Розділ 14. Сучасні теорії ринку капіталів

О, сколько нам открытий чýдных

Готовит просвещенья век!

И опыт сын ошибок трудных,

И гений — парадоксов друг,

И случай — Бог изобретатель.

А. С. Пушкин

14.1. Основні етапи розвитку сучасної теорії ринку капіталів

Викладаючи проблеми формування капіталу корпорації і його структур, ми підкреслили значення фінансового ринку як основи економічного зростання корпорації. Розвиток сучасних фінансових теорій відбувається переважно у сфері фінансового ринку, а також у сферах формування капіталу корпорації, його капіталізації й управління інвестиційним портфелем. Фундаментальна фінансова наука шукає підходи до основних проблем управління капіталом корпорації в цілому й управління акціонерним капіталом зокрема.

Необхідно зазначити, що основні концепції сучасного фінансового ринку розроблені в США, а їх значимість підтверджується присудженням авторам досліджень Нобелівських премій з економіки.

Однією з перших фундаментальних праць із проблем фінансового ринку було дослідження Джеймса Тобіна (Йєльский університет), відзначене Нобелівською премією з економіки в 1981 р. У своїй праці він довів, що стан фінансового ринку впливає на основні макропоказники. Попит і пропонування фінансових фондів, які в кінцевому підсумку визначають ціну капіталу, впливають на зайнятість, виробництво, вартість активів і, у зв’язку з цим, формують управлінські рішення корпорацій.

Свій внесок у фундаментальну фінансову науку зробили Гаррі Марковіц (Нью-Йоркський університет), Віллі Шарп (Стенфордський університет) і Мертон Міллер (Чиказький університет). Вони дослідили проблему ризику і ціни капіталу, що має прагматичне значення для управління інвестиційними потоками (див. докладніше розділ 6). Дослідження американських учених були відзначені Нобелівською премією з економіки в 1990 р.

Слід зазначити, що надалі предмет фінансових теорій звужується і їх характер стає більш прагматичним. Першою значною роботою такого роду можна вважати дослідження Франко Модильяні (Масачусетский університет), котрий створив модель «життєвого циклу», що пояснює закономірність створення особистих заощаджень. Відповідно до цієї моделі причиною і мотивацією створення особистих нагромаджень є бажання індивідуума підтримати певний грошовий стандарт протягом усього свого життя. Сутність даної моделі зводиться до формули: «молоді зберігають, старі розтрачують». У 1985 р. Фр. Модильяні одержав Нобелівську премію за розробку проблеми заощаджень, що має прагматичне значення для розвитку фінансового ринку і створення національних пенсійних програм.

У 1997 р. Нобелівськими лауреатами в галузі економіки стали американські вчені Роберт Мертон і Мирон Шоулз за створення математичної формули для визначення вартості опціонів та інших похідних цінних паперів. Ці дослідження були вкрай необхідні для ринку похідних цінних паперів, що бурхливо розвивався.

Появу і розвиток теорії інформації активізувало дослідження проблеми асиметричної інформації. Сутність проблеми проста: одна людина володіє інформацією, а інша — не володіє. Однак способи вирішення цієї проблеми досить складні. У ситуації фінансового ринку ця складність полягає в такому. Фінансовий менеджер корпорації має у своєму розпорядженні пакет інформації про переваги і недоліки цінних паперів корпорації, що обертаються на ринку капіталів. Те ж саме можна сказати і про вироблені товари і послуги. Інвестори і споживачі з різних причин повної інформації одержати не можуть. Асиметрія у володінні інформацією завдає шкоди як емітентові цінних паперів, так і інвесторам.

У 1996 р. Джеймс Миррліс і Вільям Вікрей одержали Нобелівську премію за фундаментальний внесок в економічну теорію мотивів. Ідеться про теорію прийняття рішень з управління фінансами корпорацій в умовах асиметричної інформації.

Цей актуальний напрям досліджень був продовжений Джорджем Акерлофом, Міхаелем Спенсом і Джозефом Стигліцем, які одержали в 2001 р. Нобелівську премію за дослідження фінансових ринків в умовах асиметричної інформації. Дослідники звернули увагу на феномен погіршення вибору напряму інвестицій, тобто на ситуацію, яка показує, що в умовах інформаційної асиметрії інвестор вкладає свої заощадження далеко не кращим чином. Учені запропонували економічним агентам розширити інформацію про емітовані цінні папери, а інвесторам поліпшити вибір лотів і навчитися користуватися інформацією більш обізнаних агентів. Були виявлені також наслідки і сутність асиметричної інформації для розвитку інших ринків — зокрема фінансового, кредитного, ринку праці.

Під впливом посилення нестійкості на фінансових ринках розвивається напрям, що досліджує психологію фінансового ринку й ірраціональну поведінку інвестора. У 2002 р. Даніель Канеман (Принстонський університет) і Вернон Сміт (Університет Джорджа Мэйсона) одержали Нобелівську премію за дослідження ірраціональності прийнятих економічних рішень (див. докладніше розділ 14.3).

Слід також відзначити дослідження, що в багатьох проблемах перетинаються з концепціями фінансового ринку. Так, у 1994 р. Нобелівську премію одержали Джон Харсані (Університет у м. Берклі), Джон Неш (Принстонський університет) і німецький теоретик з університету м. Бонна Рейнхард Зелтон за розробку проблем рівноваги в неколективних іграх.

У 1999 р. Нобелівською премією була відзначена робота Роберта Манделла за дослідження грошової і фіскальної політики за різноманітних режимів валютних курсів і аналіз оптимальних валютних зон.

Перетинання прагматичних проблем “життєвого Світу” індивідуумів із власне фінансовою проблематикою ставить перед фундаментальною фінансовою наукою питання, які ще чекають свого вирішення. Фінансовий світ чекає нових відкриттів.