7. Оборотоздатність векселя

7.1. Векселі, як і більшість цінних паперів, мають підвищену оборотоздатність. Вони передаються від одного держателя до іншого не в порядку цивільно-правового відступлення вимоги, тобто без оформлення правочину про відступлення (цесію), а із застосуванням особливих передавальних написів (індосаментів) чи простим врученням, коли йдеться про векселі з індосаментом на пред’явника, чи бланковим. Маючи підвищену оборотоздатність, вексель широко використовується як засіб платежу.

Але не лише властивість порівняно легко переходити з рук одного держателя до рук іншого визначає сутність векселів у цивільному обороті. Найголовнішим, мабуть є те, що УВЗ надає новому добросовісному держателю векселя правовий захист від заперечень, які могли б бути висунуті боржником попередньому власникові документа. Права нового векселедержателя, який сам придбав його добросовісно за певну вартість, не залежать від прав попереднього власника, не обтяжені хибами, що можуть бути притаманні правам цієї особи, а тому захищені від будь-яких заперечень боржника щодо першого кредитора. Такий характер вексельних правовідносин безпосередньо пов’язаний з поняттям абстрактності вексельної угоди.

7.2. Оборот (передача) векселів здійснюється шляхом індосаменту – особливого передавального напису, здійснюваного, як правило, на зворотному боці документа. Звідси й історично складена термінологія (від італійського in dorso - на спині). Переуступка векселя за допомогою передавальних написів носить назву індосування, сам напис йменується індосаментом. Особа, яка здійснює передавальний напис, - індосант, а особа, яка отримує вексель за цим написом, - індосатор або індосат. Відповідно до статті 11 УВЗ будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

7.3. Форма індосаменту. Для того щоб бути дійсним, індосамент повинен бути написаним на векселі чи на приєднаному до нього додатковому аркуші (алонжі) та підписаним індосантом. Жодна усна угода про відступлення прав за векселем не вважається індосаментом.

7.4. Індосамент повинен бути простим та нічим не обумовленим. Будь-яке обмеження його умов з точки зору УВЗ вважається ненаписаним. Але УВЗ вважає недійсним і частковий індосамент, тобто такий, що передає право лише на частину вексельної суми або декільком особам.

7.5. Розрізняються іменний (повний), бланковий індосаменти та індосамент на пред’явника.

Іменний індосамент містить найменування особи, на користь якої уступається вексель, наприклад: «Платіть ВАТ «Атоменергокомплект», Київ чи його наказу. АКБ «Зевс» (підпис)».

Бланковим є індосамент, в якому не вказується індосатор. Такий індосамент може мати вигляд «Платіть наказу... АКБ «Зевс» підпис», або ж просто складатися з підпису уповноваженої особи індосанта.

Векселедержатель, який одержав вексель за бланковим індосаментом, може:

• заповнити цей бланк своїм іменем чи іменем якої-небудь іншої особи, зробивши тим самим бланковий індосамент іменним;

• не заповнюючи бланкового індосаменту, у свою чергу, індосувати вексель шляхом повного чи бланкового індосаменту;

• передати вексель іншій особі, не заповнюючи бланкового та іншого індосаменту, тобто шляхом простого вручення документа.

Можливість передачі у власність іншої особи векселя без оформлення індосаменту, простим врученням - найхарактерніша особливість пред’явницьких цінних паперів та оборотних документів. Силу бланкового індосаменту має також індосамент на пред’явника: „Платіть пред’явнику. АКБ „Зевс” підпис”.

7.6. Вручення векселя новому кредитору (індосатору) є також необхідним та важливим елементом процесу відступлення векселя за індосаментом. Індосатор з метою реалізації своїх прав, що випливають з векселя, повинен володіти самим цінним папером, тобто стати векселедержателем. Перехід векселя до нового кредитора лише в тому випадку може вважатися закінченим, коли після індосаменту вексель реально переходить у руки нового кредитора чи знаходиться в його розпорядженні. Таким чином, вручення векселя є тим самим юридичним фактом, який визначає момент виникнення в індосатора права власності на вексель. Тому до вручення векселя передавальний напис, зроблений індосантом, вважається відзивним і може бути ним анульований. Відповідно до ст. 16 УВЗ будь-який закреслений індосамент вважається ненаписаним.

7.7. Основні функції індосаменту. Індосамент виконує три основні функції: передавальну (трансферабельну); гарантійну; легітимаційну.

Передавальна функція полягає в тому, що шляхом індосаменту всі права, які випливають з векселя, переносяться на нового кредитора. Індосатор (новий кредитор) у першу чергу отримує право вимагати від платника-акцептанта обумовлену у векселі суму грошей у визначений строк, а також одержує право вимоги по відношенню до попереднього кредитора та будь-якої іншої особи, що поставила на векселі свій підпис, у випадку несплати або неакцепту векселя платником (право на регресну вимогу). Крім того, новий векселедержатель, у свою чергу, має право переуступити вексель іншій особі. Індосатор не замінює собою попереднього векселедержателя, а є самостійним вексельним кредитором. Його право вимоги до вексельного боржника не залежить від прав його попередників та базується виключно на володінні векселем та здійсненому індосаменті.

Гарантійна функція індосаменту виражається в тому, що шляхом здійснення передавального напису індосант не лише уступає належне йому право на одержання вексельної суми новому кредитору, але й сам стає перед індосатором вексельним боржником та відповідає згідно із законом за платіж та акцепт векселя. Індосант гарантує новому векселедержателю, що платник належним чином акцептує вексель та здійснить оплату. Якщо платник цього не зробить, індосант сам оплачує вексель. Таким чином, індосамент, з одного боку, передає новому кредитору усі права, що випливають з векселя, а з іншого боку, створює в особі індосанта нового вексельного боржника.

Важливе значення має легітимаційна функція індосаменту. Законність прав вексельного кредитора ґрунтується на послідовності ряду передавальних написів.

Ряд індосаментів для того, щоб вважатися послідовним та безперервним, повинен починатися з підпису ремітента (першого векселедержателя) чи векселедавця, якщо переказний вексель виставлено його власного наказу. Наступні індосаменти кожного разу повинні підписуватися іменем тієї особи, яка була вказана в попередньому індосаменті. Після бланкового індосаменту кожна особа, яка володіє векселем, може індосувати його своїм підписом, не порушуючи при цьому послідовності індосаментів, оскільки в цьому випадку вважається, що векселедержатель придбав вексель на підставі бланкового передавального напису.

Кожний наступний передавальний напис, як правило, здійснюється під попереднім, але безперервність ряду індосаментів може бути встановлена й за датами індосаментів. У будь-якому випадку послідовність ряду індосаментів визначається виключно за зовнішніми формальними ознаками. Необхідна лише зовнішня тотожність між підписом індосанта та найменуванням особи, вказаної в попередньому індосаменті. Так, відповідно до ст. 40 УВЗ той, хто здійснює платіж при настанні строку платежу, зобов’язаний перевірити правильність послідовного ряду індосаментів, але не підписи індосантів. Крім того, відповідно до ст. 7 УВЗ, якщо на переказному векселі є підписи осіб, не здатних зобов’язуватися за векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов’язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов’язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.

7.8. Передоручений та заставний індосаменти. Індосамент може служити іншій меті, ніж передача прав власника за векселем іншій особі. Якщо індосамент містить застереження „валюта до отримання”, „на інкасо”, «як повіреному» чи будь-яке інше застереження, що має на увазі просте доручення, то такий індосамент називається передорученим, і в цьому випадку векселедержатель, зазначений в індосаменті, не розглядається як власник векселя, ним залишається індосант. Держатель виступає в ролі повіреного і може здійснювати всі права, що випливають з векселя (одержати платіж, здійснити протест та ін.), але лише від імені та за рахунок свого довірителя. Він може, у свою чергу, індосувати вексель у порядку передоручення.

Різновидом передорученого індосаменту є заставний індосамент. При передачі векселя в заставу індосамент доповнюється відповідним застереженням „валюта в забезпечення”, „валюта в заставу” чи іншим застереженням, відповідним за змістом.