Розділ 5. Оцінювання капіталу корпорації

5.1. Вартість грошей у часі Концепція часової вартості грошей

Час — це гроші! Даний закон конкуренції визначає мотивацію підприємців, а відповідно і прийняття фінансових рішень менеджерами. Однією з проблем корпорації у її підприємницькій і фінансовій діяльності є проблема нестикування у часі потоків прибутків і витрат. Прибуток ще не накопичено у достатній сумі, але корпорація може прийняти рішення, обумовлене економічними обставинами. Тому вона залучає певні суми для фінансування проекту в борг. Виникає дуже важливе питання: чи виправдане це рішення, тобто “чи варта шкурка вичинки?”. Менеджери корпорації мають визначити, чи принесуть позикові гроші необхідний дохід у майбутньому.

Прийняття фінансових рішень завжди передбачає обмін сьогоднішніх грошей на майбутні гроші. Оскільки купівельна спроможність грошей постійно змінюється, то в кінцевому підсумку відбувається обмін купівельної спроможності сьогоднішніх грошей на купівельну спроможність майбутніх грошей. Процентна ставка, за якою здійснюється цей обмін, залежить від вартості грошей у часі або від тимчасової вартості грошей.

Основи теорії часової вартості грошей викладені американським економістом Ірвінгом Фішером (1867—1947 рр.). У своїй праці “Теорія процента”, виданій у 1930 р., він розвиває теорію часової вартості грошей. Категорію “час” увів в економіку представник австрійської школи Е. Бем-Баверк (1851—1914 рр.). Заслуга І. Фішера полягає в тому, що він на підставі теорії процента показав значення вартості грошей у часі. І. Фішер пише, що “фундаментальна проблема визначення вартості грошей у часі, яку поставила Природа, полягає в приведенні майбутньої вартості до сьогоднішньої, тобто у визначенні капітальної вартості майбутніх прибутків (курсив наш. — В. С.)”¹. І. Фішер підкреслює, що всі інвестори цікавляться майбутніми доходами. Вони об’єднуються для утворення акціонерних товариств і передають функції управління капіталом менеджерам. Основна мета управління корпорацією — максимізація багатства акціонерів, тобто отримання приведеної вартості грошей і, в кінцевому підсумку, нетто приведеної вартості.

Філософською основою розвитку теорії часової вартості грошей є праці лауреата Нобелівської премії І. Пригожина, котрий писав, що “час — фундаментальний вимір нашого існування” і що “час передує буттю”². Прискорення темпів економічного розвитку на основі принципово нових технологій, які “підштовхують час”, змусило по-новому глянути на “гроші”, інвестовані корпорацією в нові проекти. Вимагалося привести майбутні доходи до “сьогоднішніх грошей”.

З 50-х років минулого сторіччя, коли загострилися економічні проблеми розвитку, інтерес до часової теорії вартості грошей зростає. По-новому постала проблема відновлення капіталу на передовій науково-технічній основі, введення інновацій, нових інформаційних технологій. Потреба збільшення норми накопичення капіталу, її інтенсифікація диктувала необхідність визначення вартості грошей у часі в економічному світі, що швидко розвивається.

Концепція вартості грошей у часі передбачає визначення:

• майбутньої вартості грошей;

• приведеної (сьогоднішньої) вартості грошей.

Основу концепції часової вартості грошей становить розкриття сутності приведених (сьогоднішніх) грошей.

Як зазначається в західній економічній літературі, концепції тимчасової вартості грошей, а також ризику є основними в теорії і практиці корпоративних фінансів і функціонування ринку капіталу.

По-перше, сьогоднішній долар (євро, єна і т. п.) коштує більше, ніж той, який одержить корпорація в майбутньому: через тиждень, через рік. Він сьогодні вже “в роботі”, тобто приносить дохід.

По-друге, майбутній долар містить більше ризику, тобто непевності в одержанні очікуваного прибутку, ніж сьогоднішній.

Визначення майбутніх грошових потоків дає можливість обчислити приведену вартість грошей, тобто фінансових потоків, дізнатися, скільки вони коштують сьогодні, зараз. І навпаки, визначення майбутньої вартості дає змогу передбачити поступ грошових потоків у майбутньому, тобто їх зростання.