1. Поняття подільних та неподільних речей

1.1. Стаття 183 ЦК України закріплює класифікацію речей на подільні та неподільні залежно від того, чи втрачає річ своє цільове призначення при її фізичному поділі. Отже, хоча будь-яку річ можна поділити фізично, з юридичної точки зору речі бувають подільними і неподільними.

Якщо річ можна поділити без втрати її цільового призначення, вона є подільною. І навпаки, річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення, є неподільною.

Прикладом подільних речей є земля, яка не втрачає свого цільового призначення при виокремленні з її складу земельних ділянок, продукти харчування, які незалежно від способу їх фасування, не втрачають свого цільового призначення

Прикладом неподільних речей є транспортні засоби, побутова техніка, інші речі звичайної домашньої обстановки та вжитку.

1.2. Класифікація речей на подільні й неподільні іноді очевидна, а іноді – досить непроста.

Критерії подільності речей такі:

- відсутність законодавчих заборон поділу такої речі, поділу права спільної власності на річ або виділу частки;

- збереження частинами речі цільового призначення речі;

- збереження частинами матеріальної цінності речі, у тому числі зручності в користуванні нею.

1.3. Особливо важливим є питання про подільність нерухомих речей. Можуть бути об’єктами правовідносин, зокрема, такі частини нерухомих речей:

а) частини земельних ділянок (як при купівлі-продажу їх, а також будівель, що розташовані на них, при іпотеці);

б) частини будинків або приміщень;

в) частини житла (квартири, житлового будинку);

г) частина підприємства як майнового комплексу.

1.4. Про частину об’єкта можна також говорити й при визначенні предмета договору купівлі-продажу нерухомості, оскільки потрібна вказівка даних, що визначають розташування нерухомості в складі іншого нерухомого майна.

Подільною є земельна ділянка, яка може бути поділена на частини, кожна з яких після поділу утворює самостійну земельну ділянку, використання якої дозволене і може здійснюватися без переведення її до складу земель іншої категорії. Самостійна земельна ділянка – це: ділянка певного розміру; технологічно й господарсько-самостійна; з визначеним місцем розташування.

1.5. Відносно подільності земельної ділянки можливі різні ситуації, які зазвичай пов’язані з переходом прав на будівлю, розташовану на земельній ділянці. Якщо сторони домовилися про купівлю-продаж будівлі й земельної ділянки, то проблем не виникає. Якщо предметом договору була тільки будівля, й виник спір про право на земельну ділянку, то постає питання про подільність цієї ділянки, тобто можливість її розділити на ділянку під будівлею і на іншу частину. При неможливості такого поділу може йтися про інші способи вирішення спору – встановлення права користування земельною ділянкою, у тому числі на праві сервітуту.

Можуть виникати спори й при спадкуванні будинку декількома спадкоємцями, унаслідок чого виникає необхідність у вирішенні питання про земельну ділянку, що під будинком. З відомих причин її поділ неможливий. Земельна ділянка, на якій розміщені будинки, будівлі, споруди, які належать декільком власникам, завжди є неподільною. За власниками будинку будуть закріплені частки в праві власності на земельну ділянку й установлений порядок користування ним. Частка в натурі виділятися не буде, а буде лише зафіксована в реєстрі прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.