Інкасація виторгу

Корпорація проводить певну політику щодо інкасації виторгу (collection policy). Корпорація при цьому вирішує кілька питань. По-перше, визначення середнього терміну інкасації виторгу. Цей показник розраховується діленням суми дебіторської заборгованості на щоденну суму продажу в кредит. Зростання числа днів інкасації може свідчити про неефективний фінансовий менеджмент. Але прийняття планів розширення продажу в кредит також збільшить цей показник. По-друге, визначення коефіцієнта “поганих” боргів. Цей коефіцієнт визначається діленням суми прострочених платежів на одноденну реалізацію в кредит. Збільшення цього показника може свідчити про агресивну торговельну політику на ринку. Проте частіше за все він показує, що зростає число неплатників. По-третє, визначення термінів непогашених боргів¹.

Аналіз перших двох коефіцієнтів необхідний для прогнозування політики інкасації виторгу. На основі визначення термінів непогашених боргів розробляються проблеми управління поточними боргами клієнтів корпорації.

Звичайним засобом управління і контролю за станом дебіторської заборгованості є аналіз рахунків із простроченими термінами погашення. З цією метою відстежується інформація про прострочені рахунки (табл. 10.4).

Таблиця 10.4

Аналіз Термінів заборгованості 1

Кількість прострочених днів	Частка загальної кількості дебіторів, %	Кількість рахунків
До 29	58	1000
30—59	20	400
60—89	15	200
90 і вище	7	40

Як показують дані таблиці, кількість дебіторів і непогашених рахунків кожен місяць скорочується.

Застосовується також другий прийом обліку непогашених боргів — визначення їх частки в продажу.

Таблиця 10.5

Ставка інкасації — непогашені рахунки у відсотках до обсягу продажів2

Місяць	Продаж, тис. ф. ст.	Непогашені борги, тыс. ф. ст.	Питома вага (3 : 2)
Поточний	300	295	98,3
–1	280	220	78,6
–2	290	105	36,2
–3	300	50	16,7
–4	270	25	9,3
–5	275	15	5,5
–6	310	15	4,8
—	—	725	—

Дані таблиці показують, що покупці товарів і послуг мають прострочені борги. Заборгованість, що виникла три або більше місяців тому в сумі 105 тис. ф. ст. і становить 14,5 % від загальної суми непогашених боргів, можна вважати сумнівною. Непогашені борги скорочували обсяг продажу, здійсненого корпорацією три і більше місяців тому, на 16,7—4,8 %. За даними таблиць можна зробити висновки і розробити відповідні заходи. Якщо корпорація надає відстрочку на 60 днів, відділ з управління дебіторською заборгованістю повинен уживати заходів щодо можливої оплати рахунків терміном понад 60 днів. Перша дія відділу зводитиметься до відправлення покупцям листа (факсу), котрий нагадує про прострочення платежу. Після цього вживаються більш суворі заходи: погрожування щодо звернення з позовом до суду і, нарешті, відсилання позову в судові інстанції.

Корпорація може відмовитися від застосування засобів залякування, які можуть бути дійовими, але важко оцінені по витратах із ними пов’язаними. У цьому випадку розробляється політика щодо повернення сумнівних боргів. З цією метою стягується певний відсоток із кожного простроченого рахунку. Звичайно штрафні санкції передбачаються в договорі про продаж. Така практика широко застосовується в країнах ЄС і США.