5. Види майнових прав

5.1. Ураховуючи наведене вище, слід зазначити, що майнові права можуть бути різними – і речовими, і зобов’язальними, і спадковими, і корпоративними, і виключними.

Як речові права вони можуть бути правом власності й іншими речовими правами (правами на чужу річ).

Як зобов’язальні права — це договірні та недоговірні права. При чому варто останні також поділити на права, які виникають зі спричиненням особі шкоди, унаслідок чого в неї з’являється право майнової вимоги на її відшкодування, та права, що не припускають правопорушень як підставу свого виникнення. Це права з публічної обіцянки винагороди; права, що виникають унаслідок дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення; унаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи; набуття та збереження майна без достатньої правової підстави.

5.2. Усі зазначені вище види майнових прав мають свої особливості, обумовлені правовим регулюванням, підставами виникнення, оборотоздатністю. А це означає і специфіку їх реалізації, зокрема, вчинення відповідних правочинів, тощо.

6. Майнові права як предмет іпотеки

6.1. На практиці має значення те, як поводитися з таким нетиповим явищем, як майнові права, що виступають предметом іпотеки.

Насамперед це стосується (а) накладення заборони відчуження на предмет іпотеки та (б) реєстрації іпотеки за даним договором.

Перше питання має значення, оскільки важливим є те, на що саме накладати заборону відчуження, оскільки немає нерухомого майна, бо воно ще не збудоване, і предметом іпотеки є лише майнові права на майбутню нерухомість. З цього приводу висловлюються різні точки зору.

6.2. Пропонується накладати заборону відчуження відразу з укладенням (нотаріальним посвідченням) договору, аргументами до чого є п. 98 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», згідно з яким договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження. З чого робиться висновок, що перереєстрації має передувати реєстрація, яка здійснюється при укладенні договору іпотеки майнових прав.

Крім того, майнові права (на майбутню нерухомість) істотно відрізняються від нерухомості, адже не можуть ідентифікуватися так само, як і нерухомість. Це унеможливлює внесення до реєстру обтяжень нерухомого майна (та в реєстрі іпотек) відомостей про адресу об’єкта (нерухомості), яким є місто, вулиця, номер позиції за генпланом забудови, номер під’їзду, номер поверху та площа квартири.

Хоча в дійсності здійснюють реєстрацію в реєстрі іпотек з описом нерухомості так, як вона вказується в договорі. Одночасно в договорі іпотеки відмічається, що після отримання правовстановлювального документа мають бути внесені зміни до договору іпотеки та накладається заборона відчуження, про що вносяться відповідні зміни в реєстр іпотек.

Існує й практика накладення заборони в реєстрі рухомого майна, оскільки нерухомості ще не існує, а майнові права є рухомою річчю. Між тим в ч. 10 ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачається: якщо предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, нотаріус за повідомленням іпотекодержателя накладає заборону на відчуження нерухомого майна.

6.3. Протилежна пропозиція – накладати заборону тільки після закінчення будівництва житлового будинку, здачі його в експлуатацію, та внесення відповідних змін до договору іпотеки. Як аргумент робиться посилання на:

- ч. 9 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість;

- ч. 1 п. 98 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», згідно з якою при посвідченні таких договорів нотаріус роз’яснює іпотекодержателю його обов’язок після закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.

6.4. Не визначеною є й вимога про необхідність до нотаріального посвідчення договору іпотеки майнових прав сплати кредитних коштів на рахунок забудовника з підтвердженням цього факту квитанцією. Адже відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» майнові права виникають після оплати.

Отже, очевидно, що невизначеність у питанні що являють собою майнові права, тягне за собою чимало проблем у правозастосуванні, адже:

- майнові права вважаються річчю (ч. 2 ст. 190 ЦК України), хоча насправді річчю вони не є, бо річ – це предмет матеріального світу, має властивості тілесного предмета, чого не можна сказати про майнові права;

- вказівка в ч. 2 ст. 190 ЦК України на те, що майнові права є неспоживною річчю, є не тільки небезспірною, але й не вирішує проблеми іншої класифікації речей – на нерухомі та рухомі, оскільки неспоживними бувають як ті, так й інші речі. Тому й виходить, що майнові права за такого законодавчого підходу бачаться як рухомими, так і нерухомими речами (якщо йдеться про іпотеку при будівництві житла);

- майнові права на майбутню нерухомість не можуть ототожнюватися з нерухомістю як річчю хоча б тому, що останньої ще не існує. Між тим постають питання про накладення заборони на відчуження предмета іпотеки і про звернення стягнення на нього. Тому має місце юридична фікція, коли накладається заборона відчуження на нерухомість, хоча насправді – на майнові права. Така фікція допустима не завжди, а лише в іпотеці при будівництві житла. Навпаки, не можна зареєструвати право власності на нерухомість, якої ще немає, або продати, якщо її ще не існує. Можна вести мову лише про об’єкти незавершеного будівництва.

Оскільки український законодавець не надав визначення майнових прав і прирівняв їх до речей, що викликає чимало суперечностей та проблем на практиці, слід в кожному разі виходити із сутності правовідносин і чітко визначатись з предметом конкретного договору – чи то будуть майнові права, чи то буде конкретна річ. При цьому основне значення набуває не ЦК України, а спеціальне законодавство, яке дозволяє реєстрацію майнових прав на зразок з речами або не передбачає цього. Тому в подібній суперечливій ситуації з регулюванням майнових прав маємо додержуватися приписів законодавства, хоча воно в такому стані, який існує на сьогодні, не відповідає правовим традиціям.

Увага! Майнові права є як об’єктом, так і змістом правовідносин. Як об’єкт вони дорівнюють речам і є неспоживними. Майнові права в ст. 190 ЦК України названі речовими правами, але майновими є й зобов’язальні права, зокрема право вимоги. Відчужувати можна лише зобов’язальні майнові права та такі речові права, як емфітевзис та суперфіцій. Відчужуються майнові права шляхом продажу так само як і речі, і тоді вони виступають предметом відповідних договорів (наприклад, купівлі-продажу). Отже, майнові права перебувають у цивільному обороті і, зокрема, вони спадкуються. Майнові права можуть входити до поняття нематеріальних активів, але це не дорівнює їх немайновим правам. Право інтелектуальної власності також може мати як майновий, так і немайновий аспект, і тому в певній частині поняття «нематеріальні активи», «право власності», «право інтелектуальної власності», «майнові права» перетинаються.

Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

1. Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня.

2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.