Визначення коефіцієнтів вигоди/витрати за проектом

Метод визначення коефіцієнтів вигоди/витрати за проектом, як відзначають канадські економісти Р. Лусцтиг і В. Шваб, найчастіше використовується під час дослідження державних або змішаних фірм. Визначаються два коефіцієнти:

• валовий (сукупний) коефіцієнт вигоди/витрати (Aggregate Ratio);

• коефіцієнт нетто вигоди/витрати (Netted Benefit / Cost Ratio).

Валовий коефіцієнт вигоди/витрати визначається за формулою:

У знаменник включаються дві суми грошових потоків:

• початкові інвестиції;

• щорічні дисконтовані операційні витрати за проектом протягом усього терміну.

Коефіцієнт нетто вигоди/витрати визначається за формулою:

Якщо відповідні коефіцієнти рівні або більше 1, то проект можна прийняти до виконання.

Розглянемо ситуацію, пов’язану з використанням коефіцієнтів.

Ситуація. Інвестиційний проект характеризується такими даними (тис. дол.) (табл. 9.11).

Таблиця 9.11

Рік	Початкові інвестиції	Операційні надходження (вхідні грошові потоки)	Операційні витрати (вихідні грошові потоки)	Чиста сума грошових потоків
	(1)	(2)	(3)	4 (2 – 3)
0	–12 000
1		10 000	4000	6000
2		10 000	4000	6000
3		10 000	4000	6000

Ціна капіталу становить 12 %, для спрощення розрахунків вважаємо, що в корпорації N немає витрат на залучення капіталу, і вона не сплачує податків.

Розв’язок.

1. Визначаємо валовий коефіцієнт вигоди/витрати:

2. Визначаємо коефіцієнт нетто вигоди/витрати:

Коефіцієнт, виражений у відсотках, називається індексом прибутковості:

• за першим коефіцієнтом він становитиме 111,2 %;

• за другим — 120,1 %.

Другий показник є точнішим із погляду оцінки інвестицій. Віднесення чистих грошових потоків до початкових інвестицій з економічного погляду розкриває факт фінансування початкових інвестицій із капітального бюджету корпорації, отримані ж у наступний період операційні витрати покриваються за рахунок коштів проекту і тому не потребують зовнішнього фінансування. Віднесення чистих грошових потоків за проектом до початкових інвестицій найкраще відображає ефективність капітального бюджетування.

Визначення періоду окупності проекту

Метод розрахунку періоду окупності коштів, вкладених у проект, широко використовується фінансовими менеджерами корпорації. Його сутність полягає у тому, що визначається термін, протягом якого інвестиції в проект будуть дорівнювати планованим грошовим потокам від проекту. Фінансовий менеджер може прийняти проект у тому разі, якщо окупність проекту буде меншою або дорівнюватиме встановленому граничному показнику.

Період окупності визначається за формулою:

.

Метод розрахунку окупності може бути ускладнений шляхом дисконтування планованих грошових потоків від проекту.

Розглянемо ситуацію з визначення терміну окупності проекту.

Ситуація. Фінансовий відділ корпорації розглядає два взаємовиключні проекти. Граничний термін окупності кожного — три роки (табл. 9.12).

Таблиця 9.12

Очікувані грошові потоки за проектами, тис. Дол.

Проекти	0	1	2	3	4	1 – 4
А	–400	100	100	200	200	600
Б	–400	200	100	100	500	900

Розв’язок.

1. Обидва проекти окупаються за три роки. Проект Б привабливіший, оскільки забезпечить у перший рік грошові потоки, рівні 50 % початкових вкладень. Крім того, після терміну окупності на четвертий рік корпорація одержить 500 тис. дол., проти 200 тис. дол. за проектом А. Загальна сума вхідних грошових потоків за проектом А — 600 тис. дол., за проектом Б — 900 тис. дол.

2. Фінансові аналітики можуть також використовувати метод дисконтування грошових потоків. Припустимо, що дисконтна ставка становить 10 % (табл. 9.13).

Таблиця 9.13