Порівняльна характеристика усталених моделей корпоративного управління1

Ознаки порівняння

Англо-американська модель

Німецька модель

Японська модель

Основні характеристики

• відсутність значних інвесторів;

• розпорошеність акціонерного капіталу між акціонерами;

• більшість акцій, що не належать індивідуальним інвесторам, перебувають у руках пенсійних та пайових фондів;

• можливість легкого переливу капіталу між акціонерами;

• висока ефективність та ліквідність ринку цінних паперів;

• досить поширене злиття, викуп та поглинання компаній;

• поширені іноземні інвестиції в акції

• значна концентрація капіталу компаній;

• значна роль у компаніях належить банкам;

• слабкий розвиток фондового ринку;

• досить значний відсоток іноземних інвесторів;

• двопалатне управління;

• узаконені обмеження прав акціонерів щодо голосування;

• іноземні інвестори не відіграють значної ролі в управлінні корпораціями

• великий відсоток афілійованих банків, компаній у складі акціонерів;

• відсутність серйозного впливу індивідуальних інвесторів на справи корпорації;

• існують неформальні бар’єри для іноземних інвесторів

Законодавча база

• директори;

• акціонери (особливо інституційні);

• управителі;

• урядові агентства;

• саморегульовані організації;

• консалтингові фірми;

• представниками акціонерів є рада директорів;

• взаємодія між учасниками ґрунтується на балансі сил

• ринок цінних паперів регулюється федеральним агентством;

• біржі регулюються місцевими органами влади;

• комерційні правила, статути акціонерних товариств і фондових бірж регулюються федеральним законодавством

• важливим регулювальним чинником є єдина промислова політика, основний вплив на нього мають державні міністерства;

• незалежне регулювання ринку здійснюється кількома агентствами і є неефективним;

• ядро законодавства про фондовий ринок скопійовано з американського

Ознаки порівняння

Англо-американська модель

Німецька модель

Японська модель

Ключові учасники

• директори;

• акціонери (особливо інституційні);

• управителі;

• урядові агентства;

• саморегульовані організації;

• консалтингові фірми;

• представниками акціонерів є рада директорів;

• взаємодія між учасниками ґрунтується на балансі сил

• банки;

• корпоративні акціонери (компанії)

• ключовий банк;

• фінансово-промислова мережа;

• менеджери;

• уряд

Взаємовідносини між ключовими учасниками

• вплив акціонерів на поточну діяльність компанії зводиться до вибору та усунення директорів;

• ключовою фігурою в управлінні компаніями є головний управитель;

• корпоративні відносини банків з компаніями обмежені

• більшість акцій — на пред’явників, які не реєструються;

• більшість акцій продається через банки-депозитарії;

• часті конфлікти між банками та акціонерами, оскільки банки мають право голосувати за акціонерів так, як вони (банки) бажають;

• ускладнене управління акціонерами компанією внаслідок заборони голосування по пошті

• перевага в корпораціях віддається афілійованим акціонерам;

• Усі акціонери мають доступ до матеріалів, пов’язаних з проведенням загальних зборів;

• акціонери можуть голосувати за дорученням та поштою

Ознаки порівняння

Англо-американська модель

Німецька модель

Японська модель

Дії корпорації, які вимагають схвалення акціонерів

• вибори директорів і призначення аудиторів;

• реорганізація, купівля контрольного пакета акцій, внесення поправок до статуту;

• у США акціонери не мають права голосувати за розмір дивідендів, у Великій Британії — навпаки

• розподіл чистого прибутку;

• ратифікація рішень спостережної і виконавчої рад за минулий фінансовий рік;

• вибори спостережної ради;

• призначення аудиторів;

• злиття з іншими корпораціями;

• придбання контрольного пакета акцій;

• реорганізація;

• співробітництво з філіями;

• внесення поправок до статуту;

• підвищення верхньої межі винагороди директорам і аудиторам;

• зміна в капіталі

• виплата дивідендів;

• розподіл коштів;

• вибори ради директорів;

• призначення аудиторів;

• зміна в капіталі корпорації;

• прийняття поправок до статуту;

• виплата вихідної допомоги директорам і аудиторам;

• підвищення верхньої межі винагороди директорам і аудиторам;

• злиття;

• придбання контрольного пакета акцій;

• реформування

Ознаки порівняння

Англо-американська модель

Німецька модель

Японська модель

Склад ради директорів

• інсайдери або виконавчі директори та аутсайдери або незалежні директори;

• існує тенденція до збільшення частки незалежних директорів у загальному складі ради директорів;

• кількість членів коливається від 5 до 10 осіб

• управління корпораціями здійснюється спостережною та виконавчою радами;

• спостережна рада складається з незалежних директорів, а виконавча – це менеджмент компанії;

• членами спостережної ради можуть бути тільки незалежні директори;

• виконавча рада підпорядкована спостережній;

• спостережна рада не має управлінських функцій та повноважень;

• виконавча рада відповідає за повсякденне управління компанією і складається виключно з працівників корпорації

• переважно афілійовані особи (виконавчі директори, керівники головних відділ компаній і правління);

• представники аутсайдерів рідко зустрічаються в складі ради директорів компаній;

• кількісний склад ради — 50 членів

Ознаки порівняння

Англо-американська модель

Німецька модель

Японська модель

Вимоги до розкриття інформації

• найсуворіші правила розкриття інформації щодо:

• щоквартальних фінансових підсумків діяльності корпорації;

• структури капіталу;

• попередньої діяльності директорів;

• розмірів сукупної винагороди для керівництва;

• акціонерів, які володіють пакетами акцій понад 5 % акціонерного капіталу;

• можливого злиття чи реорганізації;

• поправок, які вносяться до статуту;

• імен осіб або компаній, які запрошуються для аудиторської перевірки

• фінансова інформація про корпорацію (кожні півроку):

• дані про структуру капіталу;

• інформація про кожного кандидата у члени спостережної ради;

• сукупна інформація про винагороди членам виконавчої та спостережної рад;

• дані про акціонерів, які володіють пакетами акцій понад 5 % акціонерного капіталу;

• інформація про можливе злиття чи реорганізацію;

• поправки, які вносяться до статуту;

• імена осіб або компаній, які запрошуються для аудиторської перевірки

• дані про структуру капіталу;

• відомості про кожного кандидата у члени ради директорів;

• відомості про винагороду, яку було сплачено усім керуючим та директорам;

• інформація про можливі злиття чи реорганізації;

• зміни до статуту;

• назви компаній, що запрошуються для аудиту