8. Платіж за векселем. Аваль. Протест

8.1. Платіж за векселем може бути гарантований повністю або в частині суми авалем. УВЗ надає можливість виступати в ролі аваліста не лише третій особі, але й тому, хто вже поставив на векселі свій підпис (індосанту, векселедавцю чи навіть акцептанту). Аваль робиться на векселі чи на додатковому аркуші (алонжі).

Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль. При цьому йдеться не лише про обсяг відповідальності (якщо аваліст не здійснив обмежувального застереження), але й про характер відповідальності в цілому. Аваліст за акцептанта відповідає таким же чином, як і акцептант, незалежно від того, здійснено протест чи ні. У той же час аваліст за індосанта чи векселедавця відповідає лише в порядку регресу, при дотриманні всіх установлених для цього законом правил.

8.2. Аваль за векселем суттєво відрізняється від поруки та гарантії за цивільним правом. Серед відмінностей слід назвати таке: аваль за векселем та цивільно-правові порука і гарантія регулюються перш за все різними нормами права; учасниками договору поруки та гарантії є поручитель або гарант та кредитор, перед яким поручитель поручається, а гарант гарантує виконання зобов’язання боржником, аваліст же забезпечує виконання боржником зобов’язання будь-якій особі, яка є законним векселедержателем, і не може бути відомою заздалегідь, оскільки вексель має властивість обертатися і переходити від одного векселедержателя до іншого; різними є підстави для пред’явлення позову до аваліста та поручителя або гаранта: векселедержатель може звернути свій позов проти аваліста як у випадку настання строку платежу, якщо платіж не було здійснено, та навіть і раніше строку платежу, якщо, по-перше, мала місце повна чи часткова відмова в акцепті; по-друге, у випадку неплатоспроможності платника, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, у випадку припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина й не була встановлена судом, чи у випадку безрезультатного звернення стягнення на його майно; по-третє, у випадку неплатоспроможності векселедавця за векселем, що не підлягає акцепту.

8.3. Держатель векселя, що пред’явив його до акцепту чи до платежу, може зустрітися з відмовою платника акцептувати чи оплатити вексель. З цього моменту нормальний процес вексельного обігу порушується та векселедержатель зупиняється перед необхідністю знайти шлях до задоволення своїх вимог. За цих обставин закон надає векселедержателю право пред’явити регресний позов до інших зобов’язаних за векселем осіб: індосантів, векселедавця переказного векселя та їх авалістів. Усі особи, які видали, акцептували, індосували вексель чи поставили на ньому аваль, відповідно до ст. 47 УВЗ є солідарно зобов’язаними перед векселедержателем.

8.4. Однак для реалізації свого права вимоги векселедержатель є зобов’язаним дотримуватися встановлених законом формальностей. У разі оголошення платника неплатоспроможним, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, а також у випадку оголошення неплатоспроможним векселедавця за векселем, що не підлягає акцепту (ст. 22 УВЗ та ст. 2 Закону України „Про обіг векселів в Україні”), формальності, яких вимагає закон, полягають у необхідності пред’явлення відповідної судової ухвали (рішення) про оголошення неплатоспроможним, у всіх останніх випадках УВЗ вимагає здійснення протесту векселя.

8.5. Протест є публічно-правовим актом, що має за мету посвідчити ті чи інші факти, з якими УВЗ пов’язує настання певних правових наслідків. Публічність акта протесту надає достовірності таким фактам та їх заперечення стає можливим лише в порядку, встановленому для оскарження дій відповідних офіційних органів. Відповідно до УВЗ шляхом протесту перш за все має бути посвідчений факт відмови платника від акцепту чи платежу належним чином пред’явленого векселя (так званий протест у неакцепті чи неплатежі).

Протестом може бути також посвідчена відмова акцептанта поставити дату акцепту (а у простому векселі із строком «у визначений строк від пред’явлення» - відмова векселедавця поставити датовану відмітку про пред’явлення векселя до платежу – протест у недатуванні акцепту (статті 25 та 35 УВЗ), а також відмова депозитарія від вручення акцептованого примірника чи оригінала векселя - протест про невручення (статті 66 та 68 УВЗ).

Найбільш практичне значення має протест у неакцепті чи неплатежі. Закон пов’язує з фактом повної чи часткової відмови платника від акцепту переказного векселя чи з відмовою акцептанта чи векселедавця простого векселя від платежу у встановлений строк настання досить важливих правових наслідків. Саме із цього моменту держатель векселя отримує право на пред’явлення регресних вимог до тих, хто поставив на векселі свої підписи як індосанти, векселедавці та їх авалісти. Всі ці особи солідарно зобов’язані за векселем, стають дійсними боржниками, зобов’язаними перед держателем за акцепт та оплату векселя. Надаючи цим фактам такого суттєвого значення, УВЗ визнає необхідним їх офіційне посвідчення шляхом складання публічного акта про протест.

8.6. Статтею 92 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель. Вчинення протестів векселів здійснюється відповідно до розділу 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

8.7. Стягнення заборгованості за опротестованим у неоплаті векселем здійснюється в судовому порядку або відповідно до ст. 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні» шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису на опротестованому векселі.

Для позовних вимог, що випливають з векселя, законом встановлюються особливі строки давності. Статтею 70 УВЗ встановлено три різних строки погашення позовних вимог:

• позовні вимоги до акцептанта переказного та векселедавця простого векселя (незалежно від того, опротестовано його чи ні) погашаються після закінчення трьох років від дня строку платежу;

• позовні вимоги до індосантів та векселедавця переказного векселя погашаються після закінчення одного року від дня протесту, здійсненого у встановлений строк, чи від дня строку платежу, за наявності застереження про обіг без витрат;

• позовні вимоги індосантів один до одного та до векселедавця переказного векселя погашаються після закінчення шести місяців, рахуючи від дня, у який індосант сплатив за векселем, чи від дня пред’явлення до нього позову.

У випадку пропуску вказаних строків векселедержатель втрачає право на позов за векселем. УВЗ не передбачає можливості поновлення вказаних строків. Отже, на відміну від наслідків спливу позовної давності за звичайним цивільно-правовим зобов’язанням, коли зобов’язання не припиняється, сплата заборгованості за векселем у випадку збігу вказаних строків вексельної давності не матиме правових підстав. Тобто боржник за векселем, який сплатив за таким векселем після спливу давності, установленої для звернення з позовом про стягнення такої заборгованості, на відміну від боржника за звичайним цивільно-правовим зобов’язанням, матиме право вимагати повернення суми платежу.