Стаття 227. Правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти

1. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

2. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

1. Підстави недійсності правочину за ст. 227 цк України

1.1. Передусім звертає на себе увагу те, що назва ст. 227 ЦК України ширше, ніж її зміст, адже виходячи з назви, можна зробити висновок про визнання недійсним правочину, вчиненого юридичною особою в разі порушення нею будь-яких заборон, установлених законом для юридичних осіб. Це можуть бути заборони вчиняти правочини: (а) що виходять за межі, визначені законом для певних видів юридичних осіб; (б) без додержання порядку їх укладення; (в) з порушенням законодавства про ліцензування.

Проте в ч. 1 коментованої статті передбачається можливість оспорення правочину юридичної особи, лише вчиненого нею без відповідного дозволу (ліцензії).

Увага! Хоча назва ст. 227 ЦК України надає можливість для застосування значно ширших підстав недійсності правочинів, її зміст спрямований лише на можливість визнання недійсними правочинів, вчинених з порушенням умов ліцензування окремих видів діяльності.

1.2. Між тим за межами цієї статті опинилися випадки порушення юридичною особою при вчиненні правочинів спеціальної правоздатності. Можливо, це сталося тому, що ЦК України (ст. 91) виходить з того, що юридична особа має загальну правоздатність, а відтак, може безперешкодно набувати практично всіх цивільних прав та обов’язків, як і фізична особа, укладаючи правочини, оскільки правочин є найпоширенішою підставою їх набуття (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Разом з тим спеціальне законодавство встановлює певні межі дій окремих видів юридичних осіб, зокрема, це стосується фінансових установ, які можуть надавати одну або кілька фінансових послуг, що є виключним видом їхньої діяльності (ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), у тому числі кредитних установ, банків (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), кредитних спілок (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»), страховиків (ст. 2 Закону України «Про страхування»), товарних бірж (ст. 1 Закону України «Про товарну біржу»); фондових бірж, торговців цінними паперами (ч. 1 ст. 16 та ст. 26 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок») та ін. Отже, порушення цих приписів може спричинити питання про визнання правочинів, вчинених цими організаціями, недійсними на підставі ст. 227 ЦК України як таких, які вони не мали права вчиняти.

Водночас, якщо дотримуватись не назви, а змісту цієї статті, то вона не може слугувати підставою для недійсності таких правочинів.

1.3. Ще одним правопорушенням є недодержання юридичною особою порядку, встановленого законом для вчинення правочину. Так, Законом «Про акціонерні товариства» передбачено порядок укладення правочину, щодо якого є заінтересованість (ст. 71), без додержання якого він може бути визнаний недійсним (ст. 72). Аналогічно має вирішуватися питання в разі порушення приписів цього Закону про укладення значних правочинів (ст. 70). Видається, що такі порушення так само можна кваліфікувати як такі, що свідчать про неможливість вчинення юридичною особою правочину, якою вона знехтувала.

1.4. Проте безспірно, що ст. 227 ЦК України можна застосувати при оспоренні правочину юридичної особи, вчиненого нею без відповідного дозволу (ліцензії). Такі дії юридичної особи мають розцінюватися як порушення ч. 3 ст. 91 ЦК України.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (ст. 9) та іншими законами передбачаються види діяльності, які вимагають отримання ліцензії. Зокрема, це виробництво лікарських засобів та оптова, роздрібна торгівля ними; виготовлення бланків цінних паперів, документів строгої звітності; медична практика; будівельна, банківська діяльність, діяльність у сфері електроенергетики, освіти, телекомунікацій тощо. Ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цих сферах.

1.5. Застосування ст. 227 ЦК України для визнання правочину недійсним можливо в разі відсутності в юридичної особи ліцензії, якщо її взагалі не було отримано, або закінчився строк її дії, або її було відкликано.