3. Застереження

3.1. Як правило, оспорюються правочини, які не посвідчуються нотаріально, оскільки, посвідчуючи правочин, нотаріус має впевнитися в багатьох фактах: у тому, що перед ним не тільки саме та особа, яка виражає волю, а й що ця особа здатна сприймати значення своїх дій. Водночас не виключається й те, що нотаріус перебував у змові з тією стороною правочину, яка скористалася станом другої сторони.

3.2. З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається або особа, яка вчинила правочин, не усвідомлюючи значення своїх дій, або в разі її смерті – інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. Може статися, що й психічний стан, в якому перебувала особа на момент вчинення правочину, згодом набуває постійного характеру, і така особа визнається судом недієздатною. Тоді позов про визнання правочину недійсним може пред’явити її опікун.

3.3. У ст. 225 ЦК України не зазначається про можливість відмови суду у визнанні цього правочину недійсним, якщо він відповідає інтересам особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій.

3.4. Частина третя статті, що коментується, передбачає право сторони, яка перебувала у стані несвідомості, що й послугувало підставою визнання вчиненого нею правочину недійсним, вимагати від другої сторони правочину, яка знала про цей стан, відшкодування моральної шкоди, завданої у зв’язку із вчиненням такого правочину.

Стаття 226. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою

1. Опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемними.

2. На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.

3. Дієздатна сторона зобов’язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.

Опікун зобов’язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов’язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка опікуна.

4. Дієздатна сторона зобов’язана відшкодувати опікунові недієздатної фізичної особи або членам її сім’ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про психічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан.

1. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною особою

1.1. Згідно з частинами 2 та 3 ст. 41 ЦК України недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

У випадку вчинення недієздатною особою правочину всупереч забороні на це, він є нікчемним.

1.2. Однак опікун може схвалити вчинений такою особою правочин, якщо він дрібний побутовий, тобто такий, який підпадає під ознаки, установлені в ч. 1 ст. 31 ЦК України. Інші правочини, вчинені недієздатною особою, схваленню опікуном не підлягають і в будь-якому разі є нікчемними.

1.3. Схвалення опікуном дрібного побутового правочину, вчиненого його підопічним, відбувається в порядку, встановленому ст. 221 ЦК України, тобто так само, як і при вчиненні правочинів малолітніми особами: якщо протягом місяця від нього не надійде заперечень, то правочин вважається схваленим. Однак ці заперечення можна очікувати лише з моменту, коли опікун дізнався про вчинення правочину, а не з моменту його вчинення.