Концепції фінансової стратегії

Економічна наукова думка багато уваги приділяє дослідженню фінансової стратегії, при цьому трактування стратегії різноманітні. Дослідник із США А. Чендлер вважає, що стратегія — це визначення основних довгострокових цілей і завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподіл ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Американські економісти Р. Кларк, В. Вільсон, Р. Дейнс, С. Надо дають визначення фінансової стратегії в широкому значенні й пов’язують її з фінансовою політикою і плануванням. Фінансова стратегія окреслює картину розвитку корпорації в майбутньому. Вона більшою мірою показує, якою корпорація може бути в майбутньому, ніж як цього досягти. За визначенням учених, фінансова стратегія — це основа для вибору, альтернативи, що зумовлює природу і напрям організації фінансових відносин. Відмінність фінансової політики від стратегії полягає в тому, що перша базується на детальних, конкретизованих фінансових даних. Стратегія — це мрія або передбачення.

У своїй книзі “Перетворення організації” Ф. Ж. Гуйяр і Дж. Н. Келлі ввели в науковий обіг термін “стратегічний намір”, під яким вони розуміють уявний образ кінцевої мети корпорації. Це намір, що символізує злиття аналітичних, емоційних і політичних елементів корпоративного мислення. З аналітичного погляду такий намір заснований на неупередженій оцінці конкурентного становища корпорації. Емоційний і політичний намір перетворюється в ідею, що опановує помислами всієї фірми, “навколо якої об’єднуються люди”¹.

Американські теоретики, вивчаючи проблеми стратегічного фінансового планування, багато уваги приділяють дослідженню фінансового навколишнього середовища.

Як зазначають Р. Ленц, П. Лоуренс, Дж. Лорш та ін., зовнішнє середовище є головним джерелом невизначеності в економічній діяльності корпорацій. Підкреслюється багатовимірність і непередбачуваність зовнішнього середовища, неможливість простежити за всіма діями та взаємозв’язками, які в ньому складаються.

У фінансовій сфері невизначеність виявляється більшою мірою. Як уже зазначалося, ризик інвестицій у цінні папери, притаманний ринковим відносинам, проявляється у двох видах: систематичний ризик, пов’язаний з економічною системою в цілому, і ризик несистематичний, зумовлений діяльністю певної корпорації. Систематичний ризик визначається зовнішнім середовищем, несистематичний — внутрішніми відносинами, які складаються в корпорації: суб’єктивними й об’єктивними.

На підставі нелінійної парадигми (див. розділ 14) американські вчені Е. Петерс, Б. Вільямс вводять у дослідження навколишнього середовища поняття хаосу і невизначеності. Звідси вони роблять висновок про неможливість складання прогнозів на тривалий час.

Треба наголосити, що в американських теоріях помітне місце посідають питання суб’єктивного сприйняття менеджерами корпорацій невизначеності зовнішнього середовища. Прийняття рішень щодо певної фінансової стратегії в галузі прямо пов’язується з психологічними характеристиками менеджерів корпорацій. Дослідники підкреслюють, що реальність і правильність урахування всіх зовнішніх економічних, фінансових, валютних та інших обставин визначає врешті-решт якість фінансових планів, які розробляються корпорацією. Так званому особистому чиннику приділяється багато уваги. Особисті, суто психологічні властивості менеджера ретельно вивчаються під час добору кандидатів на відповідні посади. Отже, фінансові проблеми безпосередньо пов’язані з психологічними (див. розділ 14).

Як відзначають Р. Брейлі і С. Майєрс не існує ні теорії, ні моделі, які б доводили можливість вибору оптимальної фінансової стратегії. Тому фінансове планування, засноване на певній стратегії, із застосуванням статистико-математичних методів, у кінцевому підсумку здійснюється методом проб і помилок.