6. Електронні гроші як річ та як спосіб фіксації відступлення права вимоги

6.1. Особливості економічного блага електронних грошей не дозволяють поширювати на них правовий режим речей. Це зумовлено тим, що тілесність як ознака речей у електронних грошей відсутня. Передача файлів за допомогою файлових систем дозволяє віднести їх до нематеріальних благ.

6.2. Правомочності, що виникають у «власника» електронних грошей (їх держателя), не тотожні за обсягом правомочностям власника речі. Володіння та користування обмежені як мінімум такими факторами:

• неможливістю мати у своєму безпосередньому фізичному пануванні цей електронний документ;

• юридичний вплив здійснюється в межах умов угоди, за якими електронна платіжна система наділяє кожного її учасника правом без будь-яких пояснень не приймати до обміну електронні гроші;

• облік електронних грошей у вигляді файлів здійснюється на консолідованому рахунку емітента та паралельно в електронному гаманці держателя електронних грошей, що безпосередньо залежить від апаратно-програмного забезпечення електронної платіжної системи, зв’язку із сервером, зв’язку з іншими комп’ютерами в одноранговій мережі, та навіть від своєчасного постачання електричної енергії.

6.3. Фактично право держателя на електронні гроші зводиться до правомочності віддаленого розпорядження ними. Тому електронний документ не може бути об’єктом права власності держателя електронних грошей, але як файл різного типу шифрування, як частина апаратно-програмного комплексу, може бути об’єктом права власності електронної платіжної системи (або об’єктом права інтелектуальної власності, як результат творчої діяльності).

6.4. Електронні гроші посвідчують зобов’язання емітента, тобто є цифровими титульними знаками, що як і цінні папери, є символами певних речей, передача яких шляхом передачі символу на них передбачена законом або договором. Зрозуміло, що дії з символом розглядаються як дії з річчю, але вони стосуються не факту передачі речі, а факту цесії.

6.5. Конструкції електронних грошей властива не лише оспорювана здатність бути платіжним засобом, а й зобов’язальна природа – «електронні гроші – одиниці вартості і є грошовим зобов’язанням емітента» (п. 1.2 Положення про електронні гроші в Україні).

Випуск електронних грошей – послуга з надання фізичним та юридичним особам електронних грошей шляхом обміну готівкових або безготівкових коштів на електронні гроші, яка пов’язана із зобов’язанням щодо погашення електронних грошей на вимогу. Іншими словами, діяльність емітента щодо ремісії (погашення) електронних грошей є підставою реалізації держателем електронних грошей свого суб’єктивного права грошової вимоги.

Увага! Електронні гроші як об’єкт цивільних прав виступають тільки електронним засобом фіксації прав грошової вимоги.

Таке твердження є висновком з проведеного аналізу офіційних публічних оферт, типових договорів між учасниками електронних платіжних систем, умов використання електронних платіжних систем, що розміщені на веб-сайтах провідних електронних платіжних систем українського сегменту мережі Інтернет.

6.6. Для уникнення проблем правового регулювання діяльності емітентів електронних грошей було розроблено схему, за якою діють їх більшість в СНД. Закріплення в договорах з електронними платіжними системами такого поняття, як «рахунок клієнта» одразу ж створює підстави для органів, що здійснюють банківський нагляд, до ініціювання провадження щодо припинення діяльності такими суб’єктами через відсутність ліцензії.

Тому треба розмежовувати банківський рахунок клієнта, що відкривається в порядку гл. 72 ЦК України, та консолідований рахунок як такий, що використовується емітентом для обліку платіжних операцій за емітованими ним, наперед оплаченими спеціальними платіжними засобами (електронними гаманцями).

Різниця полягає в тому, що консолідований рахунок – це такий банківський рахунок, за яким клієнтом є емітент електронних грошей. Поняття «рахунок» вживається в договорах з ЕПС не як сума прийнятих і зарахованих грошових коштів, а як облік прав грошової вимоги держателя електронних грошей до емітента. Така діяльність не має ознак банківської, тому не підпадає під вимоги законодавства про ліцензування окремих видів господарської діяльності, якщо, звичайно, не являє собою іншої виключної діяльності у сфері фінансових послуг.

6.7. Вживання категорій «електронні гроші» та «законний засіб платежу» (засіб платежу) як тотожних є безпідставним. Така властивість гривні як здатність бути засобом платежу кореспондує з властивістю електронних грошей бути засобом обміну. Саме наявність у електронних грошей як форми фіксації прав грошової вимоги властивості мінової цінності створює додаткові підстави для визнання їх традиційним об’єктом цивільних прав. Так само як і законний засіб платежу, електронні гроші є інструментами закріплених в них прав – з одного боку, вони самі являють собою права вимоги, а з іншого – фіксацію цих прав.

6.8. Фіксація прав грошової вимоги реалізується у файлах різних форматів – електронних документах, що скріплені аналогом власноручного підпису. Тобто вона здійснюється в бездокументарній формі. Ці електронні документи в договорах іменуються як «електронний чек на пред’явника», «цифровий титульний знак» тощо. Щодо чека, то його форма та порядок заповнення встановлюються законом і банківськими правилами згідно з ч. 7 ст. 1102 ЦК України. Виходячи з положень законодавства у сфері державного регулювання ринку фінансових послуг, для здійснення операцій з чеками отримання ліцензії професійного учасника ринку цінних паперів не вимагається. Щодо цифрового титульного знака, то такого поняття законодавством України не передбачено.

6.9. У цивільному законодавстві договором, за яким одна сторона передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а інша сторона відступає або зобов’язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) називається факторингом, який регулюється гл. 73 ЦК України, законодавством про державне регулювання ринків фінансових послуг тощо. Емісія та обіг електронних грошей здійснюються шляхом відступлення права грошової вимоги.

Внаслідок цього важливого значення набуває розмежування випадків, в яких на правовідносини сторін поширюються норми про факторинг, а в яких - про цесію. У Розпорядженні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» від 03.04.2009 р. № 231 вказується сукупність операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів), які відносяться до факторингу:

• фінансування клієнтів - суб’єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

• набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб’єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

• отримання плати за користування грошовими коштами, наданими в розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Розмежування цих схожих правовідносин включає в себе предметну та суб’єктну характеристики:

а) при проведенні обліку прав вимоги, що ведеться емітентом електронних грошей та підлягає обов’язковому аудиту, можна помітити, що обсяг прав грошової вимоги перед відступленням більше, ніж після виконання умов договору. Це не може бути трактовано як прихована плата, оскільки ці права утримано електронною платіжною системою як комісію та проценти. Іншими словами, ці права утримуються боржником, а не кредитором, як передбачено договором факторингу;

б) клієнтом за договором про емісію електронних грошей є фізична особа, що не передбачено договором факторингу.

Увага! Предметна характеристика та суб’єктний склад не характерні структурі договору факторингу, а тому правовідносини у сфері електронних грошей регулюються загальними нормами про відступлення права вимоги.