Грошові потоки двох взаємовиключних інвестиційних проектів, дол.1

Рік	Грошові потоки
	Проект А	Проект Б
0	(22 856)	(22 856)
1	8500	0
2	8500	5000
3	8500	10 000
4	8500	15 000
5	8500	19 516
Приплив коштів	42 500	49 516
Мінуспочаткові інвестиції	22 856	22 856
Чистий приплив коштів (NPV)	19 644	26 660
Чиста поточна вартість (за 15-відсоткової ставки)	5637	5779
Внутрішня норма прибутковості (IRR — коефіцієнт прибутковості)	25 %	22 %

Розв’язок. Обидва проекти передбачають однакові початкові інвестиції, але за проектом А грошові потоки протягом усього терміну надходять рівномірно, за проектом Б — наростають щороку і за загальною сумою перевищують надходження коштів за проектом А. Тому чистий приплив коштів за проектом Б значно вищий. Усі грошові потоки реінвестуються за однією дисконтною ставкою рівною 15 %. Чиста приведена вартість проекту Б в даному випадку буде вищою. З цього можна зробити висновок про перевагу проекту Б, тому що чиста поточна вартість за 15-відсоткової ставки в нього вища. Внутрішня норма прибутковості вища за проектом А. Однак норма прибутку базується на припущенні, що проект А принесе 25 %, а проект Б — 20 % прибутку. Логічних пояснень, чому чистий приплив готівки на суму 19 644 дол. принесе 25 % , а 26 660 дол. — 22 %, немає. Таким чином, можна зробити висновок, що кращим критерієм для вибору проекту буде чиста приведена вартість, тому фінансовий менеджер повинен віддати перевагу проекту Б.

Вибір проекту за критеріями чистої приведеної вартості й індексу прибутковості

Розглянемо ранжирування проектів за двома критеріями: чиста приведена вартість й індекс прибутковості (коефіцієнт нетто надходження — витрати) на основі розв’язання ситуації.

Ситуація. Фірма має намір купити новий верстат із вищою продуктивністю. Фінансові менеджери розглядають два взаємовиключні інвестиційні проекти. Грошові потоки за проектами подані в табл. 9.17.

Таблиця 9.17

Грошові потоки за проектами1

	Проект А	Проект Б
Початкові інвестиції	50 000	15 000
Приведена вартість майбутніх вхідних чистих грошових потоків	70 000	30 000

Розв’язок. На підставі наведених вище даних визначимо:

1. Нетто приведену вартість:

за проектом А = 20 000 (70 000 – 50 000);

за проектом Б = 15 000 (30 000 – 15 000);

2. Індекс прибутковості:

за проектом А: 140 % (70 000 / 50 000100 %);

за проектом Б: 20 % (30 000 / 15 000100 %).

За проектом А вища чиста приведена вартість, за проектом Б вищий індекс прибутковості. Обидва проекти прийнятні. Проте перевагу слід віддати проекту А, оскільки чиста приведена вартість вища. У цьому випадку фінансовий менеджер повинен взяти за критерій чисту приведену вартість, що повніше оцінює сутність проекту і його можливості для зростання прибутку.

Раціонування капітальних вкладень

Поняття раціонування капітальних вкладень відповідає положенню про обмеженість фінансових фондів, що перебувають у розпорядженні корпорації. Необхідність раціонування, або лімітування, виникає в тих випадках, коли необхідна сума фінансових фондів обмежена на даний період часу з об’єктивних чи суб’єктивних причин, менеджери корпорації прийняли рішення не робити нових емісій цінних паперів. При цьому ухвалені інвестиційні проекти можуть бути з позитивною чистою приведеною вартістю і високим коефіцієнтом прибутковості.

Розрізняються два види раціонування: жорсткий (hard) і м’який (soft). Жорсткий тип капітального раціонування може виникнути в тих випадках, коли стримуючі причини визначаються зовнішніми факторами, тоді як м’який тип відповідає внутрішнім управлінським рішенням щодо обмеження інвестиційних витрат. З теоретичного погляду в ідеальному ринку капіталів не може бути жорсткого типу раціонування, а м’який тип був би ірраціональним. Проте в реальному світі усе може відбуватися інакше. Комерційні банки можуть установлювати обмеження на одержання кредиту. Материнські або холдингові компанії можуть установлювати обмеження для своїх дочірніх компаній, для котрих таке раціонування є зовнішнім.

Раціонування капітальних вкладень використовується також у разі надзвичайних обставин: у випадках глибокого спаду виробництва через втрату ринків збуту, загрози банкрутства і т. п.

Дослідження, проведені фінансовими аналітиками у Великобританії, показують, що три з п’яти компаній вдаються до раціонування капітальних вкладень¹.

Ситуація 1.

Припустимо, що менеджери компанії прийняли рішення про обмеження в даному році інвестиційних проектів. Установлено суму інвестицій у 5 млн дол., хоча прийнята раніше сума становила 8 млн. Це рішення було обумовлено побоюваннями як швидкого зростання виробництва (тобто непевністю в конкурентній позиції), так і небажанням використовувати зовнішні джерела фінансування. Корпорація раніше прийняла сім інвестиційних проектів із позитивними показниками чистої приведеної вартості на загальну суму 8 млн дол. Завдання полягає в тому, щоб знайти найбільш прийнятні проекти для фінансування в даному році. З цією метою здійснюється ранжирування проектів за показником чиста приведена вартість (табл. 9.18).

Таблиця 9.18