочин з обмежено дієздатною особою. Зокрема, ця стаття не визначає, як бути у випадках, коли майно в останньої не збереглося, тобто те, хто відшкодовуватиме вартість цього майна, за якими цінами – усього того, що зазвичай врегульовується в інших аналогічних статтях (наприклад, статтях 221, 222, 226 ЦК України).

Стаття 224. Правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування

1. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

2. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.

1. Недійсність правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування

1.1. Певні правочини мають вчинятися лише з дозволу опіки та піклування. Це правочини, що вчиняються:

- опікуном від імені малолітньої або недієздатної особи або опікуном над майном особи, визнаної судом безвісно відсутньою, якщо йдеться про такі дії, як: а) відмова від майнових прав підопічного; б) видання письмових зобов’язань від імені підопічного; в) укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; г) укладення договорів щодо іншого цінного майна (ч. 1 ст. 71 ЦК України);

- за згодою батьків або піклувальника неповнолітньою особою або особою, обмеженою судом у дієздатності (ч. 2 ст. 71, ч. 3 ст. 37, ч. 4 ст. 32 ЦК України, ч. 3 ст. 177 СК України);

- батьками малолітньої дитини щодо її майнових прав укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини(ч. 2 ст. 177 СК України).

1.2. Недодержання цих приписів тягне за собою нікчемність правочинів, вчинених без дозволу органів опіки та піклування (ст. 224 ЦК України).

2. Визнання правочину вчиненого без дозволу органу опіки та піклування дійсним

2.1. Коментована стаття надає можливість «реанімувати» нікчемний правочин, тобто визнати його за рішенням суду дійсним за умов, якщо він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.

2.2. Звертатися з таким позовом можуть будь-які заінтересовані особи, якими є насамперед сторона нікчемного правочину або опікун недієздатної чи малолітньої особи, піклувальник неповнолітньої або обмежено дієздатної особи, батьки (усиновлювачі) малолітніх чи неповнолітніх осіб.