4. Поняття та види векселів

4.1. ЦК України не містить спеціальних норм щодо векселів, проте відповідно до статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель віднесено до боргових цінних паперів, тобто до цінних паперів, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. Проте таке визначення не відповідає дійсній сутності векселя, адже за своєю природою вексель виник з переказу, а не з оформлення відносин боргу.

4.2. Регулювання векселя (вексельного обігу) здійснюється на підставі як національного, так і міжнародного законодавства, зокрема:

- Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі (далі – УВЗ), затвердженим Женевською конвенцією 1930 року, разом з якою прийнято ще дві вексельні конвенції: Конвенцію про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Конвенцію про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів. Вексельні Женевські конвенції 1930 року набрали чинності для України 6 січня 2000 року;

- Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»;

- Законом України «Про обіг векселів в Україні».

4.3. Вексель є універсальним інструментом кредитування, засобом платежу, цінним папером.

Статтею 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель визначено як цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

4.4. УВЗ передбачає два основних види векселів: переказні та прості. За своєю правовою природою переказний вексель свідчить про переведення боргу векселедавця на третю особу, залишаючи векселедавцеві лише солідарну відповідальність у разі нездійснення платежу платником за векселем, або про відступлення векселедавцем векселедержателю права вимоги платежу від третьої особи. Простий вексель має сутність боргового документа, підсиленого суворістю вексельного права.

Переказний вексель (тратта) представляє собою документ, який складено відповідно до встановленої законом форми, в якому міститься нічим не обумовлена пропозиція (наказ) однієї особи (векселедавця - трасанта) іншій особі (платнику трасату) сплатити на вимогу чи у визначений час у майбутньому визначену у векселі суму грошей третій особі (першому держателю векселя - ремітенту).

Простий вексель - це документ, що відповідає за формою вимогам закону та містить нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити на вимогу чи у визначений час в майбутньому вказану у векселі суму грошей іншій особі (векселедержателю).

Зобов’язання за переказним та простим векселем є безумовним, абстрактним, грошовим та суворо формальним. У простому векселі воно має форму прямо вираженого боргового зобов’язання векселедавця, а в переказному векселі – більш складну форму наказу про платіж, який адресований третій особі. Векселедавець переказного векселя виступає як кредитор по відношенню до платника та як боржник – по відношенню до векселедержателя. Своїм наказом про платіж векселедавець уступає свої права щодо платника новому кредитору або ж переказує (переводить на платника свій борг щодо векселедержателя) – векселедержателю (звідси й походить назва – переказний вексель).

Увага! Відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

4.5. Документарність векселя означає, що вексель (перш за все переказний) є одним з типових представників особливого роду документів, які носять назву «цінні папери». Головною відмінною ознакою векселя є те, що для реалізації визначеного в цьому документі майнового права обов’язковою умовою є володіння самим цінним папером. Вимагати платіж за векселем може лише той, хто володіє цим документом, - векселедержатель.

Відповідно до ст. 16 УВЗ власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Якщо особа втратила переказний вексель через будь-які події, а держатель векселя обґрунтує своє право на нього безперервним рядом індосаментів, такий держатель не зобов’язаний повернути вексель, за винятком випадку, коли він придбав його недобросовісно або при його придбанні, допустив грубу необережність.

Увага! Наявність векселя у векселедержателя є не лише доказом права на вексель, наприклад права на одержання певної суми грошей, але й необхідною умовою реалізації цього права. «Без документа немає й права» – саме на цьому ґрунтується тотожність векселя як цінного папера та визначеного в ньому майнового права.

4.6. Зазначена властивість векселів дозволяє укладати з їх використанням різні цивільно-правові правочини. Вексель, наприклад, може бути предметом купівлі-продажу, він може бути переданий у заставу, пред’явлений до врахування, зданий банку для зберігання чи інкасування та ін. Придбаний вексель можна навіть оплатити іншим векселем. Так, ВСУ у Постанові від 03.12.2002 р. по справі № 17/81 вказує: «...факт емітування векселя з метою його обміну на інший вексель повинен розцінюватися не інакше, як оплата векселя, що придбавається не грішми, а цінним папером, який є грошовим документом. У зв’язку з цим, цей вексель слід сприймати як такий, що виданий для оплати придбаного майна».