11. Інші групи цінних паперів

11.1. Перелік груп цінних паперів, визначений положеннями статті, що коментується, не є вичерпним. У вказаній статті вказується, що законом можуть визначатись й інші групи цінних паперів. Зокрема, як такі окремі групи законодавство України визначає іпотечні та приватизаційні папери.

Видами іпотечних цінних паперів (п. 3 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок») є заставна, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації. Можливість їх оформлення й емісії ілюструє характерну для сучасного етапу розвитку вітчизняного цивільного законодавства тенденцію закріплення нових нормативно визначених видових конструкцій цінних паперів, поява яких викликана необхідністю задоволення відповідних (постійно зростаючих) потреб майнового обороту.

11.2. Можливість випуску та обігу заставної була закріплена Законом України «Про іпотеку». Поява заставної була обумовлена тим, що конструкція договору іпотеки неспроможна задовольняти наявні потреби учасників цивільного обороту в забезпеченні необхідного рівня оборотоздатності іпотечних прав. Адже будь-яка договірна конструкція позбавлена в майновому обороті мобільності, характерної для цінних паперів — цивілістичних конструкцій, поширення на які правового режиму об’єктів цивільних прав забезпечує якісно новий рівень оборотоздатності посвідчених ними майнових прав.

У Законі України «Про іпотеку» заставна визначається як борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Увага! Заставна є цінним папером індивідуальних емісій і, як правило, може емітуватись лише в документарній формі.

Її зміст визначають дві категорії майнових прав: (а) право вимоги іпотекодержателя (власника заставної) до боржника-іпотекодавця на отримання виконання за основним зобов’язанням, яке підлягає здійсненню у грошовій формі; (б) належне йому ж право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання основного зобов’язання.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про іпотеку» власник заставної зобов’язаний заявити боржнику письмову вимогу про виконання основного зобов’язання. У цій вимозі повинен бути вказаний банківський рахунок власника заставної для здійснення боржником переказу відповідної грошової суми. Вимога цього Закону пояснюється тим, що основне зобов’язання, яке становить зміст заставної, повинно виконуватись у грошовій формі (ст. 20 Закону України «Про іпотеку»). На вимогу боржника (емітента) власник заставної зобов’язаний пред’явити її оригінал без його передачі.

11.3. Щодо іпотечних сертифікатів і облігацій, то ст. 15 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» містить лише бланкетну норму можливості їх емісії (видачі) і обігу. Основне регулювання відносин із ними надається в Законі України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Цим Законом передбачається можливість емісії сертифікатів з фіксованою дохідністю і сертифікатів участі.

Конструкція іпотечного сертифіката має певну змістовну подібність до конструкції боргових цінних паперів.

Сертифікат з фіксованою дохідністю надає його власнику такі майнові права: на повернення грошової суми, що становить їх номінальну вартість; на отримання процентів на умовах, визначених інформацією про їх випуск; на задоволення своїх вимог у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов’язань (у цьому разі правоволоділець має право звернути стягнення на іпотечні активи) (ст. 23 Закону України «Про іпотечне кредитування…»).

Сертифікат участі надає його власнику право на частку у платежах за іпотечними активами, а саме: право на отримання частки у платежах за іпотечними активами; право на задоволення вимог у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов’язань за рахунок вартості іпотечних активів; право на виплати за сертифікатами участі відповідно до інформації про їх випуск (ст. 24 Закону України «Про іпотечне кредитування…»).

Ст. 20 вказаного Закону визначає можливість конвертації сертифікатів, тобто вилучення емітентом з обігу сертифікатів одного випуску, проведення їх анулювання та обміну на сертифікати іншого випуску. Іпотечні сертифікати емітуються як у документарній, так і в бездокументарній формі.

11.4. Іпотечні облігації згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотечні облігації» засвідчують внесення особою визначеної номінальною вартістю облігації грошової суми і право вимагати від емітента її повернення та виплати грошового доходу відповідно до умов, визначених проспектом їх емісії. При невиконанні емітентом свого обов’язку правоволоділець має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного покриття, тобто іпотечних (як правило, нерухоме майно) активів, що забезпечують виконання зобов’язань емітента за іпотечними облігаціями.

Можуть емітуватись звичайні і структуровані іпотечні облігації. Емітент звичайних іпотечних облігацій (іпотечний кредитор) несе відповідальність за невиконання зобов’язань за цими цінними паперами іпотечним покриттям та всім іншим своїм майном, на яке відповідно до вимог актів чинного цивільного законодавства України може бути звернено стягнення. Емітентом структурованих іпотечних облігацій є спеціалізована іпотечна установа, яка несе відповідальність за виконання своїх зобов’язань лише іпотечним покриттям. Іпотечні облігації (як звичайні, так і структуровані) можуть випускатися виключно в бездокументарній формі (п. 6 ст. 4 Закону України «Про іпотечні облігації»).

11.5. Втратою актуальності застосування більшості приватизаційних паперів у сучасному майновому обороті України, обумовлюється лаконічність їх правового регулювання. Поява приватизаційних паперів у майновому обороті України була обумовлена прийняттям Верховною Радою України пакета законів, що регламентують приватизацію державного майна: «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизаційні папери» та ін. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизаційні папери» в Україні підлягали випуску приватизаційні папери трьох видів — приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони. Житлові чеки та земельні бони враховувались органами приватизації, але емітованими так і не були. Згодом у майновому обороті України з’явились компенсаційні сертифікати, за допомогою яких вкладники колишнього Ощадбанку СРСР мали можливість взяти участь у приватизації шляхом отримання вказаних документів.