13.3. Особливості первинних емісій цінних паперів та їх розміщення в сша Публічне розміщення нових емісій

Існують два способи первинних емісій цінних паперів корпораціями США: публічне розміщення або приватне розміщення. Усі емісії здійснюються через інституційних посередників, на фондових біржах США організовується вторинний ринок цінних паперів.

Публічне розміщення (public offering) відбувається під контролем і за правилами Комісії з цінних паперів і бірж. Корпорація-емітент подає реєстраційну заяву (registration statement), яка має містити докладну інформацію про емітента і нову емісію. До заяви додається проспект емісії, зміст якого має відповідати вимогам КЦПБ. Він є юридичним документом і готується спеціальними управліннями або відділами корпорацій. Проспект емісії складається з ряду документів, що розкривають економічний і фінансовий стан фірми. Перший містить інформацію про фінансовий стан фірми; другий — про фінансовий стан менеджерів, їхні рахунки та інвестиції у цінні папери; третій — про фінансові й економічні плани і програми на перспективу з розшифруванням окремих статей. Документи обов’язково повинні пройти експертизу банку.

Після перевірки і реєстрації документів у КЦПБ корпорація, погодивши питання з банком (або іншим інститутом-посередником), оголошує в пресі про випуск нових цінних паперів. Слід зазначити, що оформленню оголошення надається велике значення. Воно має бути вражаючим і привертати увагу своїм розміром, кольором, текстом. У літературі таке оголошення називається “надмогильним пам’ятником” (tombstone).

Публічне розміщення цінних паперів у США, як і в інших країнах, відбувається переважно через фінансових посередників. Частину випуску фірма може продати бажаючим, інвестувати в її акції або облігації.

Реєстрація випуску цінних паперів у КЦПБ і складання емісійного проекту обходиться корпорації досить дорого. Тому КЦПБ надає певні пільги для емітентів. З 1 лютого 1982 р. у порядку експерименту для великих компаній було введене правило 415, відповідно до якого емітент може реєструвати свої емісії один раз у два роки. Пройшовши реєстрацію згідно з усіма вимогами, корпорація одержує право продавати нові випуски через своїх фінансових агентів протягом двох років. При цьому кількість емісій не обмежується.

Правило 415 називають “реєстрацією на полицю”, тобто документи реєстрації зберігаються в КЦПБ і дозвіл на емісію можна використати на розсуд корпорації. Нововведення комісії призвело до значного зниження витрат на нові випуски і стало звичайною нормою.

Таблиця 13.2

Вартість розміщення звичайних акцій у відсотках до суми надходжень від їх продажів 1

Сума емісії, млн дол.	Число випусків	Компенсація фінансовим посередникам	Інші витрати на розміщення	Загальна вартість послуг щодо розміщення
До.50	0	—	—	—
.50—.99	6	6,96	6,78	13,74
1.00—1.99	18	10,40	4,89	15,29
2.00—4.99	61	6,59	2,87	9,47
5.00—9.99	66	5,50	1,53	7,03
10.00—19.99	91	4,84	0,71	5,55
20.00—49.99	156	4,30	0,37	4,67
50.00—99.99	70	3,97	0,21	4,18
100.0—500.00	16	3,81	0,14	3,95
Усього	484
Середній відсоток витрат		5,02	1,15	6,17

Корпорації несуть значні витрати у разі публічного розміщення. Основна частка витрат припадає на комісійні з розміщення, які вони виплачують фінансовим посередникам. Крім того, корпорації оплачують державні збори, послуги юридичних агентств, трансфертів-агентів, сплачують комісійні під час реєстрації цінних паперів КЦПБ і Національній асоціації дилерів з цінних паперів. Певні витрати, пов’язані з друкуванням цінних паперів та їх обліком, доповнюють список витрат з розміщення.

Як показують дані табл. 13.2, найбільші витрати з розміщення (costs of flotation) несуть корпорації під час емісій звичайних акцій — від 1 до 2 млн дол. Компенсація фінансовим посередникам становить 10,4 % від суми отриманих коштів, до 5 % витрачається на інші послуги. У міру збільшення сум емісій скорочуються комісійні, пов’язані з фінансовим посередництвом, значно знижуються інші витрати. Якщо загальний відсоток фінансових витрат при розміщенні емісії в 2 млн дол. становить 15,29 %, то у разі емісії від 100 до 500 млн дол. — 3,95 %. Необхідно зазначити, що ступінь ризику цінного папера впливає на розмір витрат. Найбільші витрати спостерігаються за звичайними акціями як найбільш ризикованими цінними паперами. Витрати за облігаціями нижчі, оскільки вони містять менший ризик.