6. Характеристика вексельного зобов’язання

6.1. Характерною особливістю вексельного зобов’язання є його безумовність. Простим та нічим не обумовленим повинен бути вексельний наказ у переказному векселі та зобов’язання сплатити у простому. Не лише прямо виражене обмеження або умова, але навіть просте посилання на підставу видачі векселя, якщо вона включена в текст вексельного наказу або зобов’язання про платіж, тягне за собою втрату таким документом юридичної сили векселя. «Платіть за умови...», «Платіть за товар, який повинен бути поставлений...», «Платіть згідно з контрактом від...» - жодне із зазначених формулювань несумісне з характером векселя як безумовного зобов’язання. Безумовність, з точки зору УВЗ, вважається одним з найважливіших реквізитів векселя. Відсутність у тексті документа такого безумовного наказу або відповідно зобов’язання призводить до втрати таким документом вексельної сили.

Вважається за можливе включення до векселя таких додаткових формулювань, які, не обмежуючи наказу про платіж, містять відомості, що полегшують здійснення розрахунків. У векселях, що використовуються в зовнішньоекономічному обороті, найчастіше зустрічаються посилання на номер інкасового доручення, акредитиву чи контракту. Посилання на контракт чи договір, якщо воно ні текстуально, ні за змістом не обмежує безумовний наказ про платіж, може бути визнане допустимим з точки зору УВЗ.

Таким чином, можна вважати припустимим наявність на лицьовій стороні векселя позначок з вказівкою на номер контракту, акредитиву чи іншої угоди, що є підставою для виставлення векселя, якщо ці позначки не включені до тексту самого векселя і не зачіпають безумовності вексельного зобов’язання. Однак такі позначки є юридично нейтральними: вони не змінюють характеру взаємовідносин сторін за векселем, не дають жодних додаткових підстав вексельному кредиторові та не обмежують відповідальність вексельного боржника.

6.2. Вексельне зобов’язання є грошовим. На відміну від договору позики, предметом якого можуть бути не лише гроші, але й речі, визначені певними родовими ознаками, вексель завжди є зобов’язанням про сплату певної грошової суми. Документ, який хоч і складено з дотриманням вексельної форми та містить в собі зобов’язання про передачу у власність кредитора не грошей, а товарів, документів чи інших цінностей, з точки зору вексельного законодавства не може бути визнаним як вексель.

6.3. Право ряду європейських держав відносить видачу векселя до категорії так званих абстрактних правочинів. На відміну від правочинів каузальних, підстава (causa) укладення яких яскраво виражена (купівля-продаж, позика, дарування та ін.), абстрактний правочин відокремлений від своєї підстави. Її неможливо визначити безпосередньо із самого правочину. Але це не означає, що абстрактний правочин, у тому числі й видача векселя, узагалі позбавлений підстав. Навпаки, правові відносини, що породжують вексель, можуть бути найрізноманітнішими. Векселем може бути оформлений договір позики, платіж за договором купівлі-продажу, кредитний договір та ін. Однак у векселі будь-яка з цих підстав захована під безумовним зобов’язанням чи наказом сплатити певну суму грошей. Якою б не була підстава видачі векселя, з моменту його видачі виникають нові правовідносини, відокремлені від основоположного правочину.

Головні відмінності між каузальними та абстрактними правочинами у практичному плані зводяться до питання про заперечення. Будь-якій вимозі за каузальним правочином завжди можуть бути протиставлені заперечення, що ґрунтуються на недоліках самої підстави, у невиконанні чи неналежному виконанні сторонами правочину своїх зобов’язань. Наприклад, покупець вправі протиставити вимозі платежу свої заперечення, які ґрунтуються на тому, що товар не було поставлено продавцем. Може бути оспореним й розмір вимоги з урахуванням якості товару чи порушення умов поставки та ін. За абстрактними правочинами, яким є вексельний, заперечення, що ґрунтуються на підставі цього правочину, не можливі або ж суттєво обмежені. У цьому сенсі розрізняють так звані процесуальну і матеріальну абстрактність вексельного зобов’язання.

6.4. Векселю притаманні як процесуальна, так і матеріальна абстрактність. Процесуальна абстрактність вексельного зобов’язання полягає в такому. Заперечення з основоположного правочину (правочину, що є підставою видачі чи передачі векселя) допускаються лише між особами, що безпосередньо пов’язані таким правочином. Так, векселедержателю, який вимагає від платника оплати акцептованого ним векселя, можуть бути протиставлені заперечення про невиконання чи неналежне виконання продавцем товару своїх зобов’язань за договором. Однак увесь тягар доказування при цьому повністю покладається на вексельного боржника.

Вексельному кредитору водночас немає необхідності доводити обґрунтованість своєї вимоги, вона презюмується, оскільки ґрунтується не лише на договорі, але й на самому векселі. Той факт, що продавець є векселедержателем, - уже сам по собі є достатнім доказом його права вимагати оплати цього векселя при настанні строку платежу.

Увага! Абстрактність вексельного зобов’язання в даному випадку носить саме процесуальний характер, оскільки зводиться до розподілу тягаря доказування між кредитором-позивачем та боржником-відповідачем. Кредитор обґрунтовує свою вимогу лише фактом правомірного володіння векселем, а боржник зобов’язаний надати належні докази обґрунтованості своїх заперечень.

6.5. Матеріальна абстрактність векселя виявляється в тих випадках, коли оплати векселя вимагає добросовісний векселедержатель, який не брав участі в правочині, що лежить в основі видачі векселя. Жодні заперечення з підстав такого правочину за цих умов узагалі не допускаються. Абстрактність векселя в цьому випадку стає матеріальною. По суті, взагалі відсутні підстави для заперечень.

Із цього правила є лише одне виключення: коли новий держатель векселя, який знав про недобросовісність у праві на вексель попереднього векселедержателя, все ж придбає вексель з метою свідомого нанесення шкоди вексельному боржникові. За таких обставин проти недобросовісного векселедержателя заперечення з підстав основного правочину допустимі. Відповідно до ст. 17 УВЗ особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах з трасантом або з попередніми держателями, якщо тільки держатель при придбанні векселя не діяв свідомо на шкоду боржнику.

Процесуальна та матеріальна абстрактність вексельного зобов’язання надають векселю особливу здатність до обороту, оскільки права кожного нового векселедержателя захищені законом та не залежать від недоліків у праві за векселем попередніх векселедержателів. Водночас саме в процесі обігу вексель знаходить своє остаточне закінчення та з найбільшою наочністю проявляються всі особливості вексельних правовідносин.