4. Підписання правочину

4.1. Підписання правочину є останньою умовою дотримання сторонами (стороною) письмової форми правочину. Це пов’язано з тим, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України). Вимоги до підписання правочину передбачені у частинах 2–4 ст. 207 ЦК України.

4.2. За загальним правилом закон установлює обов’язковість підпису на правочині. Підпис є обов’язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі.

Що ж слід розуміти під поняттям «підпис»? Існують два основних підходи: «ліберальний» та «жорсткий»¹⁸⁸. Відповідно до першого під поняттям підпису розуміють розпис чи параф, який є графічним накресленням символу чи сукупності символів (знака), що асоціюється з його іменем¹⁸⁹. Як правило, таке накреслення складається з монограмної абревіатури у вигляді сполучення ініціалів та прізвища чи його частини. Зазначений ліберальний підхід, зокрема, введений відповідно до п. 3.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, де зазначається, що для відкриття поточного рахунку фізична особа повинна подати до банку картку із зразками підписів, що засвідчені підписом уповноваженого працівника банку чи нотаріально. Натомість, автори, які підтримують «жорстку» теорію щодо підпису, вважають, що акт підписання документа означає написання громадянином свого повного імені (тобто імені, по батькові та прізвища) і лише власноручно написане повне ім’я фізичної особи, на думку цих авторів, може вважатись підписом у точному розумінні цього слова¹⁹⁰.

4.3. Наявність підпису підтверджує наміри учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Унаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або уповноваженими особами власноручно. У будь-якому разі це здійснюють фізичні особи, оскільки тільки вони здатні вчиняти певні дії, що знаходять реальне відображення в дійсності внаслідок унікальних особистих біометричних параметрів людини.

4.4. Зважаючи на те, що фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям, що, як правило, складається з прізвища, власного імені та по батькові (ч. 1 ст. 28 ЦК України), то й підпис повинен містити всі складові імені особи, написані власноручно. У випадку відсутності власноручного підпису слід вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину.

4.5. У законодавстві вживаються відносно підпису такі словосполучення: власноручний підпис (ч. 3 ст. 207 ЦК України), ідентичний підпис (абз. 2 ч. 2 ст. 962 ЦК України), особистий підпис (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про кооперацію», ч. 13 ст. 44 Закону України «Про нотаріат»). Однак у будь-якому разі їх необхідно тлумачити як самостійне написання власноручно фізичною особою або ж фізичною особою, яка виступає від імені юридичної особи, усіх складових прізвища, власного імені та по батькові.

4.6. Із загального правила щодо власноручного підписання правочину його стороною (сторонами) передбачені й винятки.

Це стосується застосування аналогів власноручного підпису для підписання правочину, під якими розуміється:

а) факсимільне (від лат. fac simile – зроби сам) відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання (відтворення власноручного підпису особи, наприклад, за допомогою кліше);

б) електронно-цифровий підпис¹⁹¹;

в) інший аналог власноручного підпису (наприклад, застосування для підписання правочину коду або шифру).

Слід ураховувати, що використання аналогів власноручного підпису є допустимим у випадках, передбачених законом, іншими актами цивільного законодавства або ж за письмовою згодою сторін, коли зразки аналогу власноручного підпису є наявними в іншої сторони. Тобто за відсутності такої вказівки або згоди сторін правочин буде вважатися не вчиненим. Аналогічний підхід підтримується й у судовій практиці.

Зокрема, ВГСУ вказав, що відтворення підпису шляхом копіювання за відсутності законодавчо передбачених випадків та згоди на зазначене між сторонами свідчить про те, що договір поставки, щодо якого заявлено зустрічну позовну вимогу визнати недійсним, ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» не підписувався, з чого господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний договір є неукладеним¹⁹².

4.7. Тлумачення ч. 2 ст. 207 ЦК України дозволяє зробити висновок, що правочин має підписуватися його стороною (сторонами).

Стороною (сторонами) правочину є особа(-и), для яких цим правочином установлюються права та обов’язки. Тобто, якщо нею (ними) є фізичні особи, то вони підписують правочин власноручно. У разі коли стороною правочину є юридична особа, то від її імені правочин підписується особою, яка має на це відповідні повноваження, встановлені:

а) установчим документом (керівник юридичної особи або його замісник, якщо це передбачене установчим документом);

б) довіреністю (представник, який діє на підставі довіреності, виданої керівником або учасниками юридичної особи);

в) актами цивільного законодавства (наприклад, учасники повних товариств).

Однак законодавством передбачаються випадки, коли правочин підписується іншими особами.

У певних випадках допускається підписання правочину іншою особою, якщо сторона правочину має різного роду вади, що заважають їй це зробити. У цьому разі порядок підписання іншою особою правочину регламентується ч. 4 ст. 207 ЦК України. Особа, яка підписує правочин на прохання іншої особи, часто називається рукоприкладником.

Увага! Рукоприкладник сам не є стороною правочину. Жодних прав і обов’язків щодо правочину, який ним підписується, в нього не виникає. Його роль зводиться виключно до заповнення фізичного недоліку, неписьменності або проявів хвороби особи, яка є дійсною стороною правочину.

Незважаючи на те, що в цій нормі вказується, що правочин підписує особа за дорученням сторони правочину, ця особа не буде представником і до неї не висуваються вимоги як до представника. Не укладається при цьому й договір доручення. Очевидно, у цій статті вираз «за дорученням» вживається в загальнопобутовому, а не юридичному значенні, і тому не слід для цього укладати договір доручення, тим більше, що це й неможливо без підпису особи, якій це зробити заважає стан здоров’я.

Якщо правочин вчиняється через представника, то його підписує цей представник, який уповноважений на підписання правочину договором або довіреністю (статті 1000, 244 ЦК України).

Увага! Сторонам варто перевіряти повноваження представника на підписання правочину. Представником можуть, а в певних випадках мають надаватися відповідні документи на підтвердження своїх повноважень – довіреності, акти органу юридичної особи, документи, що підтверджують особу, яка є законним представником.

4.8. Як вказувалося вище, іноді закон вимагає засвідчення підпису особи на правочині і це необхідно у випадку, якщо правочин підписує за особу, яка у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, інша особа. Підпис останньої засвідчується відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє. Якщо ж правочин, що підписує не сторона, а інша особа, підлягає нотаріальному посвідченню, то підпис останньої засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

4.9. Водночас потрібно враховувати, що згідно зі ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує справжність підписів та посвідчує правочини. При цьому в ч. 1 ст. 78 цього ж Закону встановлено, що нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, які не мають характеру угод. Хоча у ч. 2 цієї ж статті передбачається, що на угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, яка підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.

4.10. Існує особливість при вчиненні такого правочину, як прийняття спадщини, що спостерігається при поданні заяви про її прийняття. Згідно з ч. 2 ст. 1269 ЦК України така заява подається спадкоємцем особисто, а за п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України допускається можливість подавати заяву про прийняття спадщини поштою. Більше того, у випадку, коли справжність підпису спадкоємця на заяві не засвідчена, нотаріус приймає заяву та заводить спадкову справу, пропонуючи спадкоємцю надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Отже, якщо йдеться про заяву, то вона може складатися лише в письмовій формі, а цю форму додержано, якщо вона підписана стороною правочину (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Жодних вимог до випадків нотаріального посвідчення підпису ЦК не містить, на відміну від Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

4.11. Для юридичних осіб підписання правочину уповноваженою особою є недостатнім, й вимагається скріплення підпису печаткою (абз. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Звичайно, що печатка ставиться на підпис лише особи, яка уповноважена підписувати правочини (яка має право їх підпису). Про цих осіб потрібно зазначати в установчих документах юридичної особи.

Однак чітких приписів стосовно цього закон не містить. А от підзаконний нормативно-правовий акт передбачає вимоги до підписів та печатки юридичної особи. Так, згідно з п. 3.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах¹⁹³ при відкритті рахунку в банку оформляється картка із зразками підписів і відбитка печатки, відомості до якої вносяться відповідно до установчих документів юридичної особи.

Крім того, постає закономірне запитання щодо правових наслідків відсутності печатки юридичної особи на тексті правочину. Адже не виключаються різноманітні ситуації, за яких скріплення правочину печаткою юридичної особи є просто неможливим. Наприклад, якщо правочин від імені юридичної особи вчиняється представником, який діє на підставі довіреності, не за місцезнаходженням юридичної особи і якому, безумовно, не надається печатка.

У науково-практичній літературі вказується, що правочин юридичної особи має бути скріплений печаткою¹⁹⁴, без позначення тих правових наслідків відсутності скріплення підпису печаткою юридичної особи.

Також і різноманітні державні органи висловлювали своє бачення з цього приводу. Зокрема, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вказує, що правочин, який вчинюється юридичною особою, підлягає скріпленню печаткою¹⁹⁵. Міністерство юстиції України вважає, що в разі вчинення правочину юридичною особою, крім підпису уповноваженої на це особи, також має бути скріплений печаткою юридичної особи¹⁹⁶. Однак знову ж таки без наведення відповідних правових наслідків.

У судовій практиці також постають питання про правові наслідки відсутності печатки на тесті правочину, вчиненого юридичною особою.

Зокрема, ВГСУ відмітив, що закон не передбачає такої підстави для настання юридичних наслідків у вигляді визнання правочину недійсним, як відсутність печатки юридичної особи на укладеному договорі, а ВАТ «Агроекспорт» в процесі розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не заперечувало факт підписання договору позики (новація) уповноваженими особами ВАТ «Агроекспорт», суди дійшли правомірних висновків про додержання сторонами письмової форми правочину¹⁹⁷.

Однак видається, що відсутність скріплення печаткою юридичної особи підпису уповноваженої особи на тексті документа не спричиняє юридичних наслідків, крім випадків, за яких вони вказуються. Зокрема, у випадку відсутності печатки товарного складу на тексті подвійного складського свідоцтва такий документ не є подвійним складським свідоцтвом (ст. 962 ЦК) або ж на тексті довіреності юридичної особи, такий документ не буде довіреністю.

Увага! Скріплення печаткою підпису на тексті правочину, який вчиняється юридичною особою, має розглядатися як загальна вимога до письмової форми правочину за участю юридичної особи. Отже, відсутність відтиску печатки на тексті правочину слід розцінювати як відсутність існування самого правочину.